Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

«
»

Владика Богдан Дзюрах: «Сьогодні Господь кличе нас свідомо вибрати Його дорогу — служіння і милосердної любові»

Живемо в часах, коли «здорові відносини» між людьми міряються двома і більше метрами «безпечної дистанції», яка має дозволити не заразити інших або самому не заразитися від них смертоносним вірусом. У нинішньому Слові Божому теж йдеться про відносини і про близькість. Втім, не стільки у фізичному плані, скільки у плані духовному.

Це зауважив владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, під час проповіді у П’яту неділю Великого посту.

Владика Богдан пояснив, що хтось фізично може бути дуже близько Господа, і в той же час духовно віддалятися від Нього. «То ж покаяння і навернення, до якого ми покликані у цей великопісний час, не залежить від місця нашого фізичного перебування, і не вимірюється кількістю «вдарених» поклонів чи втраченими кілограмами зайвої ваги. Показником справжності нашого навернення, а тим самим і нашого християнства, є рівень нашого уподібнення, нашої ідентифікації з Христом: з Його думками, намірами, словами і ділами», – сказав архиєрей.

За його словами діалог апостолів Якова та Івана з Ісусом  виявив, наскільки вони на той час були ще далекими від Нього.

Пригляньмося ближче до цього діалогу, – заохочує владика Богдан,- можливо, під впливом видіння Преображення, Яків та Іван прохають Ісуса не просто почесних «стоячих» місць у Його присутності, вони вже хочуть сидіти по Його правиці і лівиці, як сидить суддя, довершуючи повновладдя над іншими людьми.

Бачимо у Євангелії, що Христос вислухавши їх прикликає їх до себе, позаяк бачив між ними духовну безодню. «То ж Ісус знову «кличе їх до себе», щоб відкрити їхні очі, а ще більше — відкрити їхнє серце на щось дуже важливе, щось, що є суттю їхнього покликання. Він каже їм остерігатися світського духа, де панують амбіції і заздрість, хитрість і підступ, кар’єризм і властолюбство. Ісус підкреслює: «Між вами так нехай не буде», – наголосив єпископ.

Секретар Синоду Єпископів наголосив, що ідеалом для християнина є не просто бути з Ісусом, чи навіть — бути дуже близько Нього. Ідеалом є дозволити Ісусові замешкати у нас і перемінити нас у Нього. Оскільки, «на дорозі до Божої слави неодмінно слід пройти етап «розп’яття», мучеництва, власної Голгофи. Іншого шляху немає. Інша дорога — це не та дорога, по якій ішов Христос Спаситель і яка єдина провадить до справжньої величі і слави».

Сьогодні бачимо, «як Господь кличе нас свідомо вибрати Його дорогу — служіння милосердної любови, і йти за Ним аж до кінця, щоб там, де світ бачить лиш поразку, приниження і слабкість, відкрити для себе і для інших джерело надії, сили і життя. У цьому полягає вся сутність і увесь парадокс нашої віри і нашого слідування та нашої близькості до Христа Спасителя. А без цього — ми можемо фізично бути дуже близько до Ісуса, проте духовно бути чужими, далекими від Нього», – сказав він.

Також владика Богдан попросив у  світлі нинішнього Євангелія спитати себе: Насамперед наскільки близько я крокую за Христом на даний час? Чи відчуваю у своєму серці якусь віддаленість, відчуженість від Нього? У чому це конкретно проявляється?

По-друге, у чому конкретно проявляється в мені гонитва Якова та Івана за «першими місцями»?

По-третє, що у моєму випадку може значити вислів «пити чашу»? До якого вмирання кличе мене Господь на даному етапі мого духовного життя?

Насамкінець де і в яких моментах Господь кличе мене стати на дорогу служіння? Як я відгукуюся на цей поклик Божий?

 «Якщо ми усвідомимо свою віддаленість від Господа Ісуса, то це вже буде велика ласка і великий дар! Відтак почуймо голос нашого Спасителя, Який і нас сьогодні знову «кличе», запрошує наново усвідомити всю сутність нашого християнського покликання і наново дозволити Йому «охрестити нас», занурити нас в глибини Його Духа, та дозволити, щоб цей Христовий Дух провадив нас впродовж усього нашого земного життя — дорогою служіння і милосердної любові аж до вічної слави у Домі нашого Небесного Отця», – підсумував він.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *