У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

У день вшанування жертв…

У день вшанування ж…

Діти-читачі з Харківщини та…

Дитячий Міжрегіона…

На будинку, де вийшла…

В центрі Лубен, на …

На відміну від української…

Говорить Андрій Крю…

Має бути державна політика…

Говорить Дмитро Шев…

Якщо студент хоче бути…

День українськомовн…

«
»

10 квітня – день Військово-морської бази “Південь”.

Поділ Чорноморського флоту колишнього СРСР на початку 90-их років не був спокійним. Російська Федерація до останнього намагалася втримати владу, влаштовуючи провокаційні дії. Втім, у 1994 році Військово-морська база Одеси повністю перейшла під контроль України і підняла синьо-жовтий прапор. Сьогодні ми можемо лише проводити паралелі: сусідня країна так і залишилися агресором, не бажаючи визнавати право українців на власну державу та армію.
" – Сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України.
– Міністерству оборони України приступити до формування органів управління Військово-Морськими Силами України, погодивши з Головнокомандуючим Об'єднаними Збройними Силами Держав Співдружності перелік кораблів і частин Чорноморського флоту, які тимчасово передаються в оперативне підпорядкування командуванню Стратегічними Силами Держав Співдружності," – саме таким був 2-ий пункт Указу Президента України «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України».
В умовах тотального спротиву РФ та керівництва ЧФ у Севастополі організаційна група ВМС розпочинає боротьбу за український військовий флот. Попри чималу кількість труднощів та перепон, членам орггрупи вдалося відстояти право ВМС на існування.
Старший викладач факультету підготовки спеціалістів десантно-штурмових військ Військової академії (м. Одеса) Сергій Перець був безпосереднім учасником тих подій, згадує: "8 квітня 1994 року колишній командир бази полковник Васильєв виявив непокору керівництву ВМС ЗС України. За його командою було відправлено з причалу судно географічне з таємними документами, ключами, фарватерами і він при цьому прикривав себе озброєними матросами з бойовими патронами."
Саме в цей час в Одесі проходило урочисте святкування річниці визволення Одеси. В місто, із Криму, прибув взвод тоді 27, а зараз 1окремого батальйону морської піхоти, під командуванням Олександра Орєхова. Задачею підрозділу були демонстраційні виступи для одеситів. Начальник управління підготовки берегових військ Командування підготовки КВМС ЗС України Олександр Орєхов згадує: "Нас викликали по тривозі на причал, ми на кораблі базувалися. В чому виникла проблема? На той період частини ЧФ базувалися не тільки в Севастополі і в Криму, на 94 рік частина підрозділів ЧФ була розосереджена вздовж узбережжя. Ця база була частиною ЧФ. Ми мали право заходити в Практичну гавань, наш корабель "Славутич" зайшов туди, там стояли і наші прикордонники, але сама база і частина кораблів стояли Чорноморського флоту РФ. На зберіганні."
"Російське гідрографічне судно «Черікен» відмовилося проходити митний контроль наших прикордонників, які отримали інформацію, що росіяни вивозять якийсь військовий вантаж. Корабель віддав кінці, відійшов від причальної стінки, щоб не можна було на нього зайти і нікого не пропускав. Ми блокували той корабель. І тут, прямо крізь стрій наш, який там був, караул пройшов, десь 10 озброєних матросів. Ми спокійно це сприйняли: ну пройшли, той прошли, бо це був караул чи резервна група цієї бази. Заскочили на той корабель і по периметру його встали, передьоргнули затвори – хто підійде до корабля, будемо стріляти." – згадує Сергій Перець.
Задля збереження життів військовослужбовців, Командування ВМС віддало наказ відійти і не брати штурмом корабель, який, тримаючи на прицілі людей, відійшов у море. …. Зрештою – База все ж перейшла під керівництво Збройних сил України. Над кораблями, катерами, суднами забезпечення і об'єктами берегової інфраструктури були урочисто підняті Українські Державні і Військово-Морські Прапори. У день 50-річчя вигнання з Одеси нацистських загарбників українська «перлина біля моря» була назавжди звільнена і від військової присутності так званого «братнього народу». Більшість, майже 90 відсотків особового складу, склали присягу на вірність українському народові.
Як це було – розповідають учасники тих подій.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *