Момент особливої відповідальності батьків – допомогти дитині зустрітися з Богом, – о. Андрій Нагірняк
4 грудня у християн – один із дванадцяти великих празників, Введення у храм Пресвятої Марії. Це свято дещо незвичне у церковній традиції, оскільки у Євангелії свідчень про введення Марії у храм немає.
Натомість є традиція церкви, записи в апокрифічних книгах про те, що батьки Марії, будучи бездітними, дали обітницю: якщо народиться дитина – віддадуть її на службу Богові в Єрусалимський храм. Про традицію свята Введення і сенси, які воно вносить у наше повсякденне життя, говорив о. Андрій Нагірняк у програмі «Вечірні діалоги з душпастирем» 3 грудня, напередодні свята.
Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св.Івана Предтечі. Там вона перебувала аж до заручин із св. Йосифом. За переданням, Захарія обрав Йосифа, тому що в руках у нього розквітнув посох. Про це йдеться в апокрифічних книгах – потоєвангелії Якова та псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої діви Марії». Свято Введення у храм у східній традиції відзначають з VI століття, у західній – з XIV.
«Це дуже давня традиція – присвячувати дітей Богові, на служіння Йому, особливо, якщо батьки просили про певну благодать і милість, – каже о. Андрій. – Які значення і сенси це свято несе нам сьогодні? Перше й головне: дитина є Божим даром, як і взагалі життя. Дитина не є власністю батьків, а отже – не може применшуватися, принижуватися… Це дар Божий, який потребує пошанування її гідності…».
Ще одне значення цього свята – ставлення до дітей. «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільшим у Небеснім Царстві» – слова Ісуса Христа.
«Ці слова свідчать про доступ дитини до таїнства Божого, про те, що дитина може торкнутися цієї таїни безпосередньо, – каже о. Андрій. – Віра – наслідок особистого таїнства зустрічі з Богом. Для цього необов’язково мати знання чи певний досвід, не обов’язково розуміти – достатньо це відчути. І для батьків це момент особливої відповідальності – допомогти цій зустрічі чи хоча б не перешкодити…».