«Ін’єкція якісного патріотизму». Нове в сучасній кримськотатарській культурі

Наприкінці вересня у Львові відбулися українсько-кримськотатарські поетично-прозові читання «Збираючи кримський інжир». Водночас у Сімферополі, у районі компактного проживання кримських татар Ак-Мечеть, відбувся перший кримськотатарський книжковий ярмарок.

Що відбувається з кримськотатарською культурою на півострові? Які основні тенденції у розвитку культурних проєктів в Україні та за її межами? Ці та інші актуальні теми в студії Радіо Крим.Реалії в ток-шоу «Доброго ранку, Крим» обговорює ведучий Сергій Мокрушин з програмним директором «Кримського дому» Алімом Алієвим; учасником панк-групи «Шатур-Гудур» Джемілєм Мамутовим; головною редакторкою дитячого кримськотатарського журналу «Арманчык» Едіє Муслімовою та генеральною директоркою студії Qaradeniz production Ельзарою Іслямовою.



‒ «Кримський інжир» ‒ щорічний конкурс, за підсумками якого видаються збірники. Чому важливо, щоб у Львові відбувалися такі читання?

Для нас було важливим не просто презентувати антологію «Кримський інжир», а й зробити спільні читання
Алім Алієв

Алієв: Книжковий форум видавців у Львові ‒ це один із найбільших книжкових заходів. Для нас було важливим не просто презентувати антологію «Кримський інжир», а й зробити спільні читання, коли українські та кримськотатарські поети читають одне одного в перекладі. Прийшли дуже багато людей ‒ півтори сотні. Як для літературних подій, це досить велика кількість. І ми півтори години говорили про Крим і літературу, про те, як сучасна поезія та проза формується в Криму. Для мене це дуже цікавий інтелектуальний процес сам собою.


Алім Алієв

‒ Скільки учасників було торік і скільки цього року?

Алієв: Торік було близько 130 учасників. Ми відібрали 30 найкращих робіт в антології. Фіналісти були в кожній категорії: по три людини та переможець. Цього року я очікую, можливо, що людей буде менше. Але, можливо, якість робіт буде кращою.

/**/
/**/
/**/




БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Кримський інжир» для України

‒ Чи багато авторів, які пишуть кримськотатарською мовою?

Чим більше робіт, тим якісніші вони можуть бути
Алім Алієв

Алієв: Досить небагато. І ми стимулюємо кримськотатарських авторів до того, щоб надсилали свої роботи. Дуже часто люди соромляться, думають, що їхні роботи не належного рівня. Ми закликаємо надсилати ці роботи. Чим більше робіт, тим якісніші вони можуть бути. І у нас дуже хороші члени журі, які можуть відбирати роботи й давати рекомендації.

‒ З нами на зв’язку головна редакторка дитячого кримськотатарського журналу «Арманчык» Едіє Муслімова. Кілька слів про ваш журнал: ким є його аудиторія?

Муслімова: Ми його уявляємо, як розвивальний і пізнавальний журнал для дітей від 5 до 10-12 років. Але зараз, так виходить, за відгуками наших читачів, що він є сімейним журналом. Такі реалії. Ми знаємо, як важко зараз із мовою, і батьки разом із дітьми навчаються, читаючи наш журнал.

‒ На які теми ви пишете?

Муслімова: У нас біля сорока різних тем. Ми пропонуємо нашим читачам і твори наших класиків, і твори поетів, а також дітей, батьків. У нас є історія Кримського ханства. У нас є історії про наших великих людей. Про минуле та сучасне. Якщо все перераховувати, то список вийде дуже великим.

‒ У Сімферополі відбувся перший кримськотатарський ярмарок, і ви теж там брали участь. Розкажіть про цей захід.

Я б пропонувала в усіх регіонах провести такі ярмарки. У нас є, що показати
Едіє Муслімова

Муслімова: Відверто, я скептично поставилася до цього. Як це? У неділю з 10 ранку? Але ви знаєте, коли відкрилися двері, то пішла юрба людей. Дякую організаторам, бо це було дуже цікаво та повчально. У нас був прямий діалог із нашими читачами, до нас підходили, говорили. Я б пропонувала в усіх регіонах провести такі ярмарки. У нас є, що показати.

‒ Аліме, що скажеш про важливість таких видань, які існують у Криму та спілкуються зі своєю аудиторією?

Збереження мови та ідентичності, української ідентичності в Криму, до речі, теж одне з важливих питань
Алім Алієв

Алієв: Якщо подивитися на те, як взагалі формуються цінності людини, то ми маємо розуміти, що до 15-16 років вони вже сформовані. На це впливає і школа, і батьки, й освіта. У Едіє досить благородна місія. Вона допомагає формувати базові цінності у кримськотатарських дітей щодо добра та зла, щодо поняття батьківщини та патріотизму, важливості вивчення кримськотатарської мови. У контексті книжкового ярмарку: якщо таких подій у Криму буде набагато більше, це було б чудово. Ми знаємо, що організатори своїми силами зробили цей ярмарок і представили багато хороших книг. Організували багато дискусій, важливих сьогодні для кримськотатарського суспільства як у Криму, так і за його межами. І ми маємо допомагати таким проєктам. Збереження мови та ідентичності, української ідентичності в Криму, до речі, теж, це одне з важливих питань, над якими ми маємо зараз працювати, коли відбувається окупація.

/**/
/**/
/**/




БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Для кримчан дуже важлива їхня ідентичність»

‒ Щодо ідентичності. Ми говорили про важливість спілкування рідною мовою, і я відстежував публікації про цей кримськотатарський книжковий ярмарок. І багато учасників говорили про те, що дуже мало авторів, які пишуть кримськотатарською мовою. Що зараз відбувається із навчанням кримскотатарскою мовою як у Криму, так і на материковій частині України?

На материковій частині України також є проблема з навчанням
Алім Алієв

Алієв: У Криму кількість кримськотатарських шкіл скоротилася вдвічі. Діти можуть вивчати мову після третьої години дня, коли вони уже втомлені, коли уже голова не працює, коли уже хочуть додому. Якщо батьки активні й досить велика критична маса кримськотатарських дітей у класі, то батьки намагаються створити клас з поглибленим вивченням кримськотатарської мови. На материковій частині України також є проблема з навчанням. У нас є тільки одна школа з кримськотатарськими класами в Херсонській області. Буквально через два тижні в «Кримському домі» ми запускаємо знову курси кримськотатарської мови для групи, яка взагалі не говорить, і розмовний клуб для тих, хто намагається говорити.

‒ З нами на зв’язку учасник панк-групи «Шатур-Гудур» Джеміль Мамутов. Нещодавно ваша група брала участь у серії концертів «Кримського дому». Як публіка приймає кримськотатарський панк-рок?

Мамутов: Досить цікаво. Коли ми граємо, мені здавалося, що люди, які сидять у залі, нічого не розуміють. Але коли закінчується концерт, то одразу шквал оплесків і прохання зіграти якісь пісні. Все-таки виходить емоційно достукатися. Люди розуміють пісні, в яких слова схожі на російську та українську мови. Але в цілому дуже добре приймають, цікавляться і завжди запитують, що ви робите, що ви граєте, що ви хочете донести. Ніколи не було байдужих людей.

‒ Аліме, розкажи трохи про ці концерти.

Алієв: Для нас було важливим, і зараз це одна з генеральних ліній «Кримського дому», показувати кримськотатарську культуру в сучасному вигляді. Що кримськотатарська культура може обрамлятися в сучасні форми, і вона може і буде цікава не лише кримськотатарському народу. Вона набагато ширша. Наприклад, наш величезний 7-ми годинний концерт у Києві, там виступали українські та кримськотатарські музиканти… Ми поїхали до Краматорська і відіграли на центральній площі. Місцеві жителі підходили. Для них почути кримськотатарську мову вперше було дивно. А ще почути драйвову музику ‒ теж важливо.


Джеміль Мамутов

‒ Наскільки щільно тримається зв’язок із тими кримськими татарами, які продовжують жити на півострові?

Якщо ми перестанемо говорити одне з одним, чути одне одного, то отримаємо великий внутрішній конфлікт
Алім Алієв

Алієв: Для нас це одне з основних завдань: щоб цей зв’язок не просто не втратити, а зміцнювати. Я вважаю, що тільки за допомогою культури, освітніх проєктів та політики пам’яті її можна зміцнити. А потім ‒ політика, медіа ‒ це вже надбудова. Я розумію, що ми можемо жити в досить різних контекстах, і ми живемо в досить різних контекстах. Але якщо ми перестанемо говорити одне з одним, чути одне одного, то отримаємо великий внутрішній конфлікт. Коли одні будуть говорити, що ось ви поїхали, а інші, що ось ви залишилися, і закидати один одного претензіями, то це найгірше, що ми сьогодні можемо робити. І це стосується не тільки кримських татар.

‒ На зв’язку генеральна директорка студії Qaradeniz production Ельзара Іслямова. Багато в чому ваша заслуга ‒ збереження дитячого талант-шоу «Татлы сес». Чому важливе існування цього конкурсу?

Головне, що діти занурювалися в нашу кримськотатарську культуру
Ельзара Іслямова

Іслямова: Коли «АТР» був у Криму, я була вражена, наскільки божевільний попит був на цей конкурс. Щорічно брали участь близько 500 дітей. Це величезний конкурс для всього Криму, коли багато національних шкіл, і не тільки музичні або творчі, долучалися до цього проєкту. Діти готувалися упродовж року, для них було важливо пройти відбіркові тури. Ми розуміли, що далеко не всі будуть артистами, але ця мета й не ставилася. Головне, що діти занурювалися в нашу кримськотатарську культуру. Вони просочувалися патріотизмом. Ми цим конкурсом давали таку, в хорошому сенсі, «ін’єкцію» якісного патріотизму.


Ельзара Іслямова

‒ Аліме, наскільки важливо для дітей перебувати в культурному середовищі?

Алієв: Я абсолютно впевнений, що все, що ти робиш, перебуваючи у Криму, для розвитку мови, культури й для того, щоб твоя дитина виросла патріотом у хорошому сенсі цього слова, що це є велика місія. Є таке поняття: «творче напруження». І це «творче напруження», коли є серед якоїсь спільноти або народу, то це просто неймовірно важлива річ. Це дає поштовх до розвитку самого народу.

(Текст підготував Артем Лаптієв)

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *