Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

«
»

Римскі Папи і мрія Мартіна Лютера Кінга

Римскі Папи і мрія Мартіна Лютера Кінга
Від святого Павла VI до Папи Франциска «мрія» про повноцінні права афроамериканської спільноти США знаходили підтримку з боку Римських Архиєреїв, які вказували на Мартіна Лютера Кінга як на приклад для наслідування в ненасильницькій боротьбі за рівність.

Alessandro Gisotti

Трагічна смерть Джорджа Флойда в драматично очевидний спосіб показала, що мрія Мартіна Лютера Кінга ще далека до сповнення. Однак, саме історична промова «I have a dream», виголошена провідником руху за громадські права 28 серпня 57 років тому, й надалі відлунює, також і в ці дні, в устах тих, які домагаються справедливості та гідності для афро-американської спільноти, а разом з нею – для всіх меншин усіх часів. Ця «мрія», що своїм корінням сягає Євангелія та визволяючої сили Божої любові, знайшла великих союзників в особах Римських Архиєреїв, починаючи від святого Павла VI, який прийняв баптистського пастора у Ватикані 18 вересня 1964 року, підбадьорюючи його й далі слідувати шляхом мирної боротьби проти расової дискримінації.

Через чотири роки Папа Монтіні був приголомшений новиною про вбивство Мартіна Лютера Кінга, скоєне 4 квітня 1968 року в Мемфісі. Через три дні, в Пальмову неділю, Павло VI зі зворушенням згадував постать лауреата Нобелівської премії миру, сказавши надзвичайно актуальні слова. Папа підніс молитву за те, щоб цей злочин «зміг набути цінність жертвоприношення». «Нехай же не ненависть, не помста, не нова прірва поглибиться між громадянами однієї і тієї ж великої та благородної землі, – перестеріг він, – але нова спільна постанова прощення, миру, примирення в рівності свобідних і справедливих прав накладеться на несправедливу дискримінацію та триваюче протистояння. Наш біль стає ще більшим і жахаючим з огляду на реакцію насильства та безладу, викликану цим сумним фактом; але наша надія, незважаючи ні на що, зростає, бачивши що з кожної відповідальної сторони та із здорового серця народу проростає прагнення і зобов’язання почерпнути із несправедливої смерті Мартіна Лютера Кінга дійсне подолання расових протистоянь і встановити закони й методи співжиття, що будуть узгоджуватися із сучасною цивілізацією та християнським братерством».

Через двадцять років, 12 вересня 1987 року, інший святий Папа послався на мрію афро-американського лідера. У Нью-Орлеан святий Іван Павло ІІ зустрічається з чорношкірою католицькою громадою міста. Кароль Войтила згадує тривалий і важкий шлях афро-американської спільноти до подолання несправедливості та звільнення від тягарів утисків. «Серед найважчих періодів вашої боротьби за громадянські права серед дискримінації та утисків, – підкреслював він, – Сам Бог провадив ваші кроки на дорогу миру. Перед обличчям історії, у пам’яті цього народу, підноситься відповідь ненасильства, немов пам’ятник, що вшановує чорношкіру спільноту Сполучених Штатів Америки». Іван Павло ІІ говорить про «провидінну роль» Мартіна Лютера Кінга у тому, щоб зробити внесок у «справедливе покращення становища чорношкірих американців, і, як наслідок, покращення самого ж американського суспільства». Як і святий Павло VI, він вбачає особливу гармонію з християнським баченням людського братерства, втіленим атлантським пастором, який аж до найвищої жертви вірив у визвольну дію віри в Христа.

На це бачення посилається також Венедикт XVI, який під час церемонії привітання у Вашингтоні 16 квітня 2008 року підкреслює, що віра в Бога була «постійним натхненням і спрямовуючою силою» в боротьбі, очолюваній Мартіном Лютером Кінгом «проти рабства та руху за громадянські права». Через два дні ці слова були докладно підтверджені зустріччю Папи Ратцінґера з донькою преподобного Кінга Берніс Альбертін на полях екуменічного богослужіння в Нью-Йорку.

Проминули сім років: вперше в історії Римський Папа промовляє до Конгресу США під час спільного засідання. Папа Франциск 24 вересня 2015 року виголосив на Капітолійському пагорбі промову, присвячену духові Сполучених Штатів, зауваживши, що «нація може вважатися великою тоді (…), коли сприяє культурі, що дає змогу людям мріяти про повноцінні права для всіх своїх братів і сестер, як це старався чинити Мартін Лютер Кінг». Для Папи ця мрія й «надалі залишається джерелом натхнення», оскільки пробуджує «те, що є найглибшого та найправдивішого в житті людей». І як за багатьох інших нагод, він вважав за необхідне підкреслити, що цей рід мрій не є метою сам у собі, але веде до «дій, участі, заанґажування».

Також і Папа Франциск, як і його попередник, зустрічався із донькою афро-американського священнослужителя, що також є активісткою за громадянські права. Цього разу аудієнція з Берніс Альбертін відбулася у Ватикані 12 березня 2018. Розмова мала приватний характер, але мала велике значення, оскільки відбувалася за три тижні до 50-річчя вбивства Мартіна Лютера Кінга. На думку Папи, як він написав у своєму Посланні на Всесвітній день миру 2017 року, Мартін Лютер Кінг отримав здобутки в боротьбі проти расової дискримінації, «які ніколи не будуть забутими». Однак, спосіб, якими вони були здобуті, вартує не менше, ніж самі результати. «Ненасильство, – пише Папа Франциск, – здійснюване рішуче та послідовно, принесло вражаючі результати». Навпаки, як він ствердив під час загальної аудієнції сьогодні (03.06.2020) вранці, скерувавши думку до того, що діється за океаном, «з насильством нічого не здобувається, але багато втрачається».

(Опрацював о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)

Твій внесок у велику місію: підтримай нас в несенні слова Папи до кожної домівки

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *