Про село Костянтинівка на…

Тут просто чудові…

Про одну хату на…

Ми приїхали на хуті…

Чоловік купив село п'ятсот…

Чоловік купив сел…

З гумором на десятому…

Ми проїхались по се…

Село Тарасівка на Київщині.…

Ми звернули з дорог…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

З міста — до…

Ми від'їхали в…

«
»

Владика Степан Сус: Ми всі сумуємо за сповіддю, бо під час сповіді Бог зціляє нас і повертає нам цілісність нашої особи

Мільйони людей не мали змоги посповідатися під час Великого посту. І ця наша туга і наше бажання посповідатися – бажання зцілення. Ми хочемо, щоби Господь торкнувся тих куточків нашого життя, куди ми звикли ховати самих себе від себе, боячись признатися до своєї правди.

Про це сказав владика Степан Сус під час проповіді до вірних у Патріаршому Соборі Воскресіння Христового, що в Києві.

«Зціляючи Бог повертає нам цілісність нашої особи і дає нам можливість відчути себе повноцінною людиною. Не самотньою. Такою, що відчуває, що Він є поруч нас», – додав єпископ.

У сьогоднішню неділю ми чуємо Євангельську історію про розслабленого чоловіка, який 38 років лежав у самотності з мрією, що хтось з’явиться у його житті і штовхне до чудотворної купелі і він отримає зцілення…

«Господь сказав йому дуже просто: вставай. Бери своє ложе і йди. Ці слова для чоловіка стали глибокою переміною. Він справді відчув, що він зцілився, що він здоровий і може встати. Але Господь звертає увагу на щось набагато глибше. Адже він є лікар не лише тіл наших, але й душі», – сказав проповідник.

Господь каже: будь обережний. Ти отримав великий подарунок у житті, тебе – зцілили, твоя мрія і твоя самотність розбавлені моєю присутністю. Але вважай, щоби ти не допускав тих моментів, які можуть завдати тобі більшої шкоди. Щоб ти не повернувся у своє минуле, щоби ти не дозволяв собі того, що руйнує тебе з середини.

«Цими словами Бог звертає увагу, – наголошує владика, – щоб більше не грішити. Бо часто наші немочі, наші гріхи, наші недосконалості і певні речі, які ми самі собі дозволяємо, а потім жаліємо, можуть стати причиною великих ран і немочей нашого життя».

Владика Степан переконує, що Бог зціляє кожного з нас у Таїнстві Хрещення і таїнстві покаяння, коли ми приходимо до сповіді і кажемо: я робив погано, я дозволив собі забагато… Я хочу, щоби Ти мене зцілив. Прощаючи Бог нам каже також вустами священика: йди і більше не гріши.

«Дозволь собі не грішити. Дозволь почуватися вільним від ран і болю минулого, від усього того, що ти собі дозволив, аби чути себе щасливим і почувати ту радість, коли ми є вільні від того, що нам завдає болю, терпіння, страждання і самотності. Ця історія з розслабленим дуже перегукується з нашими таїнствами сповіді, за якими ми сумуємо сьогодні», – вважає проповідник.

Владика Степан розповів, що ця Євангельська історія про розслабленого чоловіка нагадала йому один випадок з його життя як військового капелана:

«Десь вісім років тому мені зателефонували з військового госпіталю і попросили прийти в реанімаційне відділення, щоби поспілкуватися з одним страшим старшим чоловіком. Йому було десь під 80-ть років. Це був чоловік, який колись воював. Але він ніколи не ходив до церкви. І взагалі дуже мало чув і знав про Бога. Але перебуваючи в критичних обставинах під час лікування, почав думати над тим, що він скаже Богові, коли піде до вічності. При цьому він не був охрещений, ніколи не молився до Бога. І своє життя прожив у зовсім іншій паралельній реальності, далекої від християнства.

Чоловік попросив, аби його охрестили в ліжку, адже він не міг вставати і лежав під медичними апаратами. Дружина вважала, що це останній момент її чоловіка. Сам чоловік і лікарі теж так думали…

Він щиро визнав те, що вірить у Бога, щиро покаявся за роки, які прожив без Бога і роки, в які, можливо, заперечував Його існування.

Після охрещення він сказав, що почувається щасливим, бо Господь подарував йому в останні моменти бути з Ним.

Пройшло трошки часу після цього таїнства хрещення і мені телефонує дружина цього чоловіка, і виявляється, що він з реанімації пішов додому своїми ногами. З ним сталося щось особливе. Його щире навернення до Бога і бажання охреститися, навіть на його погляд в останню хвилину його життя, Бог подарував йому шанс і можливість ще кілька років стати активним парафіянином Церкви, ходити і молитися, практикувати свою віру в Господа Бога».

Єпископ переконує, що Бог зцілив цього чоловіка не лише фізично, а й торкнувся чогось особливого, того, що ми не бачимо, але відчуваємо в глибині свого єства.

Наприкінці Літургії владика привітав усіх матерів з Днем матері.

«Кожна мама виховуючи дитину, ділиться собою усе своє життя. У цей день ми особливо згадуємо наших матерів. Нехай Господь вас благословить. Щоб ви були здорові та щасливі. Щоб ви часто чули слова «дякую» і «мамо, я тебе люблю» від своїх дітей», – побажав Архієрей.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *