Шкільна тривожність: чому?
В наш час багато хто з батьків стурбовані вибором школи, в якій навчатиметься дитина. Порівнюються рейтинги і показники, обираються варіанти, які здаються найкращими або оптимальними. Звичайно ж, це є важливим моментом, але лише в тому випадку, якщо в той же час батьки не забувають про потреби, можливості дитини, враховують її здібності. Адже для дитини похід до шкільного закладу – це новий крок в житті. Це зміни, які не завжди дитина сприймає з радістю, бо відбувається зустріч з новим колективом, з вчителем, який тепер відіграватиме вагому роль в житті дитини, з новими правилами в решті решт. Перші уроки, оцінки, домашні завдання, заборона на іграшки під час навчання – не завжди приємні і цікаві зміни. Особливо для дитини, яка є чутливою, дуже прив’язана до мами, або не має досвіду відвідування дитячого садку. Батькам слід пам’ятати про те, що для дитини навчання – це праця, яка потребує багато ресурсів. Дитині потрібна підтримка, розуміння батьків, аби навчатися впускати новий досвід в своє життя і не боятися змін. Сьогодні ми поговоримо про те, що таке шкільна тривожність і що сприяє її виникненню у дітей.
Шкільна тривожність – це відносно м’яка форма прояву емоційного неблагополуччя дитини. Вона виявляється у хвилюванні, підвищенному занепокоєнні в навчальних ситуаціях у класі, в очікуванні поганого відношення до себе з боку однокласників і педагогів. Дитина почувається неповноцінною, не впевнена в правильності власної поведінки і рішень. Зазвичай, про подібних дітей кажуть «дуже ранимий», «боїться всього», «дуже серйозно до всього ставиться».
Дуже часто шкільна тривожність спостерігається у дітей, які демонструють достатньо високий рівень успішності і відповідальності. При цьому, важливо звертати увагу на те, чи раціональні методи, якими досягається подібний результат і чи не впливає він негативно на фізичний і психологічний стан школяра.
Існують фактори, які сприяють формуванню шкільної тривожності:
Зараз існує дуже багато закладів, де займаються розвитком дітей. Це різноманітні школи раннього розвитку, де займаються мало не з народження! Дійсно, в світі на даний момент оберт інформації дуже швидкий і навіть ми, дорослі, не завжди встигаємо сприймати і обробляти її. Тож, треба пам’ятати, що психіка дитини ще не досить сформована, і окрім навчання, дитина потребує відпочинку та ігор. Тому, перевантаження в школі не зробить дитину більш розумною, а от тривожності і супротиву до навчання обов’язково додасть.
Рівень розумового розвитку в кожної дитини індивідуальний, тому, при виборі школи, важливо враховувати особливості дитини, її схильності. Якщо трапляється, що дитина, наприклад, має труднощі у вивчанні математики і засмучується через це, то батькам не треба загострювати це питання повсякчас повторюючи, що «математика – це наша проблема», а навпаки, слід підтримувати учня і хвалити за успіхи у вивчанні інших дисциплін. Важливо щиро розуміти дитину в тому, що їй дається складно і казати про це, підкреслювати, що бачите, як вона старається і помічати успіхи, коли вони трапляються у складному для дитини шкільному предметі. Ну і, звичайно ж, не обирати школу з математично-фізичним ухилом, якщо дитина з дитинства має хист до малювання.
Цей пункт схожий на попередній, бо його можна розглядати як «нездатність впоратись з програмою батьків». Звичайно ж, батьки хочуть, щоб дитина була розумною і успішною, мала гарні результати у навчанні, але в реальності все буває по-іншому і важливо це розуміти.
На початку шкільного навчання задача вчителя і батьків «навчити дитину вчитися» і в цьому процесі важливо не перестаратись, вимагаючи ідеальних результатів. Краще, що ви можете зробити – показати дитині, що навчання є цікавим, що в процесі навчання можна робити багато відкриттів, отримувати не лише нові навички і вміння, а ще й задоволення від цього.
Тож, в цьому пункті звертаємо увагу на те, чи не забагато ми вимагаємо від дитини в навчанні, чи справді вона може впоратись з тими вимогами?
Відношення є в будь якій сфері життя людини, а в шкільному колективі вони є особливо важливими, бо триватимуть довгий час. Вже до приходу в школу ви точно розумієте дещо про характер відносин вашої дитини з іншими, бо спостерігаєте за нею з народження. Учень вже має досвід спілкування з дитсадку та дитячих майданчиків, тому, приходячи до школи встановлюватиме відносини на основі попереднього досвіду. Треба бути уважними до психологічного комфорту дитини, до її емоційного стану. Ви можете робити це, запитуючи її про друзів і однокласників, про нову вчительку і про те, що подобається дитині в школі, як вона проводить час у перервах між уроками, що цікавого спостерігає в нових умовах.
Не менш важливим є відношення до дитини з боку вчителя, бо воно безпосередньо впливає і на відношення до неї інших учнів.
Не соромтесься запитувати, як поводиться дитина в школі, чи спілкується вона з однокласниками, чи активна на уроці. Вчитель спостерігає поведінку дітей багато часу, тож може стати важливим джерелом інформації, яка, в тому числі, попередить виникнення можливих проблем. Задача вчителів і батьків – не лише навчання, а ще й гармонійний розвиток дитини в цілому, тому чудово, якщо спільні зусилля будуть спрямовані не лише на задачу «навчити», а ще й на формування гармонійної, здорової особистості.
Тож, передусім, дитина потребує уваги батьків, підтримки і розуміння! Поведінка дитини – це індикатор, за допомогою якого вона показує нам реакцію на труднощі, з якими не може впоратись самостійно. Спокійне, доброзичливе відношення з боку дорослих – це фундамент почуття безпеки для дитини. Підтримка сильних сторін особистості, створення ситуацій успіху, в яких дитина може проявити себе, відповідність вимог актуальним можливостям дозволяє сформувати адекватну і стійку самооцінку, впевненість у власних силах. Не забувайте, що ваша дитина є унікальною, і ваше відношення до неї – це платформа, на якій будуватиметься подальше життя!
Бажаю всім родинного порозуміння і гарних вихідних!