Бізнес по-кримськи: «Живчик» шукає партнерів в усіх регіонах Росії»

Широко відомий в Україні безалкогольний напій української корпорації «Оболонь» «Живчик» імпортується в десятки країн світу. Росія ж завела «власного» виробника. Знамениті торгові марки розливають на Севастопольському заводі напоїв в анексованому Криму, і, за заявою сторін, без жодної згоди на те української компанії. Чи влаштовує українську корпорацію така ситуація і чому смак кримського «Живчика» далекий від оригінального, читайте в матеріалі Крим.Реалії.

Анексія потужностей у Криму

У 2015 році дирекція Севастопольського заводу напоїв повідомила, що не може підтримати або противитися «націоналізації» заводу Росією, адже не має «жодних гарантій щодо розвитку бізнесу». Тоді ж на кримському підприємстві зазначили, що «власник та інвестор підприємства в Криму корпорація «Оболонь» вкладала гроші в розвиток заводу упродовж багатьох років».

Наша проблема ‒ Севастопольський завод напоїв. Ми не маємо до них доступу й не можемо навіть оцінити ступінь збитків
Андрій Ярешко

Але в тому ж році директор з корпоративних питань та розвитку ПрАТ «Оболонь» Андрій Ярешко розповів, що кримський актив ‒ це «проблема»: «Наша проблема ‒ Севастопольський завод напоїв. Ми не маємо до них доступу й не можемо навіть оцінити ступінь збитків. Компанія не може постачати сировину на завод».

Ярешко також повідомив, що будь-які дії з активом практично неможливі.

«Ми не можемо, з точки зору українського правового поля, зробити з цим активом нічого. Наприклад, не можемо здати в оренду ‒ яке підприємство здавати в оренду? Українське ПАТ «Севастопольський завод напоїв» чи російське АТ з іншим кодом реєстрації?», ‒ говорив Ярешко.


Севастопольський завод напоїв, архівне фото

Зазначимо, що ПАТ «Севастопольський завод напоїв» все ще має українську реєстрацію і позначений, поряд з іншими потужностями, як актив з корпоративними правами на офіційному веб-сайті корпорації «Оболонь».

Український сервіс аналізу підприємств YouControl, показує, що завод все ще входить до групи компаній «Оболонь». Фахівці сервісу повідомили, що, хоч інформація і має рекомендаційний характер, їхні аналітики моніторять десятки показників, і все вказує на зв’язок компаній.

Уже в 2016 році у ЗМІ розгорівся скандал після того, як в мережі з’явилися знімки пляшок з «Живчиком» та іншими продуктами виробництва АТ «Севастопольський завод напоїв» зі згадуванням ліцензії «Оболоні». На ідентичних оригінальним етикетках пляшок було зазначено, що виробник ‒ АТ «Севастопольський завод напоїв» розташований в «Севастополі, Росія». Також було зазначено, що володарем виняткового права на товарний знак продукту є ПАТ «Оболонь». Деякі українські ЗМІ стверджували, що «Оболонь» «відкрито співпрацює з окупованим заводом», оскільки факт співпраці журналістам нібито підтвердили на «гарячій лінії» корпорації. Тоді керівництво корпорації не надало жодних коментарів.

«Живчик» наш»!

На початку жовтня в редакцію Крим.Реалії звернувся кримчанин, який придбав у Джанкої літрову пляшку «Живчика» зі смаком апельсина. Він зауважив, що смак і колір напою відрізняються від звичного, який продається на материковій частині України. Пляшка кримського напою зразка 2019 року вже не має жодних згадок про «Оболонь», а ось етикетка повністю копіює оригінал до ребрендингу. Склад, вказаний на кримській пляшці, ідентичний українському. ГОСТ 28188-2014 ‒ стандарт СНД, а значить, що теоретично таку продукцію можуть експортувати до Вірменії, Таджикистану та Узбекистану. На штрих-коді виробником вказана Росія, знак продукту, виготовленого за ліцензією, відсутній.

Журналісти двічі зверталися на «гарячу лінію» компанії «Оболонь» як споживачі ‒ зі скаргою на якість товару та проханням перевірити серію і номер партії позначеної пляшки, випущеної Севастопольським заводом. Звернення залишилися без відповіді. Однак на «гарячій лінії» підтвердили, що завод у Севастополі належить українській корпорації і з ним ведеться господарська діяльність. Також оператори «гарячої лінії» за телефоном повідомили, що вся інформація на сайті компанії є дійсною. Запис розмов є в розпорядженні редакції Крим.Реалії.

Журналісти звернулися до компанії «Оболонь» з офіційним запитом.

Через тимчасову втрату контролю нашою державою над територією АР Крим, ПрАТ «Оболонь» втратила зв’язок із Севастопольським заводом. Ми не отримуємо жодних виплат або прибутків з тимчасово окупованої території
Олександр Слободян

Президент компанії Олександр Слободян висловив наступну позицію: «Через тимчасовою втратою контролю нашою державою над територією АР Крим, ПрАТ «Оболонь» втратила зв’язок із Севастопольським заводом. Ми не отримуємо жодних виплат або прибутків з тимчасово окупованої території. На жаль, ми, як і низка українських підприємств і громадян, стали заручниками незаконних дій з боку Російської Федерації. ПрАТ «Оболонь» сподівається на якнайшвидше повернення тимчасово окупованих територій під контроль нашої держави».

Нам стало відомо, що з часу анексії завод не отримує прибутку. Згідно з відкритими реєстрами Росії, севастопольський завод напоїв у 2018 році показав більше ніж десять мільйонів рублів збитків. Водночас, завод працює як мінімум з літа 2016 року, випускаючи лінійку безалкогольних напоїв під торговельними марками «Оболоні».

У 2017 році кримський завод став учасником Всеросійської агропромислової виставки «Золота осінь 2017». Колишній фактичний директор підприємства Дмитро Червонюк говорив тоді, що підприємство планує створення і випуск нової лінійки товарів. Кореспонденту Крим.Реалії не вдалося зв’язатися з Червонюком. Також не вдалося вийти на зв’язок і з нинішнім директором заводу Віктором Бурдою.

У репортажі кримського телеканалу «НТС» повідомляється, що Севастопольський завод напоїв ‒ підприємство «повного циклу з сучасним голландським обладнанням та власною лабораторією. Устаткування дозволяє самим виготовляти пластикові пляшки різного об’єму, потім наповнювати їх виготовленим тут же напоєм, закривати, клеїти етикетки та упаковувати». У репортажі кримського телеканалу демонстрували етикетки відомих торгових марок корпорації «Оболонь» на конвеєрі севастопольського заводу.

Кримські журналісти повідомляли, що за літній сезон 2017 року підприємство випустило 1 мільйон 840 тисяч літрів столової води та прохолодних напоїв (ситро, лимонаду та «Живчика»).

Колишній директор підприємства Червонюк також розповідав, що воду для напоїв беруть «з власної свердловини глибиною 160 метрів». Відомо, що севастопольський завод з українською реєстрацією мав спецдозвіл від Держслужби геології та надр України на використання питної та технічної води зі свердловини Альмінського родовища. Термін дії дозволу закінчився у 2015 році, а за законодавством України підземні води є національними надрами, що належать народу України.

У березні 2019 року севастопольський завод отримав диплом у Сочі за «відмінну якість напою безалкогольного «Живчик з соком яблука» сильногазований».

Ми точно з ними не співпрацюємо. Але наша рецептура така ж, як у «Оболоні»
Олена Кошелєва

Начальник відділу логістики підприємства Олена Кошелєва в розмові з кореспондентом Крим.Реалії повідомила, що завод жодного стосунку до української «Оболонні» не має: «Ми точно з ними не співпрацюємо. Але наша рецептура така ж, як у «Оболоні».

На запитання чи не боїться підприємство судових позовів за порушення авторських прав і використання чужої торгової марки, Кошелєва відповіла, що «вони про це не думають».

Пригоди «Живчика» в Росії і не тільки

На українському ринку в ніші газованих напоїв з соком, на «Живчик» припадає близько чверті продажів. Тим часом директор з продажу севастопольського заводу Костянтин Сидорук підтвердив, що кримське підприємство активно шукає дистриб’юторів у Росії. Численні оголошення розміщені в мережі. Сидорук звертає увагу на особливу популярність «Живчика» на материковій частині України.

Кореспондент Крим.Реалії зв’язався з Сидоруком під виглядом оптових покупців з Харкова. Нижче ‒ оптовий прайс від севастопольського заводу. Ціни надали з можливістю постачання в російський Ростов. За легендою журналістів, передбачалося, що далі з Ростова товар буде ввезений для реалізації в окупований Донецьк. За словами Сидорука, «у Донецьк їхню продукцію брала київська компанія. На якість нарікань не було». Також директор з продажу повідомив, що технологи і технології на підприємстві ті самі, що були до анексії, а сировину вони, «як і раніше, отримують з Європи». Вартість доставки 20-тонної фури в Ростов із заводу становить орієнтовно 25-30 тисяч рублів. Для підтвердження якості продукції Сидорук запропонував доставити пробні зразки до Києва.

Торгова марка «Живчик» позиціонується в Україні як український бренд компанії «Оболонь». Це ім’я користується довірою українського споживача. Згідно з відкритими реєстрами, серед марок «Оболоні» ‒ понад 120 найменувань. Але «Живчик» та його численні варіації належать безпосередньо президенту «Оболоні» Олександру Слободяну, а не компанії.

Севастопольський «Живчик» у Криму в роздрібній торгівлі коштує на третину дорожче, ніж оригінальний напій на материковій Україні (середня ціна за один літр в Україні ‒ 16 гривень, що становить близько 40 рублів). Втім, цей факт не зупиняє любителів напою, яких у Росії виявилося чимало.

У Москві «Живчик» із Севастополя пропонують по 200 і 300 рублів за один і два літри відповідно. Ціна в Криму ‒ 50 і 70 рублів.

Український продукт «з рук» у сусідній Росії можна придбати за 300 рублів за два літри, а ось офіційна продукція білоруського дистриб’ютора трохи дешевша ‒ 200 рублів.

«Підприємливі» любителі «Живчика» знайшлися і на інший окупованій Росією території ‒ в непідконтрольних Києву регіонах Донецької і Луганської областей. Там у 2017 році також помітили підробку торгової марки, виробленої «в «ЛНР».

До 2014 року «Оболонь» експортувала до Росії, окрім пива, і безалкогольні напої. Про це свідчить перелік на дистриб’юторському сайті з російським доменом obolon-pivo.ru, який зараз не працює, але зберігся у веб-історії. У 2012 році «Живчик» становив 7,8% імпорту безалкогольних напоїв Росії.

У 2013 році, за інформацією Федеральної митної служби Росії, з України в Росію було імпортовано 159 млн літрів пива (63,9% від усього обсягу пивного імпорту). Половина всього імпорту припадала на «Оболонь».

Після запровадження російського ембарго на алкоголь з України, компанія просила уряд України компенсувати ситуацію відповідною забороною імпорту з Росії. Однак уже в 2015 році компанія продала ліцензію на пиво ТМ «Оболонь» «Московському заводу пивоваріння». Світле пиво «Оболонь» розливається в Росії цим підприємством, про що свідчать відгуки про пиво і пропозиції російських дистриб’юторів. Але на офіційному веб-сайті «Московського заводу пивоваріння» не було і немає згадок про виробництво «Оболоні», поряд з іншими іноземними ліцензіями.

За непідтвердженою офіційно інформацією, корпорація «Оболонь» не виробляє безалкогольні напої на території Росії, хоча офіційно в компанії жодних коментарів не дають.

Санкції та суди

АТ «Севастопольський завод напоїв» з кримською реєстрацією є фігурантом декількох судових розглядів в анексованому Криму, серед них і від департаменту фінансів Севастополя, яке стягує з підприємства податковий борг. В Україні ПАТ «Севастопольський завод напоїв» сам був позивачем у скарзі на претензії податкових органів у 2016 році.


На території Севастопольського заводу напоїв, архівне фото

Водночас київська компанія «Оболонь» неодноразово мала претензії до українських підприємств і підприємців щодо схожості назв зі своїми торговими марками. У 2007 році Антимонопольний комітет України оштрафував мале українське підприємство за схожість з «Живчиком» продукції з назвою «Живиця».

Також зараз усе ще тривають судові розгляди стосовно схожості в назвах алкогольної торгової марки «Оболоні» і «Першої приватної броварні» («ППБ»).

Маркетинговий директор «ППБ» Максим Васильєв вважає, що подібна судова практика ‒ норма для бізнесу.

Після 2014-го року наш продукт почав з’являтися і в окупованому Криму, а це репутаційний ризик для нас і питання моралі. Ми розірвали договір з російськими партнерами
Максим Васильєв

«Це не перша наша суперечка з «Оболонню». І це нормальна практика для підприємств. Що стосується аспекту з окупованими територіями, то скажу, що «ППБ», як і інші виробники, експортували свою продукцію в Росію та виготовляли там за ліцензією. Після 2014-го року ситуація змінилася: наш продукт почав з’являтися, зокрема і в окупованому Криму, а це репутаційний ризик для нас і питання моралі. Ми розірвали договір з російськими партнерами, направивши всі сили на ринок України», ‒ розповів Васильєв.

Кримський економіст і юрист Юрій Смелянський вважає, що ситуація з активами в Криму ‒ проблема закону про Вільну економічну зону «Крим», який не регулює проблеми бізнесу, що виникли, а тільки ускладнює їх. За його словами, все, що відбувається з севастопольським заводом ‒ результат дії ВЕЗ «Крим».

Українське законодавство не забороняє вести підприємницьку діяльність в анексованому Криму та навіть звільняє від сплати податків у таких випадках. Втім, вести чи не вести бізнес на окупованих територіях, залишається також і питанням моралі.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *