Анексія Криму зробила можливою «націоналізацію» виробничих потужностей на півострові та новий перерозподіл власності на користь Кремля. Теперішні кримські чиновники стали використовувати захоплені суднобудівні об’єкти для відновлення круїзного сполучення між Краснодарським краєм Росії та анексованим півостровом.

Основу суднобудування України в Криму складали завод «Залив» (Керч), завод «Море» (Феодосія), Севастопольський морський завод (Севастополь).

24 серпня 2014 року особи, які назвалися представниками ТОВ «Суднобудівний завод «Залив», за підтримки самооборони Криму захопили адміністративні та виробничі будівлі підприємства. На заводі заклали 17 суден по семи проектах, серед них будівництво кораблів для МНС, ФСБ, Міноборони Росії, а також 3 пасажирських судна глісуючого типу проекту А-145 (він же СПМ-150, SPS-150). За основу взяли технології Зеленодольського заводу імені Горького в Татарстані, колишній директор якого тепер керує «Заливом». На Зеленодольському заводі побудовано низку малих ракетних кораблів проекту 22800 «Каракурт», оснащених крилатими ракетами «Калібр». Також у Керчі розраховують взяти участь у програмі будівництва російських авіаносців.

Севастопольський морський завод після націоналізації у 2015 році став філією АТ Центр суднобудування «Зввездочка», розташованого в місті Северодвінську Архангельської області. Підприємство тепер спеціалізується на ремонті військових суден Чорноморського флоту і підводних човнів типу «Варшавянка».

А завод «Море» в 2015 році розпорядженням уряду Росії передали в оренду ВАТ «Ленінградський суднобудівний завод «Пелла» до кінця 2020 року. На «Море», який давно спеціалізується на будівництві СПК, в рамках «реалізації вказівок президента Путіна» щодо відновлення круїзного сполучення між Кримом і Росією пропонують будівництво пасажирських суден на підводних крилах «Олімпія», «Восход-2», «Восход-2М VIP». З 2016 року тут заклали та будують низку військових кораблів в інтересах ФСБ і Міноборони Росії, у тому числі 3 малі ракетні корабелі проекту 22800 «Каракурт» – «Шторм», «Охотськ» і «Циклон», озброювані крилатими ракетами «Калібр».

Двигуни для «Каракурта» виготовляє російський завод «Звезда», а ось силові установки пасажирських круїзних суден А-145, «Олимпия» і «Восход» передбачено отримати з Німеччини від постачальника MTU з Фрідріхсхафена.

У листопаді 2016 року Крим відвідала група німецьких бізнесменів, для яких була розроблена цільова програма – суднобудування. За словами призначеного Москвою міністра промисловості Криму Андрія Васюти, гості побували на суднобудівному заводі «Залив» у Керчі, на «Море» і в конструкторсько-технологічному бюро «Судокомпозит» у Феодосії, відвідали Севастополь.

Серед німецьких політиків-суднобудівників, які порушили санкцій, були:

Ганс-Юрген Войгт (Hans-Jürgen Voigt) – керуючий компанією, Альбрехт Деліус (Альбрехт Деліус) – директор з маркетингу компанії Technolog GmbH з німецького Гамбургу, що спеціалізується на консалтингу в суднобудуванні. Компанія була створена власниками суднобудівного гіганта ФРН Schiffko GmbH, який у грудні 2007 року повністю перейшов під контроль фінської публічної машинобудівної компанії Вяртсіля (Wärtsilä). Wärtsilä має офіси в Москві та Одесі. А дизель-генератори Wärtsilä 16V32 (потужністю 6,2 МВт) і Wärtsilä 18V200 (потужністю 3,3 МВт), які виготовляють фіни, встановлені на французьких і єгипетських військових кораблях Містраль.

Генріх Вільгельм Вевелер (Heinrich Wilhelm Weweler) – член ради директорів компанії GEA Westfalia Separator Group з німецького Дюссельдорфа, яка спеціалізується на виготовленні сепараторів, і з 2010 року активно відвідував Україну для реалізації проектів у Київській області.

Як повідомив канал Sputnik, у складі делегації також перебували представники Stabenow & Partner, керуючий – Андреас Стабенов (Andreas Stabenow), з німецького Темпліна, що спеціалізується на лісовому господарстві, деревині, озелененні та благоустрою; а також компанії Baltico GmbH, керуючий – Дірк Бюхлер (Dirk Büchler), з передмістя німецького Ростока, що спеціалізується на композитних матеріалах.

Оідразу після візиту німців у Севастополі під керівництвом російського віце-прем’єра Дмитра Рогозіна відбулось засідання морської колегії при уряді Росії. Рогозін запропонував прискорити ухвалення рішення про організацію регулярного морського сполучення і морських круїзів між Сочі й містами Криму напередодні курортного сезону 2017 року. Він дав доручення опрацювати питання виробництва російських круїзних суден.

На засіданні морської колегії російський глава Криму Сергій Аксьонов пішов «проти лінії партії». Він висловив думку про нерентабельність швидкісного морського сполучення між Сочі і Кримом, додавши, що такі підприємства, як суднобудівні заводи «Море» і «Залив», готові виробляти «прогулянкові судна».

За міжнародною класифікацією (ІМО) екраноплани належать до морських суден. Розпад Радянського Союзу призвів до припинення робіт за цим напрямком і розформування 11-ї авіагрупи екранопланів Чорноморського Флоту, для якої призначалася ця машина в її основній – військовій – модифікації. У 2007 році Сергій Іванов, сьогодні – спеціальний представник президента Росії з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту, а в ту пору – міністр оборони, оголосив, що уряд Росії планує запустити цільову держпрограму, в рамках якої в Нижньому Новгороді розгорнеться виробництво екранопланів.

Пропозиція «запустити» екраноплани між Росією та анексованим Кримом пролунала у серпні 2014 року з вуст депутата Держдуми на тлі проблем з поромними переправами. Перший заступник голови профільного комітету нижньої палати Володимир Гутеньов був упевнений, що флот таких машин цілком здатний розвантажити Керченську переправу й успішно доставляти пасажирів із Сочі до Ялти і назад по воді зі швидкістю до 400 км/год і після спорудження мосту через протоку. До речі, зараз він виступає з коментарями з приводу скандалу з постачанням німецьких газових турбін Siemens для електростанцій на території Криму.

Ідею про екраноплані знову озвучили зі штабу ВМФ Росії, й одразу спалахнула дискусія. Одночасно влітку 2015 року Володимира Путін затвердив морську доктрину Росії.

Екраноплани мріяв будувати на Севастопольському вертолітному заводі колишній губернатор Сергій Меняйло. А кримські чиновники вважають, що завод «Море» краще підходить для випуску екранопланів, ніж підприємства Нижнього Новгорода, де компанія RDC Aqualines заявила про запуск виробництва екранопланів.

«При використанні екранопланів у Міноборони, ФСБ, МНС первинним буде питання не економіки, а високих тактико-технічних характеристик, необхідних для вирішення поставлених перед силовими відомствами завдань… У Росії розроблений проект створення та використання екранопланів до 2050 року», – повідомили на спільному засіданні експертної ради при комітеті Держдуми з промисловості (з розвитку підприємств ОПК) і фахівців Ліги сприяння оборонним підприємствам.

А 20 липня 2017 року президент Росії підписав Указ «Про затвердження Основ державної політики Російської Федерації в галузі військово-морської діяльності на період до 2030 року». В Основах першорядне значення відводиться модернізації кораблів, а також планується будівництво екранопланів.

Російський експерт Вадим Пономарьов, журналіст видання «Слон» Костянтин Ранкс, а також редакція газети «Совершенно секретно» скептично ставляться до ідеї відродження екранопланів у Росії.

Схеми старих радянських коопераційних зав’язків почали відновлювати в Криму для розширення можливостей російського ВПК і повернення до ідей побудови зброї на нових транспортних платформах. Але що в підсумку від проектів отримають колективи суднобудівних заводів, а також кримчани на мілітаризованому півострові?

Джерело