На виконання Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки” 11 листопада 2015 року у Харкові в кіноконцертному залі “Україна” відбулися загальноміські громадські слухання. На цю дуже важливу для очільників міста подію за особистим розпорядженням новообраного мера Кернеса було звезено понад 2 тисячі працівників комунальних організацій і служб, вчителів шкіл, вихователів дитсадків, соціальних працівників тощо. Адже саме це зібрання мусило засвідчити центральному керівництву у Києві законослухняність харківської мерії й створити видимість її буцімто проукраїнської позиції. А значить — надати гарантію на подальший безконтрольний дерибан міського майна.

Проте, насправді виконувати закон України про декомунізацію ніхто в харківській мерії не збирався. За відлагодженою десятиліттями схемою профанування законодавства України було розроблено ретельний план зриву виконання декомунізаційного закону . З одного боку планувалося фактично не вносити зміни до топонімічних назв Харкова, а якщо й вносити, то тільки зденаціоналізовані, космополітичні і такі, які б обезличували місто і не вирізняли його посеред інших українських і розташованих по сусідству “братських” російських міст. Адже за поширеними серед робітників Харківської міськради чутками, — на весну майбутнього року планується повне перезавантаження центральної української влади і зміна вектору розвитку України на протилежний. То ж ні в якому разі не можна дратувати північних “братів”, які невдовзі звільнять місто і очистять його від решток українців!

Внесені таким чином фейкові зміни потрібно було утвердити “поважними” зібраннями громадськості міста. І це харківській міській владі вдалося блискуче, за відпрацьованими “імітаційними” сценаріями. Напередодні, у всіх районах міста були проведені так звані районні громадські слухання з утвердження змін до місцевих топонімів. Ці зібрання проходили з кричущими порушеннями громадянських прав, законодавства України. Зокрема, списки перейменувань були оприлюднені лише за 18 годин до заходів, а на зібрання були примусово зібрані бюджетники, які одноголосно голосували у потрібному владі напрямку.

Подібний сценарій планувався і на загальноміських слуханнях, адже влада була на 100 відсотків переконана, що їй вдасться і цей раз отримати швидку перемогу. Проте не так сталося, як гадалося. На жахливу несподіванку міського керівництва на зібрання прийшло багато українських патріотів — справжніх представників громадськості Харкова. Ніхто з них не хотів терпіти відкрито брехливу позицію президії зібрання, що не забезпечила прозорість ведення зборів й вела себе грубо й нахабно до учасників зібрання.

Тож громадські активісти взяли під сумнів легітимність дій головуючого загальноміських громадських слухань — першого заступника міського голови Ігоря Терехова й заблокували трибуну. Це суттево вплинуло на хід засідання. За деякий час силоміць звезені на зібрання бюджетники почали тікати з зали — адже у них не було окрім владного примусу ніякої мотивації до ведення обговорень. Коли ж у залі лишилося кількасот чоловік, Ігор Терехов грубо порушив регламент засідання. Він раптово оголосив про перенесення громадських слухань на наступний день, при цьому навіть не захотів поставити це питання на голосування. Почувши це, інших бюджетників, котрих примусили прийти на зібрання, як вітром здуло.

Проте кількасот людей які лишалися в залі не хотіли безрезультатно покидати зібрання. Скориставшись тим, що зібрання не було офіційно закритим, громадські активісти вирішили його подовжити. Швидко й організовано обрали рахункову комісію, президію, головуючого, секретаря і взялися до справи. У конструктивному діалозі було обговорено назви до п`ятьох районів міста, перейменування “найдратівливішого” топоніма Харкова — проспекту Леніна. Не стало на заваді громадській ініціативі і провокативне відключення світла керівництвом кіноконцертного залу “Україна” — слухання продовжувалося під сяйвом ліхтарів і мобільних телефонів.

Після обговорення числених пропозицій, зібранням шляхом голосування офіційно прийняті рішення про перейменування районів міста.

Відповідно було перейменовано п’ять з дев’яти районів Харкова. Дзержинський район став Шевченківським, Жовтневий — Баварським, Ленінський — Зарічанським, Орджонікідзевський — Роганським, Фрунзенський — Немишлянським. Окрім районів було перейменовано проспект Леніна у проспект Соборності.

Зібрання доручило представникам міської топонімічної групи Ользі Багалій і Костянтину Черемському представляти інтереси громади на подальших слуханнях. Одноголосним рішенням зібрання було закрите, а всім учасникам запропоновано відстояти свій вибір на слуханнях 12 листопада та не допустити провокації щодо фальсифікації прийнятих харківською громадою рішень.

Рішучі і наснажені учасники зібрання розійшлися, щоби зустрітися у повному складі наступного дня.

Павло Клененко, Харків