«
»

Кримське фіаско Гіркіна

Спеціально для Крим.Реалії

Російські імперці та реваншисти, уособленням яких став відставний офіцер ФСБ Ігор Гіркін, всіляко висловлюють невдоволення результатами кримської авантюри Кремля. Захоплення українського півострова вони спочатку сприймали як перший крок до відновлення «великої» Росії. Замість цього країна отримала санкції та наростаючу конфронтацію із Заходом. При цьому «сакральний» Крим перетворився на занепалу провінцію, приречену на постійну деградацію.

Російський диверсант Ігор Гіркін, який брав участь в анексії Криму, залишився незадоволений якістю відпочинку на півострові. Своєю думкою він поділився в соцмережі ВКонтакте. Враження від візиту він назвав «не дуже позитивними». Основні претензії: погана якість мобільного зв’язку, інтернету та проблеми із забезпеченням території. Крим він назвав «обложеним півостровом», який мало змінився після російської окупації.

«Зовнішня логістика ‒ «три з мінусом» за загальну можливість пересунутися й «два з мінусом» за ціни на авіаквитки й альтернативні можливості виїзду з обложеного півострова. З такими цінами й варіантами ‒ турецькі (не кажучи вже про всіх інших) курорти завжди будуть попереду в рази. Якби американці свого часу так забезпечували «повітряний міст» до Західного Берліна ‒ він став би частиною НДР ще в 50-х роках. Чисто за бажанням населення», ‒ з’єхидничав Гіркін.

Ігор Гіркін

Він також розкритикував російського президента Володимира Путіна, зображення якого на півострові можна побачити на кожному кроці.

«Піар та інша реклама ‒ як завжди ‒ на 146%. Сумною пикою Наногенія (підібрали фото сумніше нікуди, шкідники) обвішані всі автодороги. З не менш сумними висловлюваннями фігуранта», ‒ написав відставний диверсант. Орфографія й стилістика авторські. Судячи з попередніх малоприємних коментарів Гіркіна, під «Наногенієм» він розумів саме російського президента.

Випади на адресу Путіна ‒ звична лінія поведінки Ігоря Гіркіна. З початку 2015 року колишній лідер донецьких «ополченців» систематично викриває всі кремлівські «хитрі плани». Він попереджав Путіна, що ніякої «гібридної капітуляції» Київ та його західні партнери не приймуть, ОРДЛО не отримає «особливого статусу», російський план з розвалу України зсередини не спрацює і, отже, обміняти Донбас на Крим не вийде. Володимира Путіна він порівнював з колишнім сербським диктатором Слободаном Мілошевичем, який спочатку затіяв «збирання» сербських земель, але в підсумку опинився на лаві підсудних Міжнародного трибуналу в Гаазі.

У нашій ситуації важливе інше. Ігор Гіркін та йому подібні імперці-романтики перебувають в стані найпотужнішої фрустрації. Крим ніколи не був для них самоціллю. Захоплюючи український півострів, вони розраховували на більше. Російський диверсант припускав, що вслід за Кримом Путін відкусить весь український південний схід від Харкова до Одеси, покінчить з настільки ненависною їм Україною й створить так звану «Новоросію». Саме це слово російський лідер вжив у відомій «кримській промові», наголосивши, що більшовики нібито «подарували» нинішній Україні половину її територій. Незабаром з’ясувалося, що виступ кремлівського ватажка був калькою з «Судетської промови» Адольфа Гітлера.

В анексії Криму Гіркін та однодумці бачили перший крок до відновлення «історичної» Росії. Вони всерйоз розраховували, що Російська Федерація зміниться на краще. Вони вважали, що Путін, зробивши крутий поворот у зовнішній політиці, розгромить «компрадорську еліту», посадить усіх корупціонерів; Кремль виведе гроші з офшорів і почне говорити з Заходом винятково з позиції сили. Навесні 2014 року російські шовіністи та українофоби вкладали в анексію Криму більш широкий зміст, ніж просто «приєднання» нової території або «порятунок» кримчан від НАТО чи вигаданих «потягів дружби». Про інтереси жителів Криму ні тоді, ні, тим більше, зараз ніхто з московських реваншистів не думав. Їх розглядали як безвольних статистів і масовку для «референдуму». Причому саме «волевиявлення» було потрібне не росіянам, а європейським союзникам Кремля, яких залучили до активної діяльності з легалізації вкраденого майна.

Замість відновлення державної «величі» російські реваншисти отримали системні санкції та три безперспективних «уламки»: дві терористичні «республіки» Донбасу та «острів» Крим, який красиво виглядає тільки на путінських плакатах. В реальності півострів ‒ «сіра зона», відрізана від цивілізованого світу, яка страждає від нестачі води, енергоресурсів і логістичних проблем. Росія при цьому опинилася в одному ряду з Іраном і КНДР, державами, що мають погану репутацію в міжнародних справах.

Анексія півострова поклала початок серії стратегічних поразок Москви. Ігор Гіркін прекрасно розуміє, що Кремль, захопивши тимчасово Крим, втратив всю Україну. До 2014 року Москва мала широку мережу проросійських організацій в усій країні, російські агенти просували у Верховній Раді ініціативи проти курсу в НАТО та ЄС. Вони діяли абсолютно відкрито. Наприклад, кримські українофоби називали Україну «недодержавою», прикриваючись правом на особисту думку, гарантованим Основним законом країни, яку вони люто ненавиділи. До окупації Криму кремлівська агентура відкрито займалася повзучим демонтажем Української держави. Тепер Київ рухається в бік Північноатлантичного альянсу. Путін, якому імперці постійно дорікають в боягузтві, нічого не може з цим зробити. На цьому тлі захоплення й утримання Криму ‒ піррова перемога Кремля й особисто Ігоря Гіркіна, що стала жалюгідною компенсацією за провал імперського проекту.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *