Владика Володимир у перший день Декади місійності: «Місіонер має бути радісним і переконливим у своїх діях»

Звершуючи Декаду місійності ми прагнемо бути добрими учнями і ученицями Ісуса Христа. Рівно ж ми стараємося бути адресатами проповіді Доброї новини і благовісті, а водночас прагнемо бути носіями місійного духа. На цьому наголосив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, у своїх роздумах у перший день Декади місійності, в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові.

«Що ж для цього потрібно робити? Можливо сидіти довго в храмі чи каплиці? Чи читати багато книжок?» — запитав архиєрей.

«У Пасхальний час ми чуємо під час Святих Літургій євангельське слово євангелиста Івана. Його, попри глибоку богословську думку, сміливо можна назвати апостолом любові. Саме євангелист Іван перейшов з Учителем дорогу страстей, а також отримав від Нього великий привілей: бути сином Богородиці. Тому він має що сказати своїм слухачам», — зауважує він.

За його словами, ми маємо дуже велику перспективу, позаяк Ісус Христос запевнює нас, що Він приготував нам місце у Царстві Небесному. Це означає, що ми маємо відчуття дому. А дім – це є саме те місце, в якому нас чекають і люблять.

«Місіонер має бути радісним і переконливим у своїх діях. Якщо дивитися на радість, як лише на відчуття чи емоцію, то вона може бути короткотривалою. Радість християнина є закоріненою у Божій любові», — переконаний владика Володимир.

Єпископ-помічник Львівської архиєпархії зауважив, що для того, щоб когось любити важливо його зустріти і пізнати.

Владика Володимир звернув увагу на постатті, яких ми зустрічаємо у Пасхальний час. На його думку, через глибоке пережиття Божої любові саме ці особи стають місіонерами і благовісниками радості. Таким чином звіщають людству Добру новину.

«Погляньмо на жінок-мироносиць. У Великодній ранок вони не думали про себе. Мироносиці не боялися воїнів, які охороняли гріб. Бо, як відомо, люблячу жінку ніхто і ніщо не може спинити. Жінки шукали померлого, щоб подарувати Йому любов і повагу. В результаті вони отримали великий подарунок: зустріч з Воскреслим. Сам Воскреслий Христос утверджує жінок у Пасхальній радості, а також забирає від них залишки смутку, щоб вони йшли і звіщали Його Воскресіння», — пригадав архиєрей.

«Подивімося на апостола Тому, — додав владика Володимир, — якого ми стереотипно називаємо невіруючим. Ні, він мав лише сумніви. У недовірі Томи мусіло бути багато радості і любові, бо саме його любов перейшла в радість. Воскреслий Христос дарує йому дотик до Його ран. Це дає Томі наснагу до проповіді Євангеліє і до місійності».

«Навіть зцілений і розслаблений паралітик стає місіонарем, бо свідчить про те, що Ісус з ним зробив. Чи пригадаймо хоча б жінку-самарянка, котра після зустрічі з Ісусом стає місіонаркою у своїй околиці і вказує на Месію», — каже він.

«Ми маємо чудові приклади наслідування Христа і життя у Божій любові. Нехай такою буде і наша життєва дорога», — побажав на завершення своїх роздумів владика Володимир.

Пригадуємо, що Декада місійності — це десятиденне підготування до святкування П’ятдесятниці, переосмислення великого дару Святого Духа та Церкви. Кожен день Декади місійності проходить під певним гаслом. Цього року щодня хтось з єпископів УГКЦ ділиться своїми роздумами про місійність.

Департамент інформації УГКЦ  

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *