«Побоююсь, що мене вб’ють». Павло Степанченко ‒ про звинувачення у вимаганні та життя в СІЗО

Підконтрольний Росії Верховний суд Криму 3 жовтня звільнив після відбування покарання ексдепутата Алуштинської міськради Павла Степанченка. Він провів у СІЗО три роки за звинуваченням у вимаганні 150 тисяч рублів у представника російської партії влади «Единая Россия». Провину ексдепутат не визнав і продовжує оскаржувати свій вирок. Про життя в СІЗО, перші дні на волі, фігурантів своєї справи та плани повернення в політику він розповів в інтерв’ю Крим.Реалії.

Павло Степанченко мав вийти на свободу у квітні, коли термін його покарання закінчився. Але оскільки ексдепутат оскаржив свій вирок, його не змогли звільнити до завершення розгляду справи в апеляційній інстанції. Через цю правову колізію він провів під арештом на півроку довше, ніж належало.

За словами адвоката Олексія Ладіна, подібні випадки в практиці зустрічаються рідко, однак випадок із Павлом Степанченком захисник характеризує як «штучне затягування справи». Через це, за словами адвоката, Степанченко не зміг брати участь у минулих російських виборах до місцевих рад.


Олексій Ладін

Постанову про звільнення Павла Степанченка у зв’язку з відбуттям покарання підконтрольний Росії Верховний суд Криму ухвалив 3 жовтня.

Степанченко виявився поки єдиним із трьох фігурантів справи про вимагання, хто повністю відбув покарання. У СІЗО поки залишається блогер і головний редактор алуштинського видання «Твоя газета» Олексій Назімов, на умовному терміні залишається оператор «Твоей газеты» Олексій Облезов.

В інтерв’ю Крим.Реалії Павло Степанченко розповів про умови утримання в СІЗО, фігурантів і свідків своєї справи та свої побоювання на свободі.

«Люди впевнені, що я не винний»

‒ Павле, як минув ваш перший день на волі?

Після трьох років утримання під вартою потрібно звикати до того, що ти можеш щось робити сам, без чиїхось розпоряджень

– Перший день у мене минув вдома, у колі сім’ї. Планую піти до моря. Потрібно пройти акліматизацію. Тому що після трьох років утримання під вартою потрібно звикати до того, що ти можеш щось робити сам, без чиїхось розпоряджень. Враження у мене поки дуже приємні.

‒ Що змінилося у вашому оточенні за три роки, поки ви були в СІЗО?

‒ У мене є телефонна книга. 90% контактів, які у мене були, соціальні зв’язки втратилися. Тому що за три роки, поки мене забрали з товариства, життя на місці не стояло. Хтось помер, хтось виїхав, у когось телефони змінилися.

Але в соцмережах і телефоном людей 50-60 зі мною зв’язалися і привітали.

‒ Чи залишилася з вами команда ваших однодумців? Хтось змінив ставлення до вас, поки ви перебували в СІЗО?

Люди впевнені, що я не винний, підтримують мене та обіцяють допомогу в моїй подальшій діяльності

– Із партії, від якої я йшов у депутати (у 2014 році ‒ КР) ‒ КПРФ, мене виключили. За ці три роки ніякої підтримки постійної інформаційної або хоча б співчуття вони не виявили. Що стосується нашої алуштинської команди, то звичайні люди не задоволені тим, що немає змін на краще. Вони впевнені, що я не винний, підтримують мене та обіцяють допомогу в моїй подальшій діяльності.

‒ Як ви оцінюєте рішення про виключення вас із партії?

‒ Я розчарувався в цій ідеології та людях, які в цій партії. Їхнє основне завдання ‒ займатися своїми особистими інтересами.

‒ Після останніх виборів представники КПРФ увійшли до кримського парламенту. Тобто, партія набирає ваги в політичній системі Криму. Не шкодуєте, що зараз не в її лавах?

‒ Йти туди, де вага, я не хочу. Мені свого часу пропонували піти в «Единую Россию», обіцяли «золоті гори». Я відмовився: не хочу, щоб у мене плювали, тому що я ‒ член цієї партії. Якби я виходив із того, у кого більше політичної ваги, це було б одне. Але я з цього не виходжу.

«Били, тримали на підлозі п’ять годин не відпускали до туалету»

‒ Поки в СІЗО залишається інший фігурант вашої справи Олексій Назімов. Чи перетиналися ви з ним у СІЗО? Коли востаннє ви його бачили?

Назімов дуже розчарований тим, що при відсутності складу злочину залишили чинним незаконний вирок

– Так, ми перетиналися. У СІЗО є таке місце ‒ «кишка», так його називають арештанти та адміністрація. Це коридор для завантаження в автозаки. Там закривають по 50 осіб перед перевезенням до суду. Там я мав можливість спілкуватися з Олексієм. Також у СІЗО я міг із ним спілкуватися за допомогою «маляв»: так в арештантському середовищі називають записки, які можна передавати повітрям, канатами тощо. Я мав можливість йому писати. Востаннє ми спілкувалися 3 жовтня, коли у нас був суд. Він дуже розчарований тим, що при відсутності складу злочину залишили чинним незаконний вирок Алуштинського міського суду. Але, тим не менше, йому залишилося приблизно місяць перебувати під вартою, через місяць він звільниться.

‒ Ще один фігурант вашої справи ‒ оператор інтернет-видання «Твоя газета» Андрій Облезов пішов на угоду зі слідством і уникнув СІЗО та в’язниці. Як ви ставитеся до такого його вчинку?

«Свідчення» Облезова, дані під тортурами, зникли з матеріалів кримінальної справи

– Так, дійсно він дав «явку з повинною» і «свідчення». Але треба з’ясувати, за яких обставин він це зробив. Йому представники ФСБ пістолет у рот встромляли. Його, як і мене, катували. Але, прошу зауважити, що він «зізнався» у скоєнні злочину за статтею 204 (Кримінального кодексу Росії ‒ КР), це комерційний підкуп. Адже нас спочатку затримали за цією статтею. Однак цей епізод у справі потім «луснув». Що найцікавіше, «свідчення» Облезова, дані під тортурами, зникли з матеріалів кримінальної справи. У суді при дослідженні матеріалів були вирвані «явка з повинною» і «свідчення». І до тепер, на жаль, Слідчий комітет Росії відмовляється порушувати кримінальну справу за ознаками перешкоджання кримінальному правосуддю. Тому що в цих матеріалах були докази тортур.

‒ Ви стверджуєте, що після затримання співробітники ФСБ вас катували. Як це відбувалося і чи знаєте ви, хто причетний до цього?

Били, тримали на підлозі п’ять годин, не відпускали до туалету. Звісно, ніхто зі співробітників ФСБ не назвався

– Коли мене затримали в кафе Алушти, відразу почали катувати. Почали вести нібито оперативну зйомку на відео. Змушували дивитися в камеру, погрожуючи, що заберуть мене в СІЗО, де мене «відпетушать», змушували «співпрацювати», «зізнаватися». Говорили, що, якщо я підпишу прокурорську угоду, мені «менше меншого дадуть» або за умовним терміном піду. Били, тримали на підлозі п’ять годин, не відпускали до туалету. Звісно, ніхто зі співробітників ФСБ не назвався. Їх було приблизно десять, більшість ‒ у масках. Звісно, зараз довести щось складно. Я скаржився до прокуратури, яка ухвалила постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Я її оскаржив. Останню постанову ухвалили про те, що я добу перебував у ФСБ нібито через те, що мені там подобалося і я сам хотів там перебувати, і мене ніхто не тримав. Тобто, повне правове свавілля твориться.


Павло Степанченко

– Ви неодноразово повідомляли, що співробітники адміністрації СІЗО застосовували до вас силу та інші методи впливу, намагаючись вибити потрібні слідству свідчення. Що було найскладнішим для вас тоді та як вдалося пережити це?​

Були ситуації, коли мене тримали й били. Я подавав скарги

– Тиск на мене чинили і в ІТТ Алушти, і в СІЗО. Начальник ІТТ мене неодноразово ображав. Були ситуації, коли мене тримали й били. Я подавав скарги. Але як мені це довести, якщо всі підлеглі цього начальника кажуть, що нічого такого не було? Там були відеокамери, я просив прокуратуру вилучити ці відео. Але до теперішнього часу ця справа теж у повітрі висить. Що стосується СІЗО, то там є свої методи тиску. Наприклад, коли ти не зізнаєшся у скоєнні злочину й вивчаєш матеріали справи, на тебе починають чинити тиск через «наглядача» у камері, який тебе підганяє, постійно говорить: «Давай швидше ознайомлюйся!».

Павло Степанченко надав Крим.Реалії фото з камери Сімферопольського СІЗО. За його словами, у камерах із грибком на стінах йому довелося перебувати упродовж трьох років.


Павло Степанченко в СІЗО

– Із ким вам доводилося ділити камеру?

‒ Я за три роки був у шести різних камерах. Там були наркомани, які звинувачуються за статтею 228.1 КК Росії ‒ ті, хто вживають і продають наркотики. Були й інші люди. Я зі Щепетковим (Дмитро Щепетков ‒ ексмер Феодосії, якого засудили на вісім років колонії суворого режиму зі штрафом у 42 мільйони рублів за замах на отримання хабаря та перевищення повноважень ‒ прим. авт.) перетинався. Останнім часом сидів у камері з Андрієм Філоновим (ексмер Євпаторії, заарештований за звинуваченням у перевищенні повноважень із заподіянням тяжких наслідків ‒ прим. авт.).

«Замовник справи мені відомий»

‒ Ви повідомили, що маєте намір оскаржити свій вирок в Європейському суді з прав людини. Кого ви хочете притягти до відповідальності? І яке стягнення вважаєте справедливим?

‒ Для мене питання стягнення не на першому місці стоїть. Для мене основне питання ‒ це скасування вироку, тому що я з ним категорично не згоден. Я хочу захистити свої честь і гідність. Мене оббрехали, звинуватили, кинули, як собаку в СІЗО на три роки, вкравши у мене три роки життя. Я б хотів притягти до відповідальності так званих «потерпілих» у моїй справі, які, по суті, є провокаторами. Замовник справи мені відомий. Це Джемал Джангобегов ‒ депутат Алуштинської міськради, неофіційно є господарем Алушти. Він неодноразово мені погрожував.

(Під час розслідування та судового розгляду «справи алуштинських вимагачів» Крим.Реалії неодноразово намагалися з’ясувати позицію Алуштинської організації «Единой России» щодо цієї справи, але там від коментарів відмовлялися. Зв’язатися з Джемалом Джангобеговим через партійний офіс кореспонденти Крим.Реалії теж не змогли. Сам він сказав у суді, що не може брати участь у його розгляді та на засідання не з’явився. Свою позицію щодо звинувачень із боку Назімова та Степанченка теж не повідомляв).

Ви вважаєте своє переслідування політичним. Чому саме до вас у правоохоронців виникли претензії у 2016 році?

‒ Тому що акції та заходи, які ми проводили в Алушті, мали великий резонанс. Ми виступали проти платного проходу на пляж, проти кришування міськими чиновниками незаконного бізнесу на набережній Алушти. Ми про це відкрито говорили. Я був депутатом Алуштинської міськради та мав можливість отримувати інформацію про те, де пляжі платні, а де ні, де земля використовується незаконно. Я звертався до Назімова, і він це оприлюднив. За це ми і стали незручними для влади.

Ви раніше зустрічалися з командиром алуштинської роти «кримської самооборони», «єдиноросом» Олександром Рижковим, який виступає у вашій справі потерпілим?

‒ Я раніше чув, що є така людина в місті. Він був свідком в іншій кримінальній справі й також заносив гроші іншій людині в Партеніті. У суді ми дізналися, що Олександр Рижков навчається в університеті при ФСБ.

(Обережно! Відео містить ненормативну лексику)

«У мене немає сумнівів, що я стану депутатом»

‒ У минулій каденції Алуштинської міськради Олександр Рижков був помічником депутата, голови фракції «Единой России» Джемала Джангобегова, якого ви називаєте замовником вашого переслідування. На минулих російських виборах до місцевих рад Джемал Джангобегов знову обраний депутатом Алуштинської міськради за списком «Единой России». Чи не боїтеся ви повторення переслідувань, якщо ви знову будете їх критикувати?

Я побоююсь тільки того, що мене вб’ють

– Переслідувань я більше не боюся, тому що пройшов певне юридичне загартування. Будуть переслідування ‒ захищатимемося, відбиватимемося. У такій країні живемо, при такому режимі. Ну що робити? Їхати зі свого улюбленого регіону, де я народився, я не планую. У мене тут родина. Я побоююсь тільки того, що мене вб’ють. А в тому, що ці люди можуть піти навіть на вбивство заради збереження влади, у мене сумнівів немає.

‒ Ви не змогли взяти участь у виборах, оскільки перебували в СІЗО. Як ви вважаєте, які шанси отримати депутатський мандат були б у вас, якби ви теж балотувалися?

‒ Я в цьому не сумніваюся, такі шанси були і є. І я ще повернуся. Мене нахабно перетримали в СІЗО пів року, щоб не допустити до виборів. Мою депутатську діяльність у минулій каденції зірвали. Але, незважаючи на це, я боротимуся. Рахують курчат восени, будуть вибори ‒ братиму участь. І у мене немає сумнівів, що я стану депутатом і продовжуватиме захищати інтереси жителів Алушти.


Павло Степанченко в СІЗО

Ви говорите, що після звільнення з СІЗО маєте намір продовжувати суспільно-політичну діяльність. Що саме це буде?

‒ Однозначно приходитиму на сесії в Алуштинську міськраду як слухач. Є можливість для початку стати помічником депутата. Братиму участь у житті міста та проводитиму громадський контроль. Ми з Назімовим, коли в СІЗО спілкувалися, ще не визначилися, але, можливо, організуємо громадський рух. Захищатимемо права жителів Алушти та реагувати на порушення їх.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *