Інформбезпека: боремося з агресором чи готуємося до виборів?
Далі багато букав про зміни до інформаційного законодавства та шляхи їх легітимації. Надихнув на цей аналіз круглий стіл на тему: «Удосконалення законодавства в інформаційній сфері як умова забезпечення національної безпеки», який організувала СБ 28.07.17.
Ще раніше спецслужба створила на ФБ Громадську платформу правової оцінки методів гібридної війни. Мета – заручитися громадською підтримкою для змін законодавства в частині свободи доступу до інформації. Питання дуже заполітизоване, а тому – це правильний крок, щоб мати можливість сказати: «це не ми, це все – вимога суспільства». До речі, усі бажаючі можуть справді надіслати свої пропозиції на цю платформу.
Я вирішив докладніше зупинитися на питанні суспільної підтримки обмежень та заборон в інформаційній сфері, оскільки за риторикою про гібридну війну та складною темою круглого столу заховане саме це.
СБ прийшла до громадського обговорення змін в законодавство після того, як два законопроекти (А. Тетерука та І. Вінника № 6676 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» та практично ідентичний законопроект № 6688 того ж І. Вінника, Д. Тимчука та одіозної Т. Чорновіл) отримали негативну оцінку у ЗМІ та серед грантових сторожів свободи слова в Україні. Отримали недарма. Про зміст проектів я напишу нижче, але окрім суті нагадаю про невигідне тло для внесення документів до ВРУ. Це був останній пленарний тиждень роботи ВРУ. Розпал літа і період затишшя на фронті. Момент, коли Президент відмовився вносити до ВРУ законопроект про відновлення державного суверенітету на Донбасі. Тож тему обмежень в інформаційному просторі засвітили виключно у негативному ключі. Лише з точки зору наступу на свободи. Про забезпечення національної безпеки та зброю для спецслужби не говорили. Але завдання із встановлення механізмів блокування шкідливого контенту залишилося.
Я хочу відповісти на запитання, чи можлива суспільна підтримка непопулярним обмеженням прав та свобод? Історія свідчить, що так. Для цього слід лише добряче налякати натовп електорат, і результат гарантовано. Так було в РФ після підриву жилих будинків у 1999 р., так було і в демократичних США після терактів 11.09.2001.
При цьому я особисто виходжу з таких передумов:
Оскільки в проекті йдеться саме про обмеження, розглянемо запропонований законодавцями механізм.
Теза перша: який саме шкідливий контент буде дозволено блокувати? Шкідливий для кого? Для режиму чи для національної безпеки?
Відповідь не очевидна. Так, законопроект передбачає блокування інтернет-ресурсів в процесі досудового розслідування. Розслідування яких злочинів? У проекті не обмежено можливість застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження. Вважаю це помилкою.
Наприклад, під об’єктивну сторону хуліганства (ст. 296) підпадає грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Це суцільні оціночні поняття. Винятковий цинізм в Інтернеті – це що? Обіцянка закінчити війну за 5 днів чи показ геніталій? Матюки?
Під об’єктивну сторону ст.109 «Насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади» попадає створення матеріалів щодо будь-яких форм отримання влади, які не передбаченні Конституцією та законодавством. Це, наприклад, заклики до дострокових виборів на підставі соціологічних даних або опитування про втрату довіри. До блокування роботи державних установ: поліції, наприклад, коли їй буде дана вказівка до перевірки усіх власників доручень на користування транспортних засобів із закордонною реєстрацією.
Тобто зараз ми мали би заблокувати всі сайти, що закликають до масових протестів на підтримку Саакашвілі?
Чи порнографію ми теж блокуватимемо? Нагадаю, що закон визначає порно… (тут я процитую лише оціночні поняття: ЗУ «Про захист суспільної моралі»): …вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти.
Який збочений клерикал це писав? Секс – це негідний інстинкт, який ображає честь і гідність і містить антиетичні сцени?
А сайти будуть блокуватися до розгляду справи в суді і до обвинувального вироку суду. Це для того, щоб дати можливість «порішати» за розблокування ресурсу? Наприклад, багатьом не подобається ресурс strana.ua. Нещодавно він рубанув про корупціонера – дружбана і зама Авакова. Виходить, його можна закрити за образи та цинізм? А тоді за гроші розблокувати?
Ще одна новація: До технологічного тероризму (у Закон «Про боротьбу з тероризмом») пропонується відносити злочини, що вчиняються… із застосуванням «мережі Інтернет та/або спрямовані на… здійснення впливу на прийняття рішень … органами державної влади чи органами місцевого самоврядування…, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста)».
Тут я відкрию велику таємницю, що уся політика спрямована на здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення дій органами державної влади. Політики щодня продають нам свої погляди, бо дуже часто в нас немає особистих. Вони роблять це через ЗМІ та Інтернет. Але це не означає, що сайти опозиції треба закривати (або мати таку можливість).
Для чого ці зміни? Справа в тім, що існуючі повноваження (ст. 5) дозволяють спецслужбі здійснювати оперативно-технічні пошукові заходи у системах і каналах телекомунікацій, які можуть використовуватися терористами «з метою отримання упереджувальної інформації у разі загрози вчинення терористичного акту або при проведенні антитерористичної операції». В принципі, є всі підстави трактувати такі новації як спроби повністю контролювати силами спецслужби канали комунікацій усіх політичних сил в України поза межами досудового розслідування і КПК.
Теза друга: як це зробити?
Блокувати не означає знищити інформацію чи ресурс. Блокувати інформацію в Інтернеті надзвичайно важко. Приклад – порнографія, що є забороненою, але доступною. До російських соцмереж ми також лише обмежили, а не зупинили доступ. Загалом, російське ТБ (кабель, супутник, а в Херсоні та Миколаєві, на півдні Запорізької обл., у зоні АТО – аналогове) доступне практично в усій Україні, попри пряму заборону, Мінстець, СБУ, НКРЗІ, Нацраду з ТБ і радіо і усю каралєвскую рать.
Інформації срааати на заборони, якщо у держави немає ресурсів домогтися їх реалізації.
Теза третя: хто саме це буде робити?
Керівники наших правоохоронних органів, які є політиками, насамперед, а вже потім державними службовцями. Запитання до глядачів: кого заборонить Нацполіція Авакова, почитавши сайт strana.ua? СБ в плані залежності від режиму, від волі Президента також не є винятком.
Слідчі? Ви давно спілкувалися з сьогоднішнім слідчим поліції? Зайдіть в управління і придивіться до людей, яким завтра буде надано право забороняти Інтернет.
Іншими словами, законопроекти містять явно неоднозначні пропозиції. До їх мінусів також віднесу те, що в текстах змішано мухи (відповідь на агресію та санкції проти агресора), мед (тимчасове блокування ресурсів), гівно (політику та релігію) та бджоли (діяльність СБУ, Нацполіції, ДСЗЗІ та НКРЗІ).
І тим не менше, я вважаю, що окремі зміни в інформаційному законодавстві можуть і повинні бути проголосовані. Що для цього слід зробити?
Акцент на меті:
Служба воює проти агресора – дайте їй зброю. Не гроші, не нові повноваження, а зброю. Слід обмежити перелік злочинів, при розслідуванні яких може бути вжито тимчасове блокування в рамках досудового розслідування. Акцентувати також на тому, що таке обмеження можливе лише за ухвалою суду.
Зміни до закону «Про санкції» та механізми їх реалізації не слід поєднувати з питаннями оперативно-службової діяльності СБ. Санкції – це політичне рішення, яке є предметом міжнародного торгу. Завтра Україні запропонують кращу ціну, і весь законопроект буде відкликано через зміну підходів до санкцій.
Слід забути про визначення технологічного тероризму, що вжито в законопроекті 6688 (включає дії в Інтернеті, спрямовані на вплив на прийняття політичних рішень, тощо). Якомога далі відмежуватись від політичної сфери. Тільки злочини проти національної та громадської безпеки.
Треба підготувати відповіді на питання, чому такі обмеження запропоновані зараз.. Чи не через те, що скоро вибори до ВРУ – 2018 рік та вибори Президента – 2019 рік? Можливо, як привід до широкої дискусії слід використати черговий фейк чи кібер-атаку.
Наголошу, що блокування та заборона – неефективний інструмент в інфосфері. А законопроект, який я проаналізував, присвячений саме цьому.
Змістіть акцент від заборон, та ще й з політичним контекстом до… розширення меж соціальних девіацій. Різноманіття і девіації – це, загалом, добре. Підтримайте дискусію про (для прикладу) легалізацію евтаназії, короткоствольної зброї, проституції, порнографії. Запровадьте біткоіни. Уся Україна буде два роки говорити лише про це, а не про обмеження доступу до інформації. Я розумію, що ці питання не в компетенції спецслужби.., але запропонувати громадськості це можна. Зрештою, не спецслужбою єдиною… Є ще Кабмін.
У громадських обговореннях від розмитої тематики удосконалення законодавства в інформаційній сфері та національній безпеці перейти конкретно до заборони контенту, що містить ознаки злочинів проти національної безпеки та тероризму. Цим дискусію буде убезпечено від вічних розмов про мову, про віру, про свідомість та способи її формування.
Відкрито заявіть про потреби. Не ховайтесь за спини політиків. Просто порівняйте рівень громадської довіри до армії та спецслужби, та до Президента. Запустіть обговорення в другій половині серпня, щоб встигнути аккурат під початок роботи ВРУ – і вам воздасться)))
Моя позиція проста – побачу в законі політику: я в ці ігри не граю. Шукайте іншого сапортера, благо народ у нас бідний. Побачу виключно зброю проти РФ – честь вам і хвала.
Володимир Полевий,
провідний експерт інформаційно-аналітичного центру
національної безпеки України