«Севастопольці хочуть бути почутими»: чи скасують у місті заборону на протестні акції?

Конституційний суд Росії визнав протизаконними регіональні заборони на публічні акції, які ухвалюються локально місцевими органами державної влади. Це рішення побічно має торкнутися й анексованого Севастополя, де підконтрольний Москві уряд ухвалив низку обмежувальних заходів, щоб заборонити протестні мітинги в центральній частині міста. Чи будуть ухвалені зміни до російського законодавства міста та що думають із цього приводу місцеві активісти ‒ в матеріалі кореспондента Крим.Реалії.

Приводом для втручання Конституційного суду Росії у справи додаткових регіональних заборон на мітинги стала справа активістів російської Республіки Комі, яким влада заборонила провести публічну акцію, аргументуючи своє рішення тим, що республіканський закон забороняє протестувати на відстані ближче 50-ти метрів від будівель державних інститутів.

Російські суди загальної юрисдикції визнавали це рішення законним і не брали під сумнів правомірність регіональних влад встановлювати додаткові заборони на масові акції, які не передбачені федеральним законодавством Росії. У підсумку Конституційний суд Росії дійшов висновку про те, що перелік місць, на яких поширюється заборона на протест і який міститься у федеральному законі, необхідно вважати вичерпним.

«Федеральним законом прямо встановлені місця, в яких проведення публічних заходів забороняється: території, що безпосередньо прилягають до небезпечних виробничих об’єктів та до інших об’єктів, експлуатація яких потребує дотримання спеціальних правил техніки безпеки; шляхопроводи, залізничні магістралі та смуги відведення залізниць, нафто-, газо- та продуктогони, високовольтні лінії електропередач [тощо]», ‒ зазначено в тексті рішення, опублікованого на сайті суду.

Вигнати на задвірки

Слід зазначити, що з літа 2015 року в Севастополі також діє фактична заборона на проведення акцій у центрі міста.

Рішення Конституційного суду сусідньої Росії має бути імплементоване в Севастополі в найкоротші терміни, вважає активіст Василь Федорін, який неодноразово організовував протестні акції в Севастополі, був оштрафований і піддавався силовому впливу з боку співробітників поліції. На його думку, сьогодні місцева влада зробила все, щоб публічне вираження думки стало неможливим.

«Звісно, я вважаю, що вся ця історія з обмеженням права на вільні мирні зібрання незаконна та аморальна. Ми навіть намагалися судитися з урядом із цього приводу. Це все виходить навіть за межі логіки, оскільки громадяни збираються на протест не просто так. Вони хочуть оголосити про свою незгоду з чимось, хочуть бути почутими, хочуть висловити те, з чим вони не згодні. А кому, за логікою нашої влади, потрібно це висловлювати? Бродячим собакам? Адже тільки вони й бігають там, куди уряд намагається «виселити» всіх активістів, які організовують мітинги», ‒ сказав Федорін.


Василь Федорін

Нормативні акти, які регулюють обмеження на мітинги, в російському законодавстві міста неодноразово коригувалися. Перша постанова була підписана ще Сергієм Меняйлом, який перебував на посаді губернатора міста з 2014 до 2016 року. У тому документі були позначені лише три локації, де було дозволено збиратися городянам: площа Свободи, площа Георгія Побідоносця в Парку Перемоги, а також майданчик біля пам’ятника Солдату та матросу на мисі Хрустальному. Це рішення публічно розкритикували депутати, підконтрольні колишньому «народному меру» Севастополя Олексію Чалому, які у стінах парламенту вказували на неконституційність документа.


Майданчик біля пам'ятника Першому бастіону. Одне з місць далеко від центру міста, виділене російським урядом Севастополя для протестних акцій

Пізніше Дмитро Овсянников, наступний губернатор Севастополя, встановив свої «правила гри» для охочих протестувати. На думку низки севастопольських громадських діячів, ці правила були ще жорсткішими. Майданчики (сквер біля пам’ятника 1-го бастіону на Корабельній стороні, сквер ім. Василя Блюхера, парк 60-річчя СРСР ‒ КР), зазначені в документі, були ще віддаленіші від центру міста й могли вмістити ще меншу кількість людей. Туди, говорять активісти, стали «відсилати» протестувальників при кожній подачі відповідного повідомлення уряду.

Не плекати ілюзій

Василь Федорін висловлює занепокоєння, що регіональна влада може проігнорувати рішення російської судової інстанції й відмовитися брати його до уваги.

«Протест містян тим і корисний, що він стимулює чиновників працювати, а кожен склад нашого уряду ‒ і при Меняйлі, і при Овсянникові ‒ демонстрував цілковите небажання працювати і, навпаки, бажання байдикувати й отримувати зарплату. Я боюся, що бажання байдикувати настільки сильне, що воно переборе навіть необхідність орієнтуватися в ухваленні рішень такого авторитетного інституту, як Конституційний суд», ‒ підсумував активіст.

Схожими прогнозами з кореспондентом Крим.Реалії поділився і Володимир Новиков ‒ юрист та громадський активіст, який також багаторазово судився з владою через заборони на проведення публічних акцій у центрі міста: у Катерининському сквері та на Площі Нахімова.


Катерининський сквер. Місце в центрі міста, де регулярно проходили протестні мітинги в 2015-2016 роках

«Я взагалі не особливо розумію всіх тих, хто має ілюзії на предмет того, що це рішення Конституційного суду може щось змінити. Я всім кажу: читайте 31-шу статтю конституції (Росії ‒ КР). Там написано, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї тощо. Тобто щоразу, а їх уже, напевно, понад сотня набереться, перешкоджаючи мітингу, чиновники порушили конституцію. А якщо їм нічого не варто порушити основний закон країни, то проігнорувати рішення суду ‒ і тим паче», ‒ розмірковує юрист.


Володимир Новиков

Одночасно з цим, за словами Новикова, рішення суду буде корисним для юристів, які захищають право громадян на мирні зібрання. Воно, каже Новиков, стане черговим пунктом в аргументації позовних вимог, якщо буде необхідність оскаржити відмову в узгодженні публічної акції.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *