В Европі й Америці все більше цікавляться українською мовою – професор Гарварду

У світі нараховують 315 мільйонів людей, які спілкуються слов’янськими мовами. Цими мовами говорять у багатьох країнах Европи, а їхні носії є на всіх континентах. Як гісторія впливає на розвиток мови і чи не є ми нині свідками процесів, які мають неабиякий вплив на розвиток слов’янських мов? Про це з лекцією в Карловому університеті у Празі виступив професор університету в Нью-Йорку Андрій Даниленко. Говорив про місце української мови на лінґвістичній мапі Европи, а також про те, які мови належать до европейського стандартного мовного варіянту (Standard Average European).

Професор Даниленко доводив, що українська мова належать саме до цього европейського мовного ядра, мовної серцевини старого континенту. Хоча, за його словами, до цього традиційно українську мову західні лінґвісти вважали периферійною, а часом навіть взагалі не помічали – особливо ті, хто займався лінгвістикою або навіть славістикою на Заході за часів існування СРСР.

Цікаво, що слов’янські мови перебувають у розвитку. Для багатьох присутніх на лекції було відкриттям, що в певних частинах нинішньої Італії говорили слов’янськими мовами – резинською та молезинською. Або, що нині на очах відбувається становлення боснійської слов’янської мови, а дехто вже говорить навіть про існування чорногорської мови.

Також професор Даниленко доводив, що українська мова, маючи багато чого спорідненого не лише з польською чи російською через гісторичні причини, але й з иншими слов’янськими мовами також.

Проте він абсолютно зараховує українську мову до східньослов’янських мов, додаючи: “Без сумніву, генетично це – східньослов’янська мова. Але українська мова набула таких цікавих рис, які притаманні не лише східньослов’янським, але й західньослов’янським мовам – це польська, чеська, а скільки у нас запозичень із німецької мови! Навіть граматичні конструкції у нас часом не східньослов’янські. Тому, без сумніву, українська мова – це східньослов’янська мова, але з великими вкрапленнями з инших мов”.

Під час лекції професор, який також працює в Інституті українських студій при Ґарвардському університеті, говорив про гісторичний досвід, який впливав на розвиток української мови і визначення мов, які становлять лінґвістичне осердя Европи. Він пояснював функціонування української мови у Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Російській імперії, імперії Габсбурґів…

Нині також відбуваються процеси, які збільшують інтерес до української мови. Скажімо, розширення ЕС і той факт, що шість слов’янських мов стали мовами ЕС – польська, чеська, словацька, словенська, хорватська та болгарська. Причому болгарська внесла в ЕС кирилицю.

Чи це якось впливає на лінгвістичні дискусії? Чи це робить українську мову – як слов’янську – більш “европейською”, адже межі “Европи” – політичні і ментальні – розширюються?

“Без сумніву, – каже професор Даниленко в інтерв’ю Радіо Свобода. – Присутність української мови відчутна і значна. І це може здатися дуже дивним, але в Західній Европі – саме в Західній – дуже й дуже поширюється інтерес до української мови. Саме з теоретичного погляду, а не лише з політичних міркувань, а саме як до предмету мовознавчого дослідження. Так саме росте інтерес і в Північній Америці”.

За його словами, Евромайдан і українська криза посилили інтерес і до української мови у світі. “Навіть Пентагон нещодавно визнав українську мову однією з пріоритетних. Тобто, тепер будуть навчальні програми для підготовки фахівців з української для армії та інших служб США”, – каже Даниленко.

Нині також ведуться дискусії про те, як відроджувати українську мову і як робити це в демократичних спосіб у країні, яка прямує до ЕС і в якій існує вільний ринок.

“Треба бути демократичним і багато чого дозволяти, але з иншого боку треба підтримувати українську мову. Без сумніву, без підтримки, на жаль, нічого не вийде після тих жахливих умов, в яких століттями існувала українська мова. Підтримка обов’язково має бути, бо самопливом українську мову не захистити. На жаль, мусимо ще пройти період коли мова мусить мати державну підтримку”, – каже Даниленко.

За його словами, сама українська мова має внутрішній демократизм, адже її стандартний літературний варіянт є дуже відкритим для всотування діялектизмів та мовних особливостей різних реґіонів України.