Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

Населення: світ і Україна

Майже 4 000 народів…

Шаровари - це одяг…

Підставою для нашо…

ДО УВАГИ!

Зважаючи на каранти…

Писання - це спосіб…

Сьогодні ми прогов…

«
»

Варто словом викликати бажання змінити на краще Україну. Олександр Кучеренко (Сашко Обрій)

Сьогодні нашим співрозмовником стане українській поет Олександр Кучеренко, також відомий за псевдонімом Сашко Обрій. Ми поговоримо про літературний процес у рамках все ще триваючого карантину.

Розкажіть нашим читачам трохи про себе та Ваш життєвий шлях.

Доброго дня! Я – сучасний український поет Сашко Обрій. Справжнє ім’я – Олександр Кучеренко. Народився на Миколаївщині у 1991 році, в місті-супутнику АЕС – Южноукраїнську. Вірші почав писати у 8-му класі. Почалося все з того, що на уроці з української літератури нам дали завдання написати вірші на тему «Україна, батьківщина» і «Хліб – усьому голова». Тоді ми з матір’ю два вечори поспіль просиділи над складанням двох віршиків. Писати на задану тему мені не дуже сподобалося і тому на певний час мене така методика відвернула від поезії. Але згодом захотілося створити щось самому, на вільну тему. Це був і гумор (поема «Пригоди козаків Івана Мордопупенка та Степана Ср..ки»), і перші проби інтимної лірики. У 2013-му закінчив факультет «Атомна енергетика» Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості. За фахом – інженер-атомник. У 2013 – 2017 рр. працював на Південно-Українській АЕС. В цей період активно писав поезії і згодом у світ вийшли дві моїх збірки поезій: «Абетка юності» (2015) та «І. ДЕ. Я» (2016), які я видав власним коштом. За першу збірку у 2015 став лавреатом Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка. У тому ж році увійшов до лав Національної спілки письменників України. З часом робота на АЕС стала тягарем. Прийшло усвідомлення, що це не є справою мого життя і тут я не реалізуюся повноцінно як особистість, а просто їздитиму на працю, як у платну тюрму. Тому в серпні 2017 року звільнився, пропрацювавши неповних 4 роки машиністом-обхідником турбінного обладнання в турбінному цеху (а перші пів року – слюсарем з ремонту ядерного реактора і транспортування ядерного палива). Звільнився останнім днем відпустки, протягом якої і після якої (в сукупності – біля двох з половиною місяців) їздив по Україні, відвідуючи різноманітні молодіжні музично-патріотичні фестивалі («Холодний Яр», «Ше.fest», «Під покровом Тризуба» та ін.). Восени 2019 року переїхав до Києва. Закінчив 9-місячні курси журналістики, але в журналістику також не пішов, відчувши, що або це не моє, або саме в Україні з цією галуззю – все дуже сумно. Впродовж перших двох років життя в Києві підпрацьовував менеджером з продажу продукції пиво-, вино-, самогоноваріння в інтернет-магазині, кур’єром у фірмі з ремонту побутової техніки, перекладав статті на Вікіпедії. Навесні 2019 року за сприяння української казкарки та громадської діячки Лариси Ніцой і за підтримки київського мецената, «свободівця» Петра Кузика вийшла моя третя збірка «БУСОЛ», назва якої є одночасно і абревіатурою від «бережу український світ од лиха» і синонімом слова «лелека». Основою цієї збірки стала громадянська лірика, патріотизм. Влітку 2019-го року на одному з фестивалів отримав пропозицію від fb-знайомої спробувати свої сили в Музеї книги і друкарства України, де працюю і нині.

Чим Ви займаєтесьпід час карантину? Можете дати якісь поради як зайняти з користю цей час?

Під час карантину знаходжуся на дистанційній роботі в Музеї книги і друкарства. Паралельно розширюю українську Вікіпедію. Також періодично влаштовую велопрогулянки Києвом. Це допомагає підтримувати себе у фізичній формі, а також не зламатися психологічно. Також читаю книжки. Нещодавно дочитав історичний роман Миколи Вінграновського «Северин Наливайко».

Що Вас надихає на Вашу творчість?

Може це прозвучить банально, але саме життя. Дуже часто – складнощі, з якими воно пов’язане, але і різноманітні цікавинки, курйози, які зустрічаю на своєму шляху, бо люблю спостерігати, тому підмічаю їх. Люблю природу, тому і краса природи теж надихає. Бо це для мене щось одвічне, ідеальне, божественне. Також потужним стимулом є той факт, що в нашому суспільстві є дуже багато проблемних моментів, над якими ще працювати і працювати, тому я маю можливість через слово звертати увагу українців на ці проблеми і штовхати їх на роздуми, викликаючи бажання змінити на краще життя в Україні.

Про письменників, кажуть, що вони володарі слова. Що читачі можуть взяти собі з Ваших текстів?

Багато кому з читачів припадають до душі мої експерименти зі словом, усілякі алітерації, гра зі звуками та ритмами. Бо поезія для мене – це ще й музика. Є в них і виховний момент, мораль, ідейні засади, цінності. Є естетика, краса, яку я люблю і намагаюся передати в текстах. Є гумор та іронія, які також дуже подобаються людям і підтримують їх у складний для них (та й для усіх нас) час, викривають ті задавнені нариви суспільства, з якими нам слід боротися.

Яких письменників Ви можете порадити – закордонних та вітчизняних? Що саме з їх творчого доробку і чому?

З вітчизняних дуже подобаються Микола Вінграновський,Григір Тютюнник (зокрема збірка оповідань «Холодна м’ята»), Михайло Стельмах («Правда і кривда»), Олександр Ільченко («Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» та ін. Поети – той же Вінграновський, Микола Холодний, Володимир Затуливітер, Василь Стус, Василь Симоненко, Анатолій Кичинський та ін. У творах цих українських письменників багато нашої історії, а також ментальності – українськості. А це ті знання, що мають бути найціннішим скарбом для кожного українця, що поважає себе і любить свою Україну.

Закордонні – Джордж Орвелл («1984», «Колгосп тварин»), Курт Воннегут, Герберт Веллс, Рей Бредбері, Замятін («Ми»), Станіслав Лем («Соляріс»). Це антиутопісти і фантасти, але багато чого в їнхіх творах покликане осягнути та переосмислити нашу дійсність, яка вже не є тим майбутнім, про яке йдеться у їхніх творах. Вони часто підіймають загальнолюдські, глобальні проблеми, дуже актуальні нині, насущні. Підходять до цього креативно і часом гостро.

Що Ви пишете зараз?

Нині мій арсенал творчості поповнюється лише новими поезіями, які заздалегідь не планую, а пишу ситуативно. Планую видати наступну, четверту збірку «Сокира сатири», але поки що в пошуках мецената.

Красно дякую Вам за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

Довідка: Олександр Кучеренко. Народився 20 травня 1991 у м. Южноукраїнськ, Миколаївської області. Зараз живе у м. Київ та працює у Музеї книги та друкарства України. За освітою – інженер з експлуатації обладнання АЕС. Працював на Південно-Українській АЕС машиністом-обхідником турбінного обладнання. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка за віршовану збірку «Абетка юності» (2015); Дворазовий переможець обласного поетичного конкурсу Миколаївщини «Золота Арфа» (2007, 2015); Гран-прі фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2017). Збірки поезій: «Абетка юності», «І.ДЕ.Я», «БУСОЛ».

Інші наші розмови з літераторами у розділі Літературне інтерв’ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *