В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Онлайн перегляд концерту на…

Щорічний Фестиваль …

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

«
»

Дуже часто читач дивує письменника тим, як саме він прочитав його книжку. Олег Сілін

Сьогодні ми поговоримо про розвиток сучасної української літератури з письменником-фантастом, який жартома називає себе «гуманітарієм з Політеху» – харків’янином за народженням, киянином за нинішнім місцем проживання – Олегом Сіліним.

Доброго дня! Розкажіть нашим читачам трохи про себе та Ваш життєвий шлях.

Я народився у Харкові, там закінчив школу й університет (НТУ «ХПІ»). Потім переїхав до Києва, працював у рекламній агенції, водив екскурсії, трохи помандрував Європою, зараз працюю над створенням комп’ютерних ігор. З 2008 року у літературному об’єднанні «Зоряна фортеця», яке проводить тричі на рік конкурси українського фантастичного оповідання та з 2012 року спеціальні програми на основних книжкових фестивалях України. Працював у команді фестивалю уявних світів «LiTerraCon».

Два романи (один співавторський) виходили російською мовою ще до війни. Зараз пишу українською, переважно фантастичні оповідання та статті про фантастику для літературних порталів. Уклав два альманахи фантастичних оповідань та збірку «Кишеньковий мандруарій. Подорожі фантастичним транспортом», в якій можна почитати твори сучасних українських фантастів.

Чим, окрім роботи, Ви займались під час карантину? Можете дати нашим читачам поради про те – як зайняти з користю цей час?

Карантин для мене суміщався зі своєрідним декретом: пізнаю, як син пізнає світ. Певно, я б не побачив настільки наочно, як на початку карантину мала людина ще не дуже повзає, а зараз вже робить перші кроки. Додивляюся фільми та серіали, які довго відкладалися, а от читати вдається значно менше.

Гадаю, на карантині дуже важливо робити те, що робить вас щасливими, бо рівень стресових подразників значно збільшився. І якщо скласти конструктор чи зробити пиріг покращує самопочуття більше, аніж умовні курси маркетингу на Ютубі, то нехай курси зачекають.

Яких письменників Ви можете порадити – закордонних та вітчизняних? Що саме з їх творчого доробку і чому?

Це завжди складно, адже таке питання потребує гарної такої оглядової статті про сучасну і не дуже сучасну фантастику. Але спробуємо, й одразу перепрошую, якщо когось випустив.

З вітчизняних цікаве фентезі можна почитати у Ярини Каторож та Павла Дерев’янка. Незвичний погляд на Київ – Світлана Тараторіна, Олексій Гедеонов (в Олексія також і на Львів). Фентезі для підлітків – Наталія Матолінець, Володимир Арєнєв. Мікс містики, химерності та дивного світу – Євген Лір, Сашко Завара, Максим Гах, Олексій Жупанський, Володимир Кузнєцов. Останній ще додає до цього коктейлю наукову фантастику. Світи, де панує пара – Ігор Сілівра, Ірина Грабовська. Філософські концепції, таємне знання і напруга трилера – Володимир Єшкілєв. Антиутопії – Наталка Ліщинська, Тарас Антипович. Дара Корній і Наталя Савчук – якщо цікавить звертання до українських коренів.

Із зарубіжних можна порадити представників нової (відносно до покоління Азімова) генерації наукової фантастики – Пітер Воттс, Чарльз Стросс, Ден Сіммонс, Ніл Стівенсон. Красивий і химерний світ де люди – не головні – Чайна М’євіль. Пригоди під смаком науки – Енді Вейр. Прекрасна проза про людей, богів і справді все на світі – Ніл Ґейман. І Террі Пратчетт, кому хочеться фентезі і посміятися. Якщо класичне і похмуре фентезі, то не лише ж Джородж Мартін, є ще Брендон Сандерсон і Джо Аберкромбі. Цікавезні оповідачі, що працюють у малій формі – Кен Лю, Тед Чан, Альєтт де Бодар.

Що Вас надихає на Вашу творчість? В чому Ви бачите роль фантастики в сучасному суспільстві?

Надихнути може що завгодно: як сонячні промені проходять крізь листя, мандри, атмосферний малюнок на ArtStation, випадкова фраза, підслухана у тролейбусі, навіть новини можуть – на якусь антиутопію, але тим не менш.

Фантастика може змоделювати певні сценарії розвитку соціуму, дивлячись на які можна зробити висновки, або ні. Про пандемію, наприклад, писали багато і охоче, але реальність все одно виявилася трішки іншою. Фантастика може допомогти відрефлексувати травматичний досвід, особистий чи історичний. Зрештою, вона може просто розрадити. Чого від фантастики все ж не варто чекати? Фантастика не передбачає майбутнє у тому сенсі, який на неї зазвичай навішують У письменника немає передбачайлоскопа, який показує, коли винайдуть варп-двигун, хоча надихнути на його створення – таке можливо. І фантастика не має «програмувати» майбутнє, бо це вже пропаганда, а не література.

Що у Вашу творчість вкладаєте Ви, а що читачі можуть взяти собі з Ваших текстів?

Моє завдання – створити фантастичну історію, у яку повірять, тому я маю вкласти в неї логіку. Що події у цьому світі могли саме так і відбуватися. І персонажів, за якими цікаво стежити. Не підтримую думки, що письменник має закладати мораль чи популяризувати наукову галузь – не варто перетворювати книжку у белетризований довідник з біології, збройної справи чи астрономії. Що саме візьме читач з тексту – то його читацька справа, і дуже часто читач здивує письменника тим, як саме він прочитав книжку.

Що Ви творите зараз і які у Вас задуми?

Зараз працюю над новим для себе світом. За жанром це буде технофентезі або кіберфентезі, дія якого відбувається у Києві у середині нашого століття. І це поки все, що можу розповісти. А також укладаю наступні альманахи від об’єднання «Зоряна фортеця».

Дякую Вам за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

Авторська лексика збережена в оригінальному вигляді (Прим. Редакції)

Довідка. Олег Сілін. Народився 7 червня 1982 року в Харкові. Закінчив Національний Технічний Університет «ХПІ» за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Працював в області маркетингу і в рекламі. Писати почав одночасно з переїздом до Києва в 2005 році. Захоплення: фотографія, подорожі Україною. Є одним зі співзасновників конкурсу фантастичного оповідання «Фантастична регата» і літературного конкурсу-студії «Зоряна фортеця».

Твори: «Повітруля», «Їде маршрутка» (у співавторстві з Мариною Смагіною) та інші.

Інші наші розмови з літераторами у розділі Літературне інтерв’ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *