Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

«
»

Чи дає результат тиск США на Росію? Думки американських експертів розійшлися

Незважаючи на тиск з боку США, Європи, серйозних зрушень в підходах Кремля ні до зовнішньої, ні до внутрішньої політики не спостерігається, зазначає низка американських експертів.

Політика США щодо Росії є «занадто конфронтаційною і невизначеною», вважає науковий співробітник Інституту Катона Емма Ешфорд (Emma Ashford, Cato Institute).

«Якщо дивитися очима Москви, то неважко зрозуміти, чому Росія розглядає політику США на сьогоднішній день як серйозну загрозу не лише своїм амбіціям, яким ми, можливо, і повинні протистояти, а й самому існуванню режиму і його стабільності», – каже Ешфорд.

Розширення НАТО, розміщення протиракетної оборони в Східній Європі, санкції, вихід з договорів про контроль над озброєннями, підтримка російської опозиції укупі з негативною і ворожою риторикою щодо Москви створюють в цілому «неймовірно конфронтаційну політику» США щодо Росії, навіть якщо окремо для кожного з цих кроків можуть бути вагомі обгрунтування – вважає експерт.

Віце-президент і директор з досліджень у Центрі національних інтересів Джордж Біб (George Beebe, Center for the National Interest) каже, що США повинні більш чітко визначити сфери, які є «життєво важливими» для національної безпеки.

Зміна поведінки Росії в цілому не повинна бути першочерговим завданням Вашингтона, каже Джордж Біб. Замість цього США і Росія повинні визначити конкретні правила, які будуть визначати їх поведінку у низці сфер, наприклад, щодо внутрішніх справ один одного. На думку експерта, накладення санкції на найближче оточення російського президента не має сенсу, оскільки це так і не змусило російську еліту вплинути на Кремль з тим, щоб той змінив свою політику, на що розраховував Вашингтон.

Іншої точки зору дотримується колишній посол США в Україні, науковий співробітник Стенфордського університеті і експерт Інституту Брукінгса Стівен Пайфер (Steven Pifer, Brookings Institute, Stanford University), який вважає, що політика США стосовно Росії є саме відповіддю на агресивні дії останньої. Визнавши, що адміністрація США дійсно не сприймала серйозно побоювання Росії з приводу систем протиракетної оборони в Європі, основну частину провини за погані відносини він покладає на Москву.

Росія агресивніше модернізує свої збройні сили, проводить низку навчань на кордонах з НАТО, мілітаризує Калінінград, розв’язала війну в Україні і окупувала Крим – нагадав Стівен Пайфер.

«Я не буду стверджувати, що в Вашингтон все зробив правильно», – додає він, зазначивши, що США повинні були зберігати більш відкритими деякі канали зв’язку, особливо у військовій сфері, для зменшення ймовірності потенційних інцидентів і прорахунків. Однак, при взаємодії з Москвою, зазначає Стівен Пайфер, слід виходити з того, що якщо Захід хоче, щоб Кремль сприймав його всерйоз, то він повинен вдаватись до покарання за неприйнятні для нього дії.

Директор євразійської програми вашингтонського «Атлантичної ради» і колишній посол США в Україні Джон Гербст (John Herbst) підкреслює, що в останні десятиліття зовнішня політика Росії спрямована на підрив створеного після Другої світової війни міжнародного порядку.

Санкції, які обходяться російській економіці в 1-1.5% ВВП на рік, змусили Росію заплатити за свої дії, а також зупинили подальшу агресію проти України, нагадує Джон Гербст. Захід може переглянути свою політику, коли Москва змінить свою агресивну поведінку.

«Це станеться лише в результаті нашої політики, здійснюваної з позиції сили, а не політики примирення з агресією Кремля», – каже Гербст.

Відповідаючи на питання Російської Служби «Голосу Америки», чи залишаються США і Європа єдиними у своїй політиці щодо Росії, включно із питанням санкцій, Емма Ешфорд зазначила, що, за її оцінкою, Вашингтон недостатньо враховує бачення ситуації своїми союзниками.

«Багато європейських країн – німці, французи, в деякій мірі британці – не хочуть, щоб США вдавалися до надмірно конфронтаційного підходу щодо Росії. Ми бачили це на прикладі дебатів з приводу трубопроводу «Північний потік-2», або позиції деяких ділових кіл Центральної Європи, де посилюється думка, що протидія з боку США в більшій мірі пов’язане з внутрішньою економічною політикою і внутрішніми енергетичними програмами, ніж з підходами до відносин з Росією», – зазначає експерт.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *