Олексій Ладін ‒ російський адвокат з Тюмені, який з 2017 року веде низку судових процесів в анексованому Криму. На півострові він виступає як один із захисників фігуранта ялтинської «справи Хізб ут-Тахрір», члена Контактної групи з прав людини Еміра-Усеїна Куку. Окрім того, Ладін є адвокатом кримського журналіста, редактора алуштинського видання «Твоя газета» Олексія Назімова та депутата з Алушти Павла Степанченка, яких звинувачують у вимаганні. Донедавна адвокат також захищав інтереси Андрія Захтея ‒ фігуранта «справи українських диверсантів», проте в червні 2017 року той відмовився від послуг захисника.

В інтерв’ю Крим.Реалії Олексій Ладін розповів про специфіку роботи підконтрольних Росії кримських судів і слідства, а також про те, з яким тиском стикаються на півострові адвокати.

‒ Олексію, як вийшло, що ви з Тюмені перебралися до Криму й продовжили на півострові адвокатську практику?

‒ Все вийшло досить-таки спонтанно. Почасти це пов’язане з акредитацією (за територіальною ознакою ‒ КР), частково ‒ з кризою на материку, в Росії. Робота адвоката у фінансовому плані нестабільна: то густо, то пусто. Зовсім випадково вийшло, що дружина по роботі переїхала до Криму, через деякий час переїхав і я. Фактично живу тут із жовтня 2016 року, а практикувати почав із зими 2017.

‒ Чи є відмінність між системами правосуддя в Криму та в сусідній Росії?

‒ Загальні тенденції системи правосуддя Криму схожі з Російською Федерацією. Вони полягають в обвинувальному ухилі. Слідству, прокуратурі фактично немає потреби щось доводити. Хоча захиснику вистачило б обґрунтованих сумнівів. Наявність провини і складу злочину мають доводити прокуратура й слідство. Для того, щоб захист щось довів, треба надати суду докази на 200%, які суд вже не може спростувати. Хоча він не може ставати ні на чию сторону. Він має бути незалежним арбітром. Довели ‒ молодці, не довели ‒ все, людину посадять.

‒ А якщо говорити тільки про Крим?

‒ У Криму ці тенденції накладаються на той фактор, що суддівський, слідчий і прокурорський корпус частково не зовсім знайомі з кримінальним процесом Російської Федерації. Частина була відряджена з материка, з Росії ‒ люди, які розуміють, що таке російський кримінальний процес. Інша частина людей, які працювали за України, щось знають, але застосувати не можуть. Знати і застосовувати ‒ це дві великі різниці. Непрофесіоналізм, який зустрічається в деяких моментах, прямо-таки відчувається. Особисто мені це впадає в око. Хочу сказати, не співаючи жодних дифірамбів, що я був приємно здивований деякими рішеннями Верховного суду Криму. Він скасовує низку рішень, вказуючи на їх незаконність. Для суддівської системи ‒ це сміливе рішення. Хочу повторитися, що я не співаю жодних дифірамбів: є частина політичних рішень, які Верховний суд (Криму ‒ КР) виносить.

Будівля підконтрольного Москві Верховного суду Криму. Сімферополь, липень 2017 року

‒ Які судові справи, які на цей момент ведуться в Криму, ви б назвали політично мотивованими?

‒ У Криму я працюю як адвокат міжнародної групи «АГОРА». Практично всі мої справи є політично мотивованими з боку держави (Росії ‒ КР) або з боку органів обвинувачення. При цьому є невеликий пласт справ, у яких політична мотивація присутня в набагато меншому ступені. Але тим не менше обвинувальний ухил ніхто не скасовував.

‒ Чи відчуваєте ви на собі тиск: прямий або непрямий?

‒ Якщо говорити про прямий тиск, то такого немає. «Не роби так ‒ тобі буде гірше» ‒ такого не було. Може, це пов’язано з тим, що ініціатори тиску попередньо збирають інформацію. Є таке прислів’я: «рветься там, де тонко». У мене є певна репутація, яку я заробляв роками. Навряд чи моя поведінка якимось чином зміниться. Я розумію, що за певних обставин притиснути можна будь-яку людину.

Якщо говорити про непрямі ознаки тиску, то таке було. Відносно мене один із суддів Верховного суду Криму виніс окрему постанову про те, що я нібито порушив кодекс судової етики. Начебто моя позиція суперечила позиції мого підзахисного. Приватна постанова була надумана. Це мало для мене негативний наслідок: порушили дисциплінарне провадження. Але адвокатська палата надалі розібралася, і його припинили. А окрему постанову я зараз оскаржую. Це можна назвати ознаками непрямого тиску. Коли адвокат незручний системі, то до нього все одно виникає пильна увага й на нього намагаються чинити якийсь тиск. Я це прекрасно розумію.

‒ Ви не шкодуєте про те, що стали займатися політичними справами, зокрема в Криму?

‒ Йдучи до адвокатури, мені найбільше моральне задоволення приносили правозахисні справи, де ти допомагаєш людям, яких судять несправедливо. Ця специфіка роботи у мене виявлялася в Тюмені, але там було набагато менше політичних справ. Приїхавши сюди, я став більш публічною фігурою. Шкодую чи ні? Однозначно ні. Це мій власний вибір. Не те щоб мене все влаштовувало, але тим не менше ситуація така, яка є. Я роблю те, що вважаю за потрібне, і це мені приносить моральне задоволення.

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові

Джерело