«Сьогодні основний месидж Христа: добро не має кордонів», – о. Петро Жук під час четвертої науки

У Патріаршому соборі в Києві триває щоденна молитва за припинення пандемії коронавірусу і недужих. Рівно ж триває тиждень духовних роздумів під проводом отця Петра Жука, ректора Київської Трьохсвятительської духовної семінарії. Під час четвертої науки священник аналізував притчу про милосердного самарянина та розважав над людським милосердям і вмінням служити ближньому у потребі.

У своїй науці проповідник зауважив: «Господь нам каже, що центр Божого Закону має дві нероздільні сторони: любов до Бога і любов до ближнього. На жаль, така відповідь Спасителя не дуже сподобалася свого часу законовчителю. Саме тому він запитав Христа: Хто є ближнім? Це цікаве питання, яке є актуальним і сьогодні».

«Якщо б ми сьогодні поставили таке ж питання: Що є основою закону? Ми б отримали дуже різні відповіді і очевидно, вони нам би не сподобалися як і сучасникам Спасителя», – додав проповідник.

В тогочасному суспільстві «ближніми» вважалися чітко визначені три категорії. А це: по-перше, мій приятель чи сусід. По-друге, співбрат у вірі. А третя категорія – це праведна людина.

«Лише до цих категорій можна було проявляти милосердя і любов. До всіх інших такі вчинки не віталися. Таким чином суспільство провело межу між ближніми і чужинцями», – пояснив священник.

Сьогодні бачимо, що наше суспільство на цьому самому камені спотикання, бо чітко ставить межу де є ближній, а де чужинець.

«Для того, щоб розвіяти цю оману Ісус поставив в приклад самарянина, що стало шоком навіть для його учнів. Саме такий вибір показує, що Христові йдеться про щось більше. Він хоче нам донести основний месидж: добро не має кордонів. Бог є вільним від усіх упереджень. Вони є наслідком наших гріхів», – переконаний о. Петро.

Основне питання, яке ставимо сьогодні: Хто є моїм ближнім?

Знаходимо відповідь: «Ближнім є той, хто наближається. Той, хто входить в моє життя, бажаючи чинити добро і милосердя. Той, який нам просто даний. Бог дає нам ближнього зі своїми проблемами, труднощами і болями. Ми маємо відповісти – наблизитися і стати йому ближнім».

«Чому Господь нас цього повчає? Невже він це робить просто для того, щоб відновити взаємини між людьми?» – знову замислюється священник.  

За словами проповідника, Господь у цій притчі показує свою дію. «Позаяк Він є справжнім ближнім кожному з нас. Сам Господь наближається до кожного з нас. Він наближається до нашого життя. Господь постійно в історії спасіння робить крок на зустріч своїм синам і дочкам. Це він, як той милосердний самарянин, віднаходить нас там, де є найбільша наша потреба і проблема, де є найбільше наше падіння, де ми є напівмертві. Наш Господь Бог підходить і зціляє нас, покриває наші рани, натираючи їх єлеєм радості і вином Євхаристії заліковує їх. Саме наш Господь бере нас на свої руки і веде нас до свого заїзду, до своєї Церкви, щоб ми там віднайшли спокій нашого серця, набралися сил душевних і тілесних», – переконаний ректор семінарії.

«Сьогодні через притчу Господь привідкриває свою сутність. Ми розуміємо, що прагнемо бути подібними до Бога. Саме тому маємо входити у біль іншої людини і ставати їй ближнім. Нашим покликанням у житті є служити одне одному, а особливо сьогодні, коли ми переживаємо ізоляцію, спричинену коронавірусом і маємо небезпеку перетворитися на суспільство відчужених. Ми до вірусу не мали часу на милосердя, а під час ізоляції не маємо можливості на милосердя. Непотрібно відшуковувати закон, який немов би дозволив нам оминути відвічний обов’язок сповнення діл милосердя один до одного. Притча вказує, що центром Божого закону є любов. Любити ближнього означає ввійти в його обставини», – зазначив о. Петро.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *