Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

«
»

Годувати бідних дітей в час пандемії

історія

Годувати бідних дітей в час пандемії
Наша колега розповідає про одного із своїх друзів у Facebook, що живе в Пакистані, де нещодавно почав годувати бідних дітей.

Sr Bernadette Mary Reis, fsp / Світлана Духович – Ватикан 

В цей період багато людей в контексті поширення Covid-19 стурбовані безпекою своїх близьких та рідних, тим часом Віктор Юсаф переживає, як і далі змогти годувати бідних дітей. 

Дружба у Facebook

Деяким людям подобається віртуальна дружба у Facebook. Іншим – ні. У цьому існує певна анонімність, яка може тримати на дистанції людей, які є нашими віртуальними «друзями». Навіть Папа Франциск під час однієї з ранкових Святих Мес в «Домі Святої Марти» попереджав про небезпеку стати «віртуальною» Церквою.

Питання полягає в тому, чи ми можемо перетворити деякі наші віртуальні форми дружби в конкретні стосунки. Наша колега з англійської редакції сестра Бернадет Реіс розповіла, що на початку квітня вона розпочала в соцмережі Facebook дружбу з Віктором Юсафом. Він відправив їй відчайдушне повідомлення через Messenger: «Будь ласка, перешліть моє повідомлення своєму начальству та єпископам. У ці дні ми всі потребуємо Вас і Вашої допомоги. Ми не маємо ні роботи, на їжі. Зрозумійте нас…».

Пересічна людина

Віктору Юсафу 35 років. Він живе в пакистанському місті Сіалкот. Його батькам 60 років. Віктор має сім’ю і виховує двоє дітей. Віктор розповів, що християни в Пакистані, – це, «здебільшого, бідні й неграмотні люди» і на цю проблему ніхто не звертає увагу. Він сам відвідував державну школу, але його син відвідує приватну. Батьки Віктора виховували своїх синів у християнському дусі, навчали Біблії й вчили робити добро.

Віктор Юсаф в дитинстві зі своїми батьками та братом

Божий поклик

Молодий пакистенець розповідає, що три місяці тому відчув, що Бог «просить його» годувати бідних дітей. В цьому йому допомогала родина. «Ми повинні їм допомагати, – зазначає він. – Це люди, які не мають змоги харчуватися навіть один раз в день. Але я не знаю, як довго ми зможемо їм допомагати, бо ми повинні дбати також і про свою сім’ю… Для мене це велике щастя витрачати невелику суму грошей на приготування їжі та роздавати її бідним дітям. Ми раді допомагати, але ми більше не маємо грошей».

Молитва перед роздачею їжі

Мрії Віктора

Спілкуючись з нашою колегою, Віктор розповів їй також про свої мрії: він мріє «полегшити страждання людства» і колись «працювати для Церкви».

А якщо б кожен з нас, подібно до сестри Бернадет, знайшов час для того, аби ближче познайомитись з нашими друзями у Facebook? Тисячі кілометрів, що розділяють друзів, зникають перед таїнством, що їх об’єднує. Разом із сестрою Бернадет ми сподіваємося, що мрії Віктора здійсняться. Сподіваємося, що незабаром він отримає допомогу, щоб він і надалі могти допомагати іншим, бо за словами святого Павла: «Більша радість давати, аніж отримувати» (Дій 20, 35). 

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *