Синергія виконавця і слухача…

Збірник наукових ро…

Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

«
»

«Час епідемії, карантину та самоізоляції змінить людей, і в особливий спосіб змінить християн…», – о. Назар Гавриляк

Пандемія коронавірусу і карантин кардинально змінили життя на всіх рівнях, і кожен це відчуває на собі. Так, це виклик – недарма кажуть, що життя більше не буде таким, як раніше, хочемо ми цього чи ні. Але це й можливість для змін – зокрема, у нашому внутрішньому, духовному житті.

Про те, як сприймати те, що відбувається, і як проживати своє духовне життя у час карантину, який є також часом Великого посту, у «Вечірніх діалогах з душпастирем» розважає отець Назар Гавриляк.

«Духовне життя у цей час для багатьох відкривається по-новому. Так, ми розуміємо, що все мине, і епідемія також, але розуміємо й те, що світ стане іншим – хотілося б вірити, що кращим. Цей час епідемії, карантину  самоізоляції змінить людей, і в особливий спосіб змінить християн…» – каже отець Назар.

Але перш ніж перейти до основної теми – як у цей час жити наповненим духовним життям, зауважує: багато хто зараз нарікає і не розуміє – як це, мовляв, не можна цілувати ікон, не йти у неділю до церкви тощо? Отець пояснює: Церква, священнослужителі і кожен християнин сьогодні повинні перебувати у послуху, який полягає у тому, щоб берегти життя – не лише своє, а й того, хто поряд, свого ближнього. «Полюби ближнього, як самого себе» – ця заповідь сьогодні є актуальною саме у такий спосіб.

«Церква дбає і служить завжди – незважаючи на обставини і обмеження, – каже отець Назар. – Але ми, як священнослужителі, слухаємо своїх єпископів, своїх митрополитів, нашого патріарха Святослава, рівно ж як дослухаємося до вимог щодо безпеки суспільства. Тому, щоб закрити цю тему, хочу наголосити: мусимо вміти почекати, мусимо прийняти час, у якому живемо і щось із нього винести для свого духовного життя…»

Отець нагадує: Великий піст і його завершення – Великдень, – це не тільки обмеження у їжі і не тільки посвячений великодній кошик. Це, в першу чергу, внутрішня робота і духовний шлях, який християнин проходить разом з Христом. Міст – час роздумів над своїм життям, час покаяння. Нинішня ситуація, певним чином, загострює певні питання і виклики, але, з іншого боку, відповідь на них саме зараз, у цих непростих обставинах, закладає підвалини для сталих змін. Так, світ стане іншим, хочемо ми цього чи ні, тому краще починати мінятися самим.

Отець Назар зауважує: попри всі добрі наміри, багатьом на цьому духовному шляху заважають певні стереотипи, які, за великим рахунком, переростають у великі гріхи. І найперший із них – осуджувати інших за якісь, на нашу думку, недосконалості. Чому це може стати перепоною для нашого духовного зросту? Перш за все, тому, що при цьому «мірилом» стає наше «я»: мовляв, хто вони такі, порівняно зі мною, праведним? Друга перепона – самовдоволеність: «я вже все знаю». Отець наголошує: саме зараз, у час карантину, Господь дає нам багато можливостей, щоб ми чомусь навчилися, щось пізнали, напрацювали. І третій стереотип, сполучений з двома попередніми, – зверхність: «що там вони знають, вони нічого не розуміють, а от я!…»  

«Почну з настанов до християн, які написав апостол Павло, перебуваючи у римській в’язниці, – про те, що робити, коли перебуваємо у певному обмеженні, коли щось не дозволяється? Як бути християнину, який за щось переживає і нічого зробити не може? – каже отець Назар. – Так, від нас зараз ніби мало що залежить, але, з іншого боку, залежить і дуже багато. У чому це полягає? Зокрема, у тому, щоб навчитися цінувати життя – і своє, і свого ближнього. Апостол Павло пише: «Моліться, щоб любов примножувалася у вас». Це – його найперше, що ми повинні робити: молитися, щоб між нами була любов, щоб ми справді преображалися у Христі і ставали кращими. Коли людина молиться серцем, любов, яка живе у кожному, шириться, стає більшою, зростає. У такій молитві Господь розвиває свою безмежну любов у нас самих…»

Про що мала би бути ця молитва? Отець каже про три напрямки такої розмови з Богом, і перший із них – що Бог є любов. «Саме зараз, коли ми так багато часу перебуваємо зі своїми близькими, так важливо зрозуміти цю просту і складну істину. Адже саме зараз виявляється – наскільки ми здатні приймати одне одного чи навпаки, дратуємося. Багато хто зіштовхнеться зі своєю гординею, побачить свою амбіцію і боротьбу за владу…  »

reradio.com.ua

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *