Архиєпископ Циріл Василь, секретар Конгрегації для Східних Церков, узяв участь у соборі Паризької єпархії
1-3 лютого в Шевтонському монастирі Воздвиження Чесного Хреста Господнього духовенство з родинами, миряни та гості єпархії Святого Володимира Великого зібралися на чергову, уже сьому, сесію єпархіального собору. Метою цього собору було проаналізувати втілення Душпастирського плану єпархії до 2020 року «Христос – наша надія».
На завершення собору до членів єпархії долучився архиєпископ Циріл Василь, секретар Конгрегації для Східних Церков, і очолив Божественну Літургію. У своїй проповіді архиєпископ наголосив на важливості зустрічі. «Собор є місцем зустрічі, і стосунки з Христом починаються з особистої зустрічі з Ним», – зазначив проповідник. Владика Циріл також розповів про діяльність Східної Конгрегації, яка минулого року відзначала 100 років створення. Владика Борис подякував Конгрегації за її щедру підтримку єпархії у формації духовенства.
Специфікою зимової сесії собору став її наголос на осмисленні та аналізі єпархіальної діяльності. Про свій перший, експериментальний рік прозвітували єпархіальні комісії (літургійна комісія, комісія екуменічних і міжрелігійних зв’язків, комісія у справах молоді, комісія у справах мирян, комісія у справах подружжя та родини, біблійно-катехитична та соціально-харитативна комісії) та служба комунікації і отримали офіційне затвердження.
Душпастирський план єпархії “Христос – наша надія” був затверджена рік тому. Щоб побачити його реальне втілення, громади представили свої звіти. Цікавим став той факт, що більшість звітів представляли миряни.
Окрім того, владика Борис поділився деякими напрацюваннями з соціологічного опитування, яке проводилося цими днями в Парижі серед українців, що допоможе краще зрозуміти душпастирські та соціальні виклики українських емігрантів.
Передував собору триденний семінар на тему «Літургія і Боже милосердя», який провадив отець Марко Морозович, декан Богословського факультету Католицького університету Америки (Вашингтон, США) Отець Марко поділився роздумами над важливістю особистісних стосунки з Богом у молитві приватній та літургійній. “Саме вони стають джерелом нашої милосердної постави стосовно ближніх”, – підсумував він.
Повідомила Марія Карапінка