Остання обитель бунтарства. Спроба імпровізованої рецензії

Ірина Грабовська. Остання обитель бунтарства : Роман / Ірина Грабовська. – К.: КМ-Букс, 2019. – 480 с. –  Леобург. Книга перша.

Здавалось би, книга у м’якій палітурці. Але погляд чіпляється за зображення невеликого дирижаблю на обкладинці. “Остання обитель бунтарства” Ірина Грабовська.

У нашому світі, там де ми всі живемо, дуже мало дирижаблів – керованих аеростатів наповнених газами легшими за повітря, з силовим пристроєм, завдяки якому цей апарат може рухатися незалежно від напряму повітряних потоків. Тобто, не літати, а плавати у повітрі.

Світ, у який веде ця книга – зовсім інший. Там панують пара та аеростати. Паротяги, пароплави, повітряні пароциклетки на одного пасажира, монорейкові потяги. Це співіснує з візниками, кінними екіпажами та роверами різних форм та конструкцій. А над всією цією метушнею на землі та воді у небі велично панують левіафани – дирижаблі.

Прохід між нашим та світом Леобурга дуже не певний, не постійний та невеликий. Лише обраний може пройти крізь нього, і навіть провести своїх друзів з одного світу у інший, але небезпека чатуватиме на нього по обидві  боки між світового порталу.

Автор дуже глибоко розкриває особливості співіснування двійників з різних світів у одному місті та поруч один з одним.  Взагалі, книга наповнена та заповнена переважно не описами, а діалогами та монологами героїв та персонажів другого плану між собою та самими з собою.

Світ Леобурга це жорстокий світ кричущої соціальної нерівності, підступних бюрократів та войовничих імперій. Більше того, читач побачить багатозначні паралелі з нашим світом, і це такі паралелі, від яких, у мене, як мешканця Харкова, волосся на голові стає дибки від жаху. Втім, нашому світу пощастило – таких катаклізмів у нас не відбулось… Принаймні, поки що такого не сталось. І відбудеться щось подібне чи ні, залежить лише від нас самих.

До речі, Україна та Харків у книзі є. Хай навіть наше місто згадується, лише як місце походження головної героїні, тієї , що об’єднає обидва світи собою.

У романі є й лінії кохання. Читач побачить навіть не одну лінію та у різних світах. Мене особисто автор спромоглася здивувати, саме майстерно виписаною інтригою, яка йтиме наскрізною ниттю крізь весь текст.

Великі індустріальні міста та напівзабуті Богом селища слугуватимуть лише тлом для звитяг Духу та Кохання. Імперії та Деспотії падуть, поневолені виборють гідність та свободу, але перший поштовх до всіх цих подій завдасть простий український хлопець. І це є найбільш оптимістичним підсумком роману – все залежить від нас самих, і виграти можна навіть у протистоянні з усім іншим світом.

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

Інші наші рецензії читайте у розділі “Літературна рецензія”

Інтерв’ю з Іриною Грабовською “Бунтарство проти Імперій” та інші наші розмови з літераторами у розділі Літературне інтерв’ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *