«Вже дедалі частіше й чіткіше чути голоси, що досить цієї війни, “на якій наживаються олігархи”, що так не може тривати безкінечно, бо війна забирає найкращих, і це правда! Тільки не варто забувати, що війна йде не лише з конкретною Росією й конкретними росіянами (бурятами, кадирівцями), а й зі способом організації дійсності, зі способом мислення й принципами взаємодії між собою. Є горезвісний «русский мир», який, коли може, просувається в підкованих чоботях, а коли ні, то в м’яких капцях. І щойно він почувається господарем на тій чи іншій землі, починає впроваджувати свої цінності, які за століття не дуже змінилися: «православіє – самодєржавіє – народность/скрєпи». Мир на зовнішньому фронті тут і тепер означає капітуляцію на внутрішньому з усіма можливими наслідками. А це втрата права бути собою, втрата вже згаданого шансу змінюватися й модернізуватися, втрата зовнішнього впливу (хай часом некомфортного), який змушує до реформ.

Війна на Сході – це лише частина війни між минулим і майбутнім, яка точиться в цілому суспільстві на всьому терені України. Лінія фронту проходить усередині мало не кожного з нас, і саме цю лінію боронить людина з автоматом. Оголити її означає загинути як країні, як проекту, як спільноті. Як нам».

Юрій Макаров, журналіст

Аби не дати загинути Україні як державі та викорінити «русский мир» на теренах Донбасу, нам необхідно перейти до активної оборони на Сході країни зі ставкою на сили спеціальних операцій. Для цього потрібно викорінити топ-корупцію в Міноборони, змінити нинішнє керівництво Генштабу та покарати усіх винних у «котлах».

Джерело