"Галя на Марсі" -…

Галя ось уже четве…

Яким чином журналіст може…

Якщо Ви працюєте ж…

Тиждень молінь за єдність…

По всьому світі від…

Свята Літургія за єдність…

Свята Літургія за є…

Творчість, яка ніколи не…

17 грудня 2019 року…

«
»

“Дума хохлов”. Частина перша. Єврейська, 43

Теоретично Галя розуміла, що “Крим наш”… З чотирнадцятого року вона туди ні ногою, хоча кожного літа до свідомості докочувався шум хвиль і долітали крики чайок.

— Ну, хоч в Одесу поїду, — вирішила Галя.

Одеса зустріла грізною російськомовністю: з усіх автовокзальних гучномовців догоджали мешканцям сусідньої держави, оголошували про прибуття і відправлення автобусів та про все таке різне. Тут закони не писані… Але світило сонечко і було літо.

— Все-все-все! — рішуче заперечила Галя своєму внутрішньому гучномовцю, який збунтувався проти вокзальної мовної несправедливості, та й зорієнтувала себе на позитив, релакс і відпочинок.

— У морі холодна вода? Не біда! Полежу на пісочку, погріюся.

Плавати не вдається, бо повно зелених водоростей? — то можна хоча б кросворди розгадувати. Аж ось і преса місцева. Надрукована в Одесі і є додатком до газети “На пенсии”. (От завжди дивувало, що в Україні ятках на ніде не продають бульварно-розважальної преси українською мовою. Де вже не питала: у Львові, у Києві, У Чернівцях, у Харкові. І все те ширпотребне читво знову ж таки не мовою корінної нації. Біда!)

— Та вже хай! Я не зважаю. Я відпочиваю, — продовжувала релаксувати й автотренінгувати Галя. Перший кросвордик вона пробігла без особливих емоцій, але з певним відчуттям перемоги. Хай і вода холодна, що не поплаваєш, хай і водорості перетворили море на зелений кисіль, проте її інтелект битву з першою сторінкою виграв! — Ну, що там далі у нас? — подивилася аж десь у кінець газетки. І раптом погляд вихопив серед написів отаке: “Дума хохлов”.

— Що??? Як??? Це… це… що таке? — перехопило дух у дівчини. — Боже милостивий, та невже вони мають на увазі нашу..? Ні-ні, не може бути! Зачекай, але ж для відповіді пропонуються чотири клітинки. І перехресні два слова також вказують саме на ці літери! Так-так-так, подивимося у відповіді… Точно! Рада! Тобто, в Україні, в газеті для українських громадян нашу Верховну Раду, головний орган нашої держави називають “думой хохлов”?! Шок! Ні, шочище! Ще! Ще! Ще! — і так по голові ніби цеглинами, цеглинами кидають… І солона холодна вода руки-ноги обпекла, і поплив той зелений кисіль по обличчю, і навколо — суцільні медузи жалять і не дають пливти.

Що ж робити? Це стопудове порушення Закону. Це має каратися. Такого спустити на гальма не можна!

Але запал Галі дуже швидко відчув на собі дію вогнегасників. Знайомий юрист сказав: — А воно тобі треба? Ти живеш у Харкові, а на суд з цього питання треба буде їздити в Одесу. Та й для того, щоб справа запустилася, в касу потрібно сплатити 950 грн.

Знайомі патріоти обурилися, здивувалися і по одному, але хором сказали: — Із цим нічого не зробиш. Це безрезультатно.

Проте знайшовся один патріот, котрий наполіг написати до СБУ в Одесу (Єврейська, 43, — може, кому знадобиться!).

І Галя написала. Аж дві квитанції тепер має на руках: про те, що лист відправила і про те, що в СБУ Одеси (на Єврейській, 43! Може, кому знадобиться!) той лист отримали. Час спливає. Час іде. Може, море вже декілька разів потеплішало і знову похолоднішало, і кисіль від берега відійшов, і зима на обрії дихає, а листа з Єврейської, 43 Галя ще не отримала. Вже й на пошту тричі ходила: — А подивіться, може, десь для мене лист лежить, а вам ніколи принести, то я сама зайшла… І до СБУ Одеси телефонувала. До речі, дуже чемний черговий українською спілкувався і одразу переадресував на інший телефон, але й там діловод не змогла нічим зарадити. “І нє потому что я такая врєдная. Начальнік запрєтіл…”

Галя — вона людина чемна. А до того має особливість “заднього розуму” (ой, ну, я маю на увазі той розум, коли ти знаєш, як запитати і що влучно відповісти, але це стається тоді, коли час для того всього пройшов). Так ото ж Галя й дотепер сидить і думає: — А чому ж та секретарка так сказала, що вхідний номер вона має право сказати, а вихідний “начальнік запрєтіл”? Адже Галя не вимагала відповіді на свій лист, а лише запитувала, чи направили їй листа і за яким номером вихідної документації він зафіксований. І дотепер та Галя думає, що ж то таке. А по голові знову ніби цеглинами… А по обличчю зелений кисіль… І з усіх боків медузи, медузи, медузи…

Раїна ШУТЬКО

Далі буде…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *