#Багато_букв
Віталій Гайдукевич

Все, що ви хотіли спитати про новий повсякденний однострій.
Хотіли, але ( чомусь ) не спитали…
#многабукаff #НовеВійсько
Минула доба від початку інтернет срачу довкола “хорунжого” і концепції нової повсякденної форми. Дивно, що більшість з тих, хто обговорював презентацію в МО не ускладнили собі життя запитати у мене чому пропозиція виглядає саме так. Хоча ні, не дивно. Не дивно і що журналісти, котрі були присутні на події ніхто не запитав: а чому такий колір, а звідки такий крій, а яка логіка погонів, скільки буде беретних кольорів і… і так далі. Ніхто нічого не питав, але усі почали, шо Тузік шматку, рвати “хорунжого”. Ок. Якщо комусь потрібні питання, вони тут:
1. Хорунжий. Хто в курсі, що в званнях поліції присутній капрал? Ну і? Де істерика? І генералів там три ранги – чого не обговорюємо? В перспективному проекті знаків розрізнення присутній капрал, але його не помітили, бо Президент згадав саме хорунжого. Тут аудиторія розділилися – чимало діючих вояк почали кривитися “тю…тепер я буду якимось хорунжим…”, інші почали нити “тю, на все що спромоглися, так це хорунжий? а де ройові, чотові, підсотники, сотники, бунчужні, поручники…?” В обох випадках суцільна #зрада .
Я нічого не хочу писати на адресу новітніх “політруків”, але цей напрямок ідеологічної війни м”яко кажучи прос…. програний, якщо в армії доводиться пояснювати, що в Україні існували свої військові звання і було б логічно їх триматися. Але так само я нічого не скажу ідеалістам, котрі марять ситуацією, коли пострадянське військо, котре в свої масі байдуже до історії, почне обожнювати ройових і чотових. Панове, давайте бути реалістами. Відкинемо крайнощі. Не варто лишати діючу систему, не варто впадати в автентику 1917-1921 років – злота середина – додати кілька звань, котрі додадуть родзинки (капрал, хорунжий) і котрі уніфікують нашу систему зі світовою (бригадний генерал, майстер-сержант, штаб-сержант… так вони були присутні в роздруківках концепції, але ніхто не спромігся це прочитати). Ну і ремарка – в УГА (Українська Галицька Армія) хорунжий був відповідником молодшого лейтенанта, чи не так? А наша пропозиція по погонах є збірною солянкою як ЗУНР так і УНР/Гетьманату/Директорії. Напевно логічно? Істерика ще триває?
2. Кашкети. Робоча група навмисне запропонувала на розгляд ДВА РІЗНІ кашкети і ДВА РІЗНІ знаки на них. Сухопутка (зелені) отримала умовно Європейський Континентальний варіант, авіація (сині) отримали англо-канадо-американску версію. Треба розуміти, що кашкет, це така штука, котра має кілька напрямів і ними користуються усі. Це традиція. Вона може мати невелику похибку на національні родзинки, але вцілому усі намагаються бути однаковими. Так, брати в якості кашету “петлюрівку”, чи-то кашкет із м”яким беретоподібним верхом ми не стали, бо, вибачте, це повністю випадає з сучасної світової практики. А ми ж хочемо, щоби за елементи форми було не соромно?
3. Сірий китель, чорна сорочка… Це ССО (Сили Спеціальних Операцій) або як ми в своїй робочій групі їх називаємо УСС (Українські Спеціальні Сили, USF – Ukr.Spec.Forces). Чому окремий колір? Так склалась історія, що у нас вже колись виділялось окремим кольором окремі підрозділи. Були Чорні Запорозці, Сірожупанники, Синьожупанники… В США “зелені берети” мають свій колір кителя, в Англії “роял марінз” – також. Рівень сучасної розвідки такий, що “ховати” спеціальні сили вдягаючи їх в сухопутку – дитячий садочок. А коли вони все одно носять нашивки своїх підрозділів, то ц дитячий садочок абсурду. А от виділити людину причетну до УСС окремим кольором, це в першу чергу показати – ми заявляємо – у нас є такі круті дядьки, так ми можемо собі дозволити такий розкіш, як спеціальні сили. Ворожі розвідки це і так знають? Так. Тоді навіщо ми ховаємо гордість від самих себе? Сірий китель, це напів тони, це тіні, це сіра зона, де працюють по своїх правилах… Чорна, або графітово-сіра сорочка, це підкреслювання, що вони особливі. Власне УСС не носитимуть кашкетів. Еліта від рядового до генерала армії носитиме берет. Бо колір берета, це ідеологія, це гордість.
4. “Це польській, американський, англійський…. китель, а де українське?”
Перше – китель має тримати форму, людина в однострої має бути стрункою і мати поставу. Ми пошили китель, в котрому НЕЗРУЧНО горбитись. Він змушує тримати плечі і спину прямо. Вдягав сам – перевірено. Ми пошили китель зручний із тканини, котра має і вигляд, і грає глибиною кольору, і є натуральною. Цей китель не соромно вдягнути і стати поруч з БУДЬ-ЯКИМ військовим країн НАТО. Що українське? На жаль, Україна не мала часу і можливостей розвивати належним чином свою уніформістику. Втім деякі елементи у нас таки свої оригінальні були. Ті ж таки Перші Визвольні Змагання – зверніть увагу на клапани кишень. Були у вжитку два види “ластівчин хвіст” і “трапеція”. “Хвіст” був у вжитку і різній геометрії в ріхних країнах, а от “Трапеція”, схоже є нашим оригінальним підходом. Ми повернули її до життя. По моїм спостереженням найбільше симпатій набрав варіант кителя “сірий” із чотирма кишенями. Це не класичний формат і після засилля совка, він насправді “грає. Як на мене, це добре. Інші елементи, що були свого часу на українському кителі: шитво “косичкою” на рукавах офіцерів, “зубчатка” на комірах-стойках у вищих офіцерів, все це пішло в погони. Тут варто підкреслити, що погони тепер не “крила пластикові”, а зручна муфта. І не шитво, де генерали випендрюються розкошем, а нижні чини мають блідий вигляд…Ні, погони тепер уніфіковані – на муфті металеві зорі і додаткові елементи, котрі дозволяють відрізнити рівні сержантський, молодший офіцерський, середній, вищий офіцерський склад.
5. Геть пятикутні зірки. Так, їх не буде. Оскільки в поліції у нас білий приборний метал (колір металевих елементів) і 8-кутна поліцейська зірка, то у війську взято жовтний приборний метал і чотирекутну “зорю”. Це “ромбик” по суті сяючий хрест. Якщо б хтось під час презентації підійшов і роздивився, зміг би пересвідчитися. Чому так? Тому є історичний грунт. Це повернення до наших витоків і підкреслення спадковості українського війська. Спадковості, котру варто виводити не від радянської армії, а від армії української держави часів Перших Визвольних Змагань.
6. А де петлиці? Будуть. Частина петличних знаків будуть фактично зменшеними копіями беретних знаків. Частина буде графічно осучаснена чи розроблена нова. Кількість петличних знаків зараз з”ясовується.
7. Беретні кольори. Свої особисті кольори отримають: артилерія, танкісти, десант, морська піхота, УСС (ті які ССО), президенський полк, 101 бригада охорони, військова поліція… Замість загально-військового кольору будуть видові: сухопутний, повітряних сил і військово-морський (для наземного компоненту). Піхота матиме сухопутний колір, але ОСОБИСТИЙ беретний знак, бо не поважати піхотинця не надаючи йому свою ідентифікацію і не створюючи грунт для своєї міфологізації, це , імхо, не чесно. Кольори беретів? Вони будуть спиратися на СВІТОВИЙ досвід ідентифікації тих чи інших підрозділів. І так – Дядя Вася був би радий, бо він з самого початку вчинив так само, чому є докази зафіксовані художником Жуком і парадом на 7 листопада 1967 року.
8. “Вы думаете, все это будет носиться? Я думаю, все это следует шить” (с) У нас дивакувате суспільство поверхневих людей, котрі не обтяжують себе пошуком аналогів, вивченням світового досвіду, перевіркою “а як у людей”. Ми просто одразу обхаюємо. Так сталось і з новим повсякденним одностроєм. Втім чомусь усі загубили той факт, що мундир, це те, що має носити військовий, коли йде на роботу, гуляє в місті, перебуває у відрядженні. Це “офісний дресс-код війська”. Він має бути красивим, КОМФОРТНИМ, актуальним, а “обвіс інформативним. Військовий не має нагадувати святкову ялинку, але має нести на собі все, що треба донести прискіпливому оку. Ну і, звісно, тут мова не лише про китель і про чоловіків. Мундир жіночий має бути зручним для панянок. Спідниця має бути елегантною, а брюки не виглядали покаранням. Черевики для чоловіків мають бути “оксфордами” і “інспекторами” по формату, бо це найбільш зручна і універсальна (а ще й красива) форма колодки службового черевика. Жіночий капелюшок не має скидатися на відро. Влітку військовий може обрати сорочку із коротким рукавом чи поло. Восени військовий має мати можливість вдягнути формений джемпер, де передбачені місця під погон і нашивку частини. Замість жахливої шинелі потрібні демисезонні куртки, що довші за китель і можуть мати опцію “підстьожки”, а на зиму військовий має мати зимову парку. Шинель має стати виключно церемоніальним предметом, котрий вдягатимуть по особливих моментах. Все це зробить побут і службу військового комфортнішою, а зовні його постать привабливою. Нагадаю, раніше люди в мундирах і чоловіки, і жінки мали сексуальний магнетизм, бо вони вміли носити красиву уніформу. З цього формувався образ. На цьому будувався мілітарі кежуал і в принципі потяг цивільних буди бодай в чомусь схожими на вояків… Ясна річ це має бути ОДНОЧАСНО із правильною польовою формою та амуніцією. І, схоже, вперше за 24 роки існування країни в цей бік зроблено кілька вагомих кроків.
9. Все це не марення окремо взятого Гайдукевича. Робоча група протягом кількох місяців провела шалену роботу по аналізу і творчому опрацюванню. Те, що показано зараз – далеко не все. В робочій групі були і історики, і художники, і графічні дизайнери, і конструктори одягу… Ми консультувалися із реконструкторами, людьми, що мають клепку в питаннях геральдики, із тими, хто часто за родом служби мав можливість порівняти діючий однострій український і європейський… Ми багато сперечалися і сварилися. Але зробили хороший початок великого шляху. Так, лише початок. Бо далі буде. Має бути. Хто, як не ми? Коли, як не зараз?
Тому особисте і щире дякую: Rudenko Oleksii Rudenko Oleksii Mykola Chmyr Alex Sopin Tatyana Sopina Alexander Lezhnev Yaroslav Kopanitsya Андрей Невидомый за критику і ідеї – Konstantin Lesnik за історичні довідки і бажання повернути до життя образи Великого Князівства Литовського Svyatoslav Lyho за консультації по Першим і Другим Визвольним змаганням Thorwald Bohdan . Окреме спасибі тим, кому емоції завадили дійти до напівфіналу, але їх ідеї все одно лишились в нинішньому варіанті.