"Галя на Марсі" -…

Галя ось уже четве…

Яким чином журналіст може…

Якщо Ви працюєте ж…

Тиждень молінь за єдність…

По всьому світі від…

Свята Літургія за єдність…

Свята Літургія за є…

Творчість, яка ніколи не…

17 грудня 2019 року…

«
»

Хто й навіщо банкрутить найбільший завод Донбасу

З моменту російської окупації Донбасу в 2014 році багато власників заводів на окупованій території перестали контролювати діяльність заводів. У результаті частину обладнання підприємств розкрали і вивези в Росію (наприклад, Стахановський завод феросплавів, Стахановський вагонобудівний завод, завод автоклапанів та ін.). Іноді обладнання повністю вивезли в Росію (Ясинуватський машинобудівний завод, холдингова компанія «Топаз» та ін.).

Читайте також про Луганський патронний завод

Деякі заводи на окупованій території продовжують працювати. Один із них – «Лугцентрокуз». За інформацією співробітників заводу, з 2014 року «Лугцентрокуз» почав працювати цілодобово. І на цей час відвантаження товарів збільшилося практично вдвічі. За успіхи заводу можна було б порадіти, якби не одне «але» – після звільнення окупованих територій завод виявиться вже не українським. Як з’ясувалося в результаті проведення розслідування, через українські суди завод штучно банкрутять, після цього за «фіктивні борги» основні засоби «Лугцентрокуза» стануть власністю російської компанії.

Довідка про завод: «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» виробляє і продає колісні пари, вали, продукцію для залізничного транспорту з 1992 року. До війни з Росією, у 2013 році, на заводі працювало понад 1000 осіб, а обсяги виробництва на той час становили майже 600 млн грн. З 2014 року завод перестав платити податки в український бюджет.

Читайте також: Найбільша економічна афера Росії: приватизація акцій «Роснафти»

Як працює завод в умовах окупації

У середині 2015 року підприємство нарощувало оберти і стало орієнтуватися на російських ринок. Для підтвердження роботи заводу – відео шліфувальника «Лугцентрокуз» Володимира Погребного (його профіль в ОК), опубліковане 23 квітня 2015 року.

Скріншот із відео: https://youtu.be/WNwHWTv3PwQ

Менеджмент заводу домовився з окупаційною владою про своє функціонування. Наприклад, так званий «держміськпромнагляд» терористичної організації «ЛНР» видав «дозвіл на початок роботи суб’єкта господарювання в частині забезпечення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки». Номер «дозволу» – 493.16.06. Термін дії – до 22.11.2019.

Скріншот зі сторінки: http://gosnadzorlnr.ru/docs/abd/reestr.pdf

Цікаво, що в повістці дня засідання т. зв. «ради міністрів» терористичної організації «ЛНР» на 15 грудня 2015 року був розгляд питання про згоду на вивезення обладнання заводу за межі території, контрольованої терористичною організацією «ЛНР».

Скріншот зі сторінки: http://sovminlnr.su/zasedaniya-soveta-ministrov/povestka-dnya/proekt-povestki-dlya-dekabr-2015-goda/689-proekt-povestki-dnya-na-15-dekabrya-2015-goda.html

Але яке саме обладнання заводу і в яких обсягах вивезли в Росію після цього засідання терористичної організації «ЛНР» – невідомо. І чи його взагалі вивозили. Джерело на заводі повідомляє, що вивезення обладнання заблокувала сама Росія.

Розкрадання коштів ЄБРР

У 2011 році Європейський банк реконструкції і розвитку виділив кредит на $13 млн «для підтримки модернізації і оновлення енергетичної ефективності «Лугцентрокуз».

Скріншот зі сторінки: http://www.ebrd.com/news/2011/ebrd-contributes-to-ukraines-freight-wagon-fleet-upgrade.html

По факту, на ці гроші купили нове дороге обладнання для заводу. І до подій «російської весни» завод виплачував кредит ЄБРР. Після – припинив виплати. По суті, ці невиплачені мільйони у валюті по кредиту осіли в кишенях чинного менеджменту заводу.

Другий приклад фінансових маніпуляцій – не вигадуючи складні юридичні схеми, було оплачено будівництво чотириповерхового маєтку в Київській області за рахунок засобів на рахунках луганського заводу.

Джерело: Податкова накладна.

Російський «Іржтранс» як гуртовий продавець продукції луганського заводу

Відповідно до вибірки по т. зв. «митниці» терористичної організації «ЛНР», всю продукцію луганського заводу відправляють у Росію ТОВ «Інновації ресурсозабезпечення залізничного транспорту» (або «Іржтранс»), яке займається гуртовим продажем продукції «Лугцентрокуза».

Джерело: документація т. зв. «митниці», яку отримали від інсайдера у т. зв. «митниці» терористичної організації «ЛНР».

Згідно з випискою з держреєстру РФ, російська компанія «Іржтранс» належить кіпрському офшору Parima Limited.

Джерело: інформація про ТОВ «Інновації ресурсозабезпечення залізничного транспорту» на сайті Федеральної податкової служби Росії — https://egrul.nalog.ru

Кіпрським офшором Parima Limited одноосібно володіє українець Артем Захожий (його профіль у Facebook).

Відповідно до публічної інформації, Артем Захожий – друг дитинства одного з топ-менеджерів «Лугцентрокуза», а саме – Андрія Сидорчука. Вони разом вчилися в ліцеї ім. Т. Г. Шевченка. Але сам Артем Захожий працює звукорежисером на одному з телеканалів, він тільки формальний власник офшору.

Виходить, що гуртовими продажами луганського заводу займається російська компанія, якою керує топ-менеджер «Лугцентрокуза» Андрій Сидорчук.

На фото: Андрій Сидорчук, топ-менеджер «Лугцентрокуза»

Понад це, виявляється, «Іржтранс» не просто займається гуртовим продажем продукції луганського заводу, але він також власник 50% російського заводу «Транспутьмаш», який займається обробкою металів.

Джерело: інформація про ТОВ «Муромський завод Транспутьмаш» на сайті Федеральної податкової служби Росії —https://egrul.nalog.ru

Отже, топ-менеджер луганського заводу, який до війни не володів ним, а тільки був найнятим співробітником (з 0,02% подарованих акцій), має цілий плацдарм для того, щоб перевезти заводське обладнання луганського заводу на завод «Транспутьмаш» у Володимирській області РФ.

До речі, Андрій Сидорчук перестав відповідати на офіційні запити власників про стан виробництва, коли почалися бойові дії на Донбасі. Тільки через два роки війни, 8 липня 2016 року, на позачергових зборах акціонерів «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» одноголосним рішенням Андрія Сидорчука звільнили з посади Голови наглядової ради.

Скріншот зі сторінки: http://www.lugcentrokuz.com/index.php?action=news&id=3

Попри це, він досі вказаний як підписант підприємства в Єдиному держреєстрі на сайті Міністерства юстиції України.

Скріншот зі сторінки: https://usr.minjust.gov.ua

Як топ-менеджер заводу банкрутить «Лугцентрокуз»

Щоб надати законності своїй махінації присвоєння активів луганського заводу, Андрій Сидорчук найняв в Україні юркомпанію «Алексєєв, Боярчуков і партнери», відому ЗМІ своєю участю в скандальних банкрутствах.
І почалася судова санта-барбара:

— у липні 2016 року господарський суд Київської області виніс рішення про початок процедури банкрутства «Лугцентрокуза», задовольнивши заяву фіктивного підприємства «Солісітер»;

— у листопаді 2016 року Вищий господарський суд України скасував це рішення;

— у грудні 2016 року той самий господарський суд Київської області з подачі юркомпанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» відновив все знову.

Скріншот сторінки: https://youcontrol.com.ua/vgsu/document/38810

Луганський завод хочуть формально зробити банкрутом за заборгованість приблизно 500 тис. грн перед ТОВ «Солісітер». Це підприємство має всі ознаки фіктивності: один співробітник – молодий айтішник, він же директор, він же бухгалтер.

Скріншот сторінки: https://usr.minjust.gov.ua

За контактним номером телефону цього підприємства, вказаного в Єдиному держреєстрі, можна ідентифікувати у Фейсбуці засновника фіктивного підприємства Павла Опрю.

Скріншот сторінки: https://www.facebook.com/search/str/%2B380672365390/keywords_top

Цей юний хлопець, мабуть, і сам не знає, що зареєстрована на нього компанія свідомо банкрутить цілий луганський завод.

Як зупинити банкрутство заводу?

Нині в прокуратурі всі справи по «Лугцентрокузу» закриті. Єдине: слідчий відділ управління СБУ в Луганській області проводить досудове розслідування по «Лугцентрокуз».

Джерело: Офіційна відповідь СБУ на депутатський запит

Але такі справи – про сплату податків окупаційній владі – ведуть по цілій низці підприємств ОРДЛО. І хоч справи ці дуже важливі в перспективі, це лише формальне слідство, яке не зупинить процедуру штучного банкрутства «Лугцентрокуза» із сумними наслідками.

Підіб’ємо підсумки. Розслідування показало, що топ-менеджер великого луганського заводу Андрій Сидорчук банкрутить його в рамках українського законодавства, щоб легально отримати права власності на нього і позбавити цих прав власників заводу, які перебувають в Україні. Крім цього, банкрутство «Лугцентрокуза» дасть змогу топ-менеджеру приховати економічні злочини за час управління заводом і не повертати приблизно $13 млн боргу ЄБРР.

P.S. Андрій Сидорчук прекрасно розуміє, що гроші люблять тишу. Тому в соцмережах його немає. Але поки він в Україні і у нього є номер мобільного телефону, за яким всі охочі можуть поставити йому запитання: +380(50)3804199.

 

Матеріал до публікації підготував політичний оглядач Олексій Мінаков

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Щоб оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm, підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів розслідувань в публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *