Папа: Сказати “так” любові, без “якщо” і без “але”

Папа: Сказати “так” любові, без “якщо” і без “але”
Мірилом життя є любов, виявом якої є служіння. Думками про це поділився Святіший Отець, проповідуючи під час Святої Меси у Вербну неділю, присвятивши окрему згадку юнакам і дівчатам, заохочуючи їх брати приклад зі справжніх героїв.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Ісус «понизив себе самого, образ слуги прийнявши», – ці слова, почерпнуті із Послання святого Павла до Филип’ян, стали відправною точкою роздумів Святішого Отця, якими він поділився, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди Пальмової неділі, яку він 5 квітня 2020 р. очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані.

Богослуження, звершуване при катедральному престолі, з дотриманням приписів, впроваджених з метою запобігти поширенню вірусу, розпочалося спогадуванням Входу Господнього до Єрусалиму та благословенням галузок. За престолом височіло розп’яття з храму святого Марчело, яке супроводило молитву за світ, яку Єпископ Риму звершив на площі Святого Петра в останню п’ятницю березня, уділивши позачергове благословення «Urbi et Orbi». А також – та сама чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Спасіння римського люду з базиліки Santa Maria Maggiore.

Ми дорогі для Бога

Розпочинаючи проповідь, Папа звернув увагу на те, що Боже слово протягом Страсного Тижня вказує нам на постать Ісуса-слуги. «Бог спас нас, служачи нам. Зазвичай, ми вважаємо, що це ми служимо Богові. Ні, це Він безкорисливо послужив нам, бо перший нас полюбив. Важко любити, коли тебе не люблять. І ще важче служити, якщо не дозволимо Богові послужити нам», – ствердив проповідник.

Святіший Отець пояснив, що Господь послужив нам, віддавши за нас Своє життя. Ми Йому дорогі й «дорого Йому коштували». «Я тебе полюбив не на жарт», – такі слова Ісуса, звернені до неї, нам передала свята Анджела з Фоліньйо. Господня любов спонукала Його «взяти на Себе все наше зло», а в той час, коли наше зло озлобилось проти Нього, Він реагував «лише покорою, терпеливістю та слухняністю слуги, виключно силою любові». Служіння Ісуса підтримав Отець, Який «не розгромив зло, яке нападало на Нього, але підтримував Його в стражданні, аби наше зло було переможене виключно добром, щоб воно аж до кінця було пронизане любов’ю».

«Господь послужив нам, аж до найболючішого досвіду для того, хто любить: зради та покинення», – наголосив проповідник.

Бог здатен вилікувати нашу зраду

Папа зазначив, що Ісус пережив зраду учня, який продав Його, та учня, який відрікся. Його зрадили люди, що спочатку кричали: «Осанна», а згодом: «Нехай буде розп’ятий». Його зрадила релігійна інституція, несправедливо засудивши, та політична, вмивши руки. «Згадаймо про малі чи великі зради, яких ми зазнали в житті. Це жахливо, коли відкриваємо, що довіра, яку ми покладали, обдурена. В глибині серця зроджується настільки велике розчарування, що здається, ніби життя вже не має сенсу. Так стається, бо ми народжені, щоб бути любленими та щоб любити, й найболючішим є бути зрадженими тим, хто обіцяв нам бути вірним і близьким. Ми навіть не можемо собі уявити, наскільки болючим це було для Бога, Який є любов’ю», – мовив Наступник святого Петра, заохочуючи кожного заглянути у своє власне серце.

За його словами, якщо будемо «щирими зі собою самими», то побачимо, скільки там фальшу, лицемірства та двоєдушності, скільки зраджених добрих намірів, недотриманих обіцянок, змарнованих постанов… Господь «знає наше серце краще від нас», знає, наскільки ми є «слабкими й непостійними» та «наскільки важко вилікувати деякі рани». І що Він чинить, аби послужити нам? Те, що сказав через пророка: «Я вилікую їхню зраду; я полюбив їх доброхітно».

«Він зцілив нас, – сказав Папа, – взявши на Себе нашу невірність, усуваючи нашу зраду. Так щоб ми, замість того, щоб потрапити у зневіру, боячись не дати собі ради, могли підвести погляд на Розп’ятого, прийняти Його обійми і сказати: Ось, моя невірність є там, Ти взяв її, Ісусе. Розкрий мені обійми, слугуй мені Твоєю любов’ю, не переставай підтримувати мене… Тоді прямуватиму далі!».

Навіть у хвилини найбільшого відчаю ми не самі

Далі Святіший Отець зауважив, що в прочитаному під час Святої Меси уривкові з Євангелії від Матея про Христові Страсті записане лише одне речення, сказане Ісусом на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?». «Це сильні слова. Ісус страждав від того, що Його покинули свої, які втекли. Однак, Йому залишався Отець. Тепер, у безодні самотності, Він вперше звертається до Нього із загальним ім’ям “Боже”. “Гучним голосом” викрикує оте найжахливіше “чому?”: чому також і Ти мене покинув?» – мовив проповідник, вказуючи на те, що ці слова 22 Псалма виявляють нам, що Ісус також зазнав «крайнього спустошення» в молитві.

«Навіщо все це? Знову для нас, для того, щоби послужити нам, – сказав Папа. – Для того, аби ми, коли почуватимемося припертими до стіни, коли опиняємося в глухому куті, без світла та виходу, коли здається, що навіть Бог не відповідає, згадаймо, що ми не самі. Ісус пережив повне покинення, найбільш чужу для Себе ситуацію, щоб в усьому бути солідарним із нами. Він зробив це для мене, для тебе, для нас усіх, щоб сказати: “Не бійся, ти не сам. Я пережив увесь твій відчай, аби завжди бути пліч-о-пліч з тобою”. Ось наскільки Ісус послужив нам, спустившись у прірву наших найжахливіших страждань, аж до зради та покинутості. Сьогодні, серед трагедії пандемії, перед обличчям багатьох впевненостей, які руйнуються, перед обличчям зраджених очікувань, серед почуття покинення, що стискає серце, Ісус промовляє до кожного: “Не бійся: відкрий своє серце для Моєї любові. Відчуєш утішення Бога, Який тебе підтримує”».

Мірилом життя є любов

Підсумовуючи, Наступник святого Петра зазначив, що перед Богом, Який нам так послужив, ми покликані «не зрадити те, для чого ми були створені» й «не покинути те, що є найважливішим». Ми в світі для того, щоб любити Його та ближніх. І драма, яку переживаємо, спонукає «серйозно ставитися до того, що серйозне, не губитися в дріб’язкових речах».

«Бо мірилом життя є любов. Отож, протягом цих святих днів удома, ставаймо перед розп’яттям, споглядаймо розп’яття, яке є мірилом Божої любові до нас. Перед Богом, Який служить нам аж до жертви життя, споглядаючи на розп’яття, просімо благодаті жити, щоб служити. Стараймося нав’язати контакт з тим, хто страждає, хто є самотнім і потребуючим. Не думаймо лише про те, чого нам не вистачає, але про добро, яке можемо зробити», – заохотив проповідник.

Справжні герої

У контексті Всесвітнього дня молоді, що ось уже 35 років, відзначається на дієцезальному рівні, Святіший Отець також скерував окрему думку до юнаків і дівчат. Він підкреслив, що Отець, Який підтримав Ісуса під час Страстей, заохочує також і нас до служіння. «Очевидно, любити, молитися, прощати, дбати про інших, у родині, також і в суспільстві, має свою ціну. Це може здаватися хресною дорогою. Але дорога служіння – це переможна дорога, яка спасла нас і яка спасає нам життя», – сказав Папа, спрямувавші ці слова особливим чином до молоді.

«Дорогі друзі, – додав він, – дивіться на справжніх героїв, які виявились цими днями: ними не є ті, що мають славу, гроші та успіх, але ті, які жертвують собою, аби служити іншим. Почувайтеся покликаними поставити на карту своє життя. Не бійтеся втратити його для Бога і для ближніх, бо тоді здобудете! Бо життя – це дар, який отримуємо, віддаючи себе як дар. Бо найбільшою радістю є сказати “так” любові, без “якщо” і без “але”. Так само, як Ісус для нас».

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *