"Галя на Марсі" -…

Галя ось уже четве…

Яким чином журналіст може…

Якщо Ви працюєте ж…

Тиждень молінь за єдність…

По всьому світі від…

Свята Літургія за єдність…

Свята Літургія за є…

Творчість, яка ніколи не…

17 грудня 2019 року…

«
»

Рішення Макрона зблизитися з Росією – це «гонитва за химерами» (світова преса)

У статті видання The Guardian пишуть про деяке потепління в ставленні президента Франції Емманюеля Макрона до Росії. Про українську економічну революцію пишуть у статті аналітичного центру Atlantic Council. Видання Foreign Affairs пояснює, як книга «Війна і мир» пояснює зовнішню політику російського президента.

У статті британського видання The Guardian пишуть про зближення Франції з Росією.

Після того, як президент Франції Емманюель Макрон висловив ініціативу відновит відносини Європи з Москвою, президент США Дональд Трамп запропонував долучитися до переговорів задля вирішення справи з російським вторгненням в Україну, мовиться у статті.

Автори нагадують, що Росія й Україна обміняли у неділю 70 в’язнів, і цей крок широко розглядають як «найбільш плідний» момент у відносинах Києва і Москви з часу президентських виборів в Україні, мовиться у статті.

Та контакти Парижа з Путіним вже виходять за межі українського питання. Вони вже встигли викликали палкі суперечки в самій Франції і стосуються таких питань, як безпека, мовиться у статті.

Наближення Франції до Москви також може сподобатися не всім членам ЄС, зауважують автори. Наприклад, воно «залишає за бортом» Велику Британію, яка з усіх європейських держав найбільше налаштована проти Росії. Частково це стосується невирішеного питання з отруєнням російського агента Скрипаля на її території з застосуванням біологічної зброї, мовиться у статті.

Польща також втратить притомність духу через теплий тон французів щодо росіян, пише автор. Французькі високопосадовці переконані, що якщо не буде зусиль Європи зрозуміти Москву, то Росія просто відвернеться в бік Китаю.

Але спеціальний радник французького Фонду стратегічних досліджень (FRS) Франсуа Ейсбур, наприклад, вважає, що сподіватися на відвернення Росії від Пекіна – це нереалістичні цілі. Заступник директора фонду Брюно Тертре звинуватив Макрона у «гонитві за химерами», адже Путін відкидає західні цінності протягом останніх 15 років.

На вулицях Києва тихо, але Україна переживає революцію – найбільш важливу економічну революцію у всьому регіоні. Про це йдеться в статті на сайті американського аналітичного центру Atlantic Council.

Новий лібертаріанський уряд створює можливості для інвестицій вартістю в мільярди доларів. Приватизація, розвиток інфраструктури, легалізація азартних ігор, лібералізація трудового законодавства – все це на його порядку денному. Прем’єр-міністр минулого тижня скоротив кількість міністерств з 25 до 17, мовиться у статті.

Автор зазначає, що ще під час виборчої кампанії Володимир Зеленський мало обіцяв і давав мало інтерв’ю, тож люди обрали «чорний ящик». Минулого ж тижня президент «вистрибнув» із цього чорного ящика і довів, що він – 41-річний лібертаріанець. Тепер Україною керує пострадянське покоління.

І хоча й дехто на Заході все ще може вважати Україну ризикованою, автор вважає, що це не так. «Якщо Україна така ризикована, чому російськомовні ізраїльтяни – одні з найкращих оцінювачів ризиків у світі – тихенько інвестують в Україну?» – запитує автор.

Хиткий, недосконалий мир в Україні, якому може сприяти суботній обмін в’язнями, у поєднанні з революцією вільного ринку цілком може забезпечити обіцяний 7-відсотковий темп зростання ВВП на початку 2020-х, переконаний автор.

Стаття у виданні Foreign Affairs пояснює, як відомий твір російського письменника Льва Толстого «Війна і мир» пояснює зовнішню політику президента Росії Володимира Путіна.

«Через сто п’ятдесят років після публікації «Війна і мир» все ще проливає світло на напруженість, яка визначає відносини Москви з іншими великими державами, зокрема зі Сполученими Штатами Америки», – переконаний автор.

Звісно, порівнювати події ХІХ століття з подіями сьогодення багато в чому є абсурдом, мовиться у статті. Цього разу не якийсь новітній Наполеон напав на Москву, а саме Росія вторглася в Україну й анексувала Крим.

«І все ж світ, який описує Толстой, має низку чітких паралелей із сьогоденням. Хоча в Росії Путіна немає аристократії й селянства, це знову-таки дуже нерівне суспільство. І так само, як і в царській Росії, еліта країни присвятила себе «імітації Заходу» після падіння Радянського Союзу – цього разу вивчала англійську мову, а не французьку, копіювала західні ідеї, особливо стосовно економіки, і засвоювала американський чи західноєвропейський стиль музики, кухні, одягу та освіти», – пише автор.

Він також вважає, що серед найважливіших наслідків української кризи є розширення бажання Кремля і Росії в цілому не просто відступити від західної моделі, а взагалі витіснити її російською моделлю. Ніхто, хто читав «Війну і мир» до 2014 року, не повинен був дивуватися такому поворотові подій, мовиться у статті.

США і Європа відповіли на анексію Криму Росією санкціями проти Москви і намаганням ізолювати Росію на міжнародному рівні. Такі заходи, можливо, й стримали Росію від подальших військових дій в Україні, але вони також посилили чорно-біле мислення в Росії, вважає автор. Путін вигадав «бабая» у вигляді Заходу, а Захід цьому іміджу лише «підіграв». Це ціна, яку Сполучені Штати і Європа сплатили за економічні санкції, які поки що викликають із боку Росії більше протистояння.

Тож який урок варто винести з часів Толстого? У «Війні і мирі» Толстой розмірковує про імітації та аналізує російську геополітичну культуру, включаючи її схильність до конфлікту із Заходом. Це історія, яка розігрується знову і знову, вважає автор.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *