Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

«За Путіна! За Сталіна!»: Російське «побєдобєсіє» в Криму

Пам’ятна дошка Йосипу Сталіну, пам’ятник зі Сталіним, газета з фотографією Сталіна на першій шпальті, на вулицях міст ‒ портрети Сталіна до 9 травня. Це не 1945 рік, а сучасна реальність анексованого Криму. Культ Сталіна «воскрешають» на півострові та в сусідній Росії. Навіщо це потрібно російській владі?

Влада Росії досі користується комуністичною ідеологією, тому що своєї у них просто немає, вважає оглядач Крим.Реалії, публіцист Віталій Портников.


Віталій Портников

«Що залишилося від цієї ідеології Володимиру Путіну? Залишилася перемога у Другій світовій війні. По суті, те, що ми називаємо «побєдобєсіє», це просто уламок комуністичної ідеології в чистому вигляді. Адже річ не в самій перемозі у Другій світовій війні, а в тому, як вона подається ‒ без співчуття до жертв, без нагадування, що це була одна з найстрашніших трагедій російського народу, якщо ми говоримо про Росію», ‒ зазначає Портников.

До анексії культ Сталіна на півострові підтримували кримські комуністи на чолі з Леонідом Грачем. Встановити пам’ятник «великій трійці» ‒ очільникам держав, які брали участь в Ялтинській конференції 1945 року: Йосипу Сталіну, Франкліну Рузвельту та Вінстону Черчиллю ‒ комуністи планували ще у 2012 році.


Відкриття пам'ятника Вінстону Черчиллю, Франкліну Рузвельту і Йосипу Сталіну в Лівадії, лютий 2015 року

За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, кримські татари тоді виступили проти пам’ятника.


Мустафа Джемілєв

«Коли до Криму приїжджала внучка Черчилля, у нас була розмова. Я кажу: «Ми проти Черчилля нічого не маємо, він просто там у поганий компанії, тому ми проти». Вона відповіла: «Повністю вас розумію, підтримую». Тоді встановити пам’ятник їм не вдалося», ‒ згадує Джемілєв.

Після анексії, у 2015 році, монумент усе-таки встановили. На відкриття приїхав тодішній голова Держдуми Росії Сергій Наришкін (зараз ‒ директор Служби зовнішньої розвідки Росії ‒ КР). Того ж року меморіальну дошку зі Сталіним відкрили в Сімферополі. Відтоді її мінімум двічі обливали фарбою, а на стіні писали «кат».


Меморіальна дошка з портретом Йосипа Сталіна, Сімферополь, березень 2016 року


Сергій Громенко

«Я б не сказав, що у 2014 році стався якийсь сплеск обожнювання Сталіна. Але місцева влада, керована Росією, приймає сигнали з Кремля, що «Сталін ‒ це ок». Тому в Криму з’являються дошки меморіальні та пам’ятник», ‒ зазначає кримський історик Сергій Громенко.

Торік із нагоди 140-річчя Сталіна у Севастополі влаштували святковий концерт, пісні про радянського лідера співали понад півтори години. Зокрема, того дня звучала пісня Сергія Курочкіна «Поверніть Сталіна».


Севастополь, 18 березня 2014 року

Крим.Реалії вирішили поцікавитися у перехожих на вулицях кримських міст, як вони ставляться до Сталіна, й отримали такі відповіді:

«Проклинати його! А чого нас вислали? Що ми зробили? Крим ‒ є татарський, усе життя тут народ жив ‒ татари. Я жила в Масандрі, там народилася і сюди, в Євпаторію, потрапила. Тата німці розстріляли, він зв’язок мав із партизанами».

«Тоді країна ділилася на три категорії: одні сиділи, інші садили, а треті чекали, коли їх посадять. Історія Росії настільки багата й багатогранна, що потрібно висвітлювати всі сторінки нашого життя, як позитивні, так і негативні. І чому, якщо пам’ятник Петру I, який збудував град Петра на кісточках і поклав чимало, є, а Сталін не має права на такий же пам’ятник?»

«Пітерські ми. Я люблю Сталіна, нас виховували в дусі любові до Сталіна. Севастополь ‒ місто-герой, захищаючи Севастополь кричали: «Ура! За Батьківщину, за Сталіна!» Кожне начальство від Бога, влада, цар ‒ від Бога. А ми ‒ діти війни, ми любили Сталіна, про нас дбали, ми в дитячому будинку були, нас годували чудово, одягали добре, виховували в любові до країни, до Батьківщини та до вождів».


Севастополь 9 травня 2019 року

«Долучитися до культу Сталіна»

Культ Сталіна в Росії прогресує настільки, що його портретом вирішили прикрасити церкву. Вождя виклали мозаїкою на головному храмі Збройних сил країни.

«Йосип Віссаріонович ‒ це наш верховний головнокомандувач, голова Ради народних комісарів. Він на собі виніс весь тягар війни, ухвалював найвідповідальніші рішення. Та й релігію, загалом, повернув. Чому ми маємо його соромитися? Через те, що якісь добродії з-за бугра велять нам це робити?» ‒ висловився заступник міністра оборони, начальник Головного військово-політичного управління Збройних сил Росії Андрій Картаполов.


Мозаїка в храмі Збройних сил Росії

У компанії зі Сталіним, щоправда, ненадовго, опинилися президент Росії Володимир Путін, міністр оборони Росії Сергій Шойгу та підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов. За словами настоятеля храму, цю трійцю увічнили за анексію Криму.

«Така традиція існує тоді, коли зображують історичні сцени з того чи іншого історичного періоду. Зрозуміло, що одна з таких значних подій ‒ приєднання Криму. У цьому приєднанні брали участь перші особи держави, які будуть там зображені. Що стосується Сталіна, то його, швидше за все, зображали з історичної фотографії», ‒ сказав тоді єпископ Клинський Стефан.

Уже через тиждень частину мозаїки з Путіним демонтували, нібито за наказом самого російського президента.

«Рішення було пов’язане з думкою президента Російської Федерації, він вирішив, що його зображення передчасне», ‒ сказав єпископ Клинський.



Головний військовий храм Росії мали відкрити 9 травня, але урочистості перенесли через пандемію коронавірусу.

Місце, де триває будівництво, пов’язане з анексією Криму. У місті Кубинка Московської області Росії дислокується 45-а бригада десантників, у 2014 році саме цей підрозділ захопив будівлю Верховної Ради Криму.

Чому Сталіна та Путіна зобразили в одному храмі? Пояснює російський історик, тележурналіст Микола Сванідзе.


Микола Сванідзе

«Приєднання Криму порівнюється з нашими великими історичними перемогами, якимось чином хочеться бути причетним і брати участь у перемозі. Сам президент Путін не любить Леніна, як це видно з низки його висловлювань, і я думаю, що він абсолютно байдужий до Сталіна. Але, будучи людиною прагматичною, він може ніби долучитися до культу Сталіна», ‒ вважає він.


Володимир Путін і Йосип Сталін (в образі дитини), колаж

Зі свого боку, Віталій Портников упевнений, що фрески у храмі свідчать про бажання російських чиновників вислужитися перед Путіним.

«Це спроба чиновницького класу і номенклатури: ось тут ми ставимо фреску з Путіним, а ось тут ‒ фреску зі Сталіним. Коли ми говоримо про цей храм РПЦ, то ми маємо пам’ятати, що дід і батько чинного патріарха РПЦ Кирила, обидва сиділи в тюрмах Сталіна, один на Соловках, інший на Колимі. Така історія є: сиділи всі, хто вписувався в систему, і найцікавіше, хто не вписувався в систему. Сиділи діти наркомів і сиділи діти священників, розумієте? Тому Сталін може бути кумиром тільки катів або ідіотів», ‒ говорить він.

«Ось такий психоз»

Менше ніж за рік бюст, пам’ятники та барельєфи з Йосипом Сталіним відкрили у Волгограді, Хабаровському та Ставропольському краях Росії, Якутії, Новосибірську, Чебоксарах і Кіровській області.


Медаль до 140-річчя Сталіна

«Ось це все, неосталінізація, потрібне, щоб культ Путіна не зависав у повітрі. Культу Путіна потрібна основа і немає кращої основи, ніж Сталін і перемога», ‒ вважає історик Сергій Громенко.

Торік на Красній площі в Москві відзначали 140-річчя Сталіна. «Рецидивом культу» називає такі збори лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв і згадує день смерті вождя.

«Перші слова, які мій батько сказав: «Здох, нарешті, собака». З цим настроєм я прийшов до школи, а там загальний плач, плачуть діти та викладачі. Зібрали лінійку, але завуч навіть не зміг до кінця сказати свою промову ‒ заридав. Тільки група кримських татар не плакала, вони пересміювались. У нас ніби як лідером був Решат Бекмамбетов, він побіг і каже: «Дивіться, всі плачуть! Хлопці, треба плакати, інакше нас і наших батьків заарештують. Я приніс цибулю, натремо очі і поплачемо». Ну ось такий був психоз», ‒ згадує Джемілєв.



Завантажити відеосюжет на комп'ютер:

Культ Сталіна прогресує, тому що росіяни та кримчани мало знають про масові вбивства, депортації та репресії, вважає частина істориків.

«Мало хто читав, м’яко кажучи. Ну який Голодомор? Де Голодомор? Що за репресії? Якщо знімати і показувати по телевізору регулярно, день у день, що таке було, якщо малювати Сталіна не як величного дідуся вусатого, який переміг Гітлера, а як вбивцю масового. Пояснювати, що таке масові злочини, що це було, і яке страшне життя було у людей…» ‒ вважає Микола Сванідзе.


Мітинг у річницю смерті Сталіна, Севастополь, 5 березня 2019 року

Культ Сталіна досі живий у Росії, тому що пов’язаний із культом перемоги у Другій світовій війні, вважає російський історик, професор факультету соціальних наук Вищої школи економіки Сергій Медведєв.

«Звідси беруться жахливі, божевільні наклейки: «1941-1945 ‒ можемо повторити». З одного боку, є німці, які виросли на гаслах «Ніколи більше», а з іншого боку, є ми, які говоримо: «Можемо повторити». Що повторити?» ‒ каже він.

Верховна Рада України у 2015 році заборонила пропаганду та символіку комуністичного, нацистського і тоталітарного режимів. А у травні 2017 року Генеральна прокуратура України оголосила підозру у справі про геноцид кримськотатарського народу Йосипу Сталіну та Лаврентію Берії. Метою розслідування прокуратури було «відновлення історичної справедливості», сказав на той момент прокурор Автономної Республіки Крим Гюндуз Мамедов. Представники прокуратури зібрали понад 25 томів кримінальної справи, в яких міститься доказова база, зокрема відомості про втрати кримськотатарського народу та висновки експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень України.

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *