Синергія виконавця і слухача…

Збірник наукових ро…

Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

«
»

Віталій Портников: Окупація, якої не було. Балтія, Афганістан, Крим

Спеціально для Крим.Реалії

Чи наважиться російська Державна Дума на ухвалення закону, що визнає недійсною постанову З’їзду народних депутатів СРСР про засудження підписання пакту Молотова-Ріббентропа та секретних протоколів до цього документа? Якщо ухвалить, думаю, нічого несподіваного в цьому не буде. У Росії вже не раз на найвищому рівні ‒ зокрема і в заявах зовнішньополітичного відомства цієї країни давалась висока оцінка союзу Сталіна та Гітлера, а сам пакт ‒ у повній відповідності з вигадками радянської пропаганди ‒ оголошувався необхідним для країни й дуже корисним рішенням.

Що стосується спільних протоколів, які поділяли Європу між двома диктаторами-убивцями, то їх існування радянські керівники спокійно заперечували

У вересні 2019 року саме така оцінка пакту була дана в заяві російського МЗС, яка з’явилася саме у річницю спільного параду радянських і нацистських військ в окупованому Бресті, якраз після знищення агресорами Польщі. Ну а що стосується спільних протоколів, які поділяли Європу між двома диктаторами-убивцями, то їх існування радянські керівники спокійно заперечували і приховували аж до горбачовської перебудови. Чому б і зараз не вдати, що їх ніколи не існувало?

Питання «реабілітації» пакту особливо цікаве в ці червневі дні, коли відзначається 80-а річниця окупації радянськими військами країн Балтії. Тієї самої окупації, факт якої був фактично констатований при визнанні відновлення державності Латвії, Литви та Естонії відповідним рішенням Державної Ради СРСР у 1991 році та тієї самої окупації, факт якої заперечує російське керівництво.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Кремлівська тактика гібридної агресії: 80 років тому СРСР окупував країни Балтії

Саме у червневі дні 1940 року буквально за декілька днів радянські війська взяли під свій контроль державні установи та всю інфраструктуру балтійських країн, замінили там владу, і вже через декілька місяців маріонеткові «парламенти» цих держав, до виборів в які були допущені тільки комуністи та їхні союзники, попросилися в Радянський Союз. «Добровільно».

Сьогодні, звичайно, серйозно говорити про «добровільність» такого приєднання не наважиться, думаю, жодна людина, яка хоча б приблизно знає радянську історію, розуміє, як взагалі в Радянському Союзі все це робилося. Але є й інший аргумент, куди важливіший для сучасних ревнителів «побєдобєсія» ‒ приєднання балтійських країн було важливе зі стратегічної точки зору, щоб «відсунути» кордон. Словом, якби не ми ‒ там був би Гітлер.


Справа наліво: міністр закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов, генеральний секретар ЦК ВКП (б) Йосип Сталін, міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп і представник МЗС Німеччини Фрідріх Гаус після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Москва, 23 серпня 1939 року

І ось у цьому, переконаний, якраз полягає найголовніша брехня, яка потім буде застосовуватися і в період окупації Афганістану, і при анексії Криму. Річ у тім ‒ і про це мало хто пам’ятає сьогодні ‒ що на момент окупації Латвії, Литви та Естонії на території цих країн вже перебували значні військові контингенти Радянського Союзу, які з’явилися там після ультиматуму з Кремля. І ці контингенти перевищували за чисельністю армії балтійських країн.

А ось Гітлер, навпаки, евакуював з Балтії всіх місцевих німців, тому що знав про майбутню радянську окупацію. У червні 1941 року рейхсвер без особливих проблем окупує і Латвію, і Литву, й Естонію. Жодної стратегічної переваги від перебування на території цих країн Червона Армія не отримає.

Але від цього радянська пропаганда не зміниться. Коли готувалася окупація Афганістану, у Москві знову заговорять схожою мовою: якби не ми, туди прийшли б американці. Але у 1979 році в Кабулі був дружній до Радянського Союзу режим і саме він просив про військову допомогу. Тільки не проти американців, а проти власного народу.

У Криму ‒ як і в балтійських країнах у 1940 році ‒ вже була на момент окупації російська військова база

Коли буде ухвалюватися рішення про анексію Криму, теж, нагадаю, знову згадають про американців. І знову ця версія не буде витримувати жодної критики з однієї простої причини. У Криму ‒ як і в балтійських країнах у 1940 році ‒ вже була на момент окупації російська військова база. І жодних юридичних можливостей її позбутися в України після Харківських угод не було. Які американці?

Є пропаганда і є історія. І можна, звичайно, ухвалювати будь-які постанови Державної Думи, але ось тільки правди про те, що відбувалося з радянськими й російськими вторгненнями в сусідні країни це не змінить.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *