Синергія виконавця і слухача…

Збірник наукових ро…

Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

«
»

Стерилізація Львова

У центрі Львова, на площі Галицькій там, де стояв фонтан, знаний в народі під назвою “Кульбаба” могла б постати перша у місті законсервована під склом й доступна для огляду пам’ятка археології та архітектури. Йдеться про збудовану у XVІ столітті церкву Воздвиження Чесного Хреста, фундаменти якої відкрилися в процесі реконструкції, власне, фонтану. Втім, за таку ідею консервації вболівають самі лише науковці, натомість влада міста та проектанти реконструкції “Кульбаби” наполягають на будівництві нового фонтану – вони готові його навіть трохи посунути зі старого місця, аби лиш не заводити собі клопоту з відкриттям старої кам’яниці.

Ось так виглядав фонтан “Кульбаба” ще трохи більше як рік тому

“Якби вдалося повністю зупинити втілення цього проєкту, який хоче місто, я абсолютно “за”. Цей фонтан, навіть пересунутий, тут абсолютно недоречний. Такі фонтани – це є стерилізація простору Львова від символіки й історичних малих форм. Подивіться, які багаті фасади на площі Галицькій! Маскарони, знаки, ордери… Все це промовляє. Це має бути не тільки на фасаді. Те саме має бути у просторі. Він також промовляє. Брук, бордюр, лавка – все промовляє. Тому вони не мають бути стерильні. Все має нести ідеологічно-символічну інформацію. Такі фонтани, як тут намагаються встановити (йдеться ж навіть не про відновлення “Кульбаби”, а про облаштування так званого “сухого” фонтану, як є зараз на площі Минтій – Z) ідеальні для Сихова, але для чого вони у старому місті?”, – говорить професор Микола Бевз, завідувач кафедри реставрації Львівської політехніки, який разом із колегами вболіває не так за те, щоби фонтану не було, як за те, щоби не знищити остаточно залишки ренесансної церкви, які реконструктури вже зачепили ковшами екскаваторів і намірюються залити бетоном. 

Про старий храм знали давно

Отже, облаштування простору на площі Галицькій розпочали торік. Автором проєкту реконструкції є архітекторка Ольга Криворучко, а самі роботи, відповідно до тендеру, який виграло ПП “Патронат”, мали коштувати містові 3,5 мільйона гривень. Щоправда, через рік проєкт довелося коригувати, і його вартість зросла на мільйон. Сподіваємося, що коригуванню проєкту ще не кінець, через те, що на місці, де планують встановити сучасний сухий фонтан, лавочки і підсвітку, археологи виявили фундаменти храму початку ХVI століття. Знахідка унікальна для Львова і цілком сподівана для експертів, але чи бажана для міських управлінців?

Про те, що на цьому місці був один із найдавніших храмів Львова, фахівці знають. Про церкву Воздвиження Чесного Хреста писали різні автори ще в ХІХ столітті. Вона є на картах і гравюрах. На кафедрі реставрації Львівської політехніки є навіть кілька наукових робіт про найдавніші і втрачені святині Львова. 

Зображення храму Воздвиження Чесного Хреста на гравюрі 1770-х років, що прикрашає Грамоту про закінчення львівського цеху римарів (з фондів Львівського історичного музею).

“Ми презентували цей храм всюди, де лиш можна було. Це знайшло відображення і в історико-архітектурному опорному плані Львова. Там він рекомендований до внесення у перелік пам’яток археології. Авторка проєкту реконструкції площі Галицької п. Оля Криворучко і її батько п. Юрій є співавторами опорного плану. Але про те, що тут був храм, вони чомусь в проєкті забули. У результаті, частину фундаментів об’єкта зруйнували: загнали екскаватори, почали копати котлован і зруйнували”, – каже професор Микола Бевз, завідувач кафедри реставрації Львівської політехніки. 

Археологів покликати на об’єкт, який є у зоні культурної спадщини ЮНЕСКО, і в управлінні охорони культурної спадщини Львова, і в Галицькій адміністрації, яка є замовником робіт, справді “забули”. Більше того, навіть кошторису для рятувально-археологічних робіт у першій версії проєкту не передбачалося.

“Нам архітектори Політехніки зателефонували, що вже є котлован. Ми прибігли. Після того, як відкрили рештки старого храму, домовилися, що на консультаційній раді приймуть рішення про консервацію. Але я досі не бачив ніякого проєкту. Нема гарантій. Ми накрили чорними клейонками – і наразі все. Сюди треба залучати реставраторів, консерваторів, технологів. Треба вирішувати, як законсервувати і протрасувати об’єкт. Довкола цього храму був цвинтар, що типово для старих міст. Частину поховань ми дослідили, решту залишили недослідженими, щоб не руйнувати їх, бо з ними треба щось робити. Наприклад, антропологічні дослідження, перепоховання. Що далі, нас ніхто не ставить до відома”, – обурюється Олег Осаульчук, археолог рятівної археологічної служби, пам’яткоохоронець.

Фото НДЦ “Рятівна археологічна служба”. Червень 2019 року

Фахівці також звертають увагу, що на початок робіт в історичній частині Львова, що є під охороною ЮНЕСКО, проєкт мав отримати погодження в Міністерстві культури. На цьому наполягає  і начальниця відділу охорони та збереження культурної спадщини Львівської ОДА Ганна Харун. 

“Наскільки мені відомо, жодних погоджень на цю реконструкцію місто не має. Найперший скандал виник, бо екскаватори почали роботу, але археологи там ще навіть не працювали, не були зроблені археологічні шурфи. Археологічний нагляд тут має бути постійним. Громадськість підняла шум. І це справедливо. Місто мало звернутися до нас, ми б написали і про археологічний нагляд, і про міністерство культури. Але можливо, цього і не планували робити”, – каже обласна чиновниця.

Червень 2019 року

Фахівці також звернули увагу, що за документами роботи на площі Галицькій називаються тільки “реконструкція фонтану та облаштування простору”. Ніхто офіційно про реконструкцію площі не пише. Така гра слів, зауважують, може бути не випадкова: щоб реконструювати фонтан “Кульбаба” – справді можна не морочити собі голову ніякими особливими дозволами та археологічними дослідженнями.

 

Місце розкопок станом на 22 червня 2020 року. Фото Анни Герич

“Я щойно з іншого об’єкта, де теж сварився, бо археологію “забули”. Вулиця Піша, зона ЮНЕСКО, архітектори написали “відсутність об’єктів культурної спадщини” і роблять велодоріжку. Я питаю, як так сталося в зоні ЮНЕСКО – і відсутність культурної спадщини.  “Так сі стало” – коронна фраза у Львові”, – продовжує Олег Осаульчук. 

Фонтан посунуть. Фундаменти закопають.

Ані місто, ані проєктанти від свого задуму відмовлятися не збираються. Вчора, 22 червня, на брифінгу заступник міського голови Андрій Москаленко, начальниця управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко та проектантка Ольга Криворучко запевнили журналістів, що сухий фонтан трохи посунуть у бік Галицького ринку, виявлені фундаменти храму Воздвиження Чесного Хреста XVI століття ознакують і бетону заливати тут не планують. А ще пообіцяли встановити модель храму, як біля собору святого Юра або пам’ятника Шевченку. Передувала брифінгу жорстка розмова управлінців з керівником кафедри реставрації Львівської політехніки Миколою Бевзом та археологом Юрієм Лукомським. Саме вони – одні з перших заявили торік, що давні фундаменти потрібно зберегти. Звісно, про ранкову розмову посадовці публічно не розповіли.

“Торік я долучився до першої наради в Галицькій райадміністрації, де були проєктанти і фахівці. Показав історичну довідку, бо її ніхто так і не зробив. І тоді ми домовилися, що потрібно рахуватися з тим, що є фундаменти церкви, провести дослідження, скоригувати проєкт. Саме тоді почалися археологічні дослідження. Фундаменти показують, що це була мурована будівля. Я не маю в цьому сумніву. 

Та минув рік, але проєкту суттєво не змінили. Тому перед учорашнім брифінгом, ми справді мали гостру дискусію з представниками міста. Дійшли згоди, що фонтан переносимо. Він не буде на церкві і на цвинтарі”, – розповідає професор Микола Бевз.

Цвинтар біля церкви Воздвиження Чесного Хреста. Фото Мирослави Іваник

Наступним кроком після віднайдення старих фундаментів мала би бути їх консервація та ознакування. І вчора на брифінгу Ольга Криворучко справді зазначила, що певне ознакування залишків фундаменту по поверхні буде. Скоріш за все, символічне, бо експонування археології під склом, як це є, наприклад, у Кракові, за її словами, надто складний проєкт, у Львові поки що такого нема і як це зробити, не дуже зрозуміло. Підтвердив такі наміри і представник рятівної археологічної служби Остап Лазурко, який керує археологічним наглядом на об’єкті. Археолог каже, що, найімовірніше, старі фундаменти законсервують і… зариють під мощення площі. 

Відтак у суперечці пам’яткоохоронців з одного боку та проєктантів і міста – з іншого вимальовується кілька тем. Домігшись обіцянки та публічної заяви про те, що фонтан пересунуть, вони сумніваються, чи справді місто готове старі фундаменти законсервувати та ознакувати правильно, ведуть дискусію про те, чи доречний “сухий” фонтан саме у цьому місці, та попереджають – на території, куди пересунуть фонтан також мають спершу працювати археологи.

“Я однозначно проти того, щоб фонтан ставити на місце об’єктів сакральної архітектури. Зараз є домовленість змістити фонтан убік. Однак треба пам’ятати, що коли ми посуваємо фонтан, то на новому місці також потрібно провести відповідні рятувально-археологічні роботи. Хоча б на глибину двох метрів. Культурний шар тут сягає чотирьох метрів, а плита фонтану має залягати на два метри. Сухий фонтан абсолютно не підходить до цього місця. Ця територія має постійну тінь з півдня. Там сонце з’являється у другій половині дня. Фонтан “Світязянку”, який був тут до “Кульбаби”, ставили як маркер польського панування над Львовом. Світязянка – персонаж Міцкевичевої балади. А тепер треба було би зробити щось українське”, – каже Юрій Лукомський, археолог і доцент Львівської політехніки.

Щоби встановити “сухий” фонтан треба вгризтися на 2 метри вглиб щонайменше. Фото Анни Герич. Червень 2020 року

З колегою погоджується і голова ІКОМОСу, архітектор Микола Гайда. Він особисто зустрічався з заступником міського голови Андрієм Москаленком. Просив зупинити роботи з облаштування фонтану, бо виявлена пам’ятка є важливіша за сучасні фонтани. Проєкт, на думку фахівця, потрібно суттєво коригувати. “Треба розуміти: коли говоримо про об’єкт 16 століття і раптом – сухий фонтан, то ми мусимо вибрати, що показати львів’янам і гостям міста. Йдеться про пріоритети”, – вважає п. Гайда.

Це святотатство – садити фонтан на цвинтарі і церкві, заявляє Микола Бевз і твердо наполягає: фундаменти храму на площі Галицькій треба законсервувати. Розробку концепції проєкту консервації вчора він взяв на себе. “Будемо волонтерити кафедрою. Звісно, ми не зможемо в короткі терміни і без грошей розробити повний проєкт консерваційних робіт, але принаймні зробимо концепцію і покажемо, як це повинно бути. Але потім це все треба буде реалізувати. Оце головне”, – наголошує фахівець.

Теорія простору

Найперше має бути консервація, переконані фахівці. А ознаковують знахідки археології по-різному. Навіть показати їх туристам, каже Микола Бевз, не так уже й складно. Не обов’язково – під склом.

“Якщо ми вже розкрили ці фундаменти, то повинні їх убезпечити від подальшого руйнування. Якщо треба, ми можемо розшивати шви, зміцнювати розчини. Як правило, консервація ефективна тоді, коли ми нарощуємо ці фундаменти, а не накриваємо їх плівками. Тоді ми справді їх вбираємо в обойму. Робимо все, щоб зберегти автентику. А крім того, спиняємо попадання вологи. Нарощення, одночасно, дає змогу експонувати об’єкт, вивести фундаменти на поверхню і протрасувати їх вже не просто, як замощення плиточкою, а як справжній мур. Так ми можемо показати, який був матеріал, які були техніки будівництва, чи камінь був тесаний, чи комбінований з цеглою… І такі речі вже починають працювати для туристів і львів’ян. Більше того! – Якщо ми це виводимо на поверхню, то це вже є демонстраційний матеріал, і туди можна включити символіку, якісь елементи. Ми на це можемо поставити макет. Якщо маємо вхід до храму, ми можемо вивести цю стіну і поставити там чашу, наприклад. Можна встановити щось, що говорить про призначення цієї будівлі. Тут є перспектива справді серйозної роботи, яка може показати символ”.

“Таких храмів – не так багато у цілій Європі”

“Якщо ми працюємо над консервацією і наочним трасуванням пам’ятки, ми показуємо біографію Львова. Ми відкриваємо його історію 16 століття, – веде далі професор Микола Бевз. – А тоді Львів був більш українським, ніж у 19 столітті. Будувалася Успенська церква, на передмісті багато українських храмів… 

Типологічно цей храм – гарна ренесансна будівля. Що відбувалося тоді у Львові? 1509 рік – Львів облягло волосько-турецьке військо, але не здобуло його. Вони спалюють передмістя, костел Станіслава, застосовують артилерію. І в місті починають розуміти, що потрібно зміцнювати укріплення. Те саме вороже військо, не здобувши Львова, руйнує Галич, спалює Рогатин, який оборонявся два дні. Це ж історія про Настю Лісовську! Вона саме з цього часу. І Львів починає зводити третій пояс оборони. На 1522 рік вже є Порохова вежа – тип італійських фортифікацій. Тоді такі новаторські фортифікаційні ідеї йшли з Італії. Тому в мене є гіпотеза, що цей восьмигранний храм Воздвиження Чесного Хреста мали збудувати італійці. Треба перевірити цю інформацію”. 

Фото з розкопок церкви Воздвиження Чесного Хреста, червень 2019 року

Кінець XV – початок XVI століття – це час, коли з’являються трактати про ідеальні міста. І такого типу онтагональний храм одним із перших рисує П’єтро Перуджіно, який розписує Сикстинську капелу. Він зображає, як Христос передає ключі від раю святому Петрові. 

“На цій фресці зображене ідеальне місто і посередині святиня в октагональній формі. Пізніше цей мотив ідеального міста, ідеального простору з восьмигранною святинею з’являється ще в кількох роботах у П’єро делла Франческа, Донато Браманте та інших. 

Отже, фактично, у Львові є реалізація ренесансної візії нової гармонії в святині. Це справді унікальна річ, яку ми маємо показувати туристам. Тому ці залишки треба зберегти, зробити модель. Таких об’єктів не так багато у всій Європі. І це надзвичайна нагода показати, що Львів є частиною європейського ренесансу. 

Очевидно, ми будемо робити спроби відтворити храм у 3D-моделі. Маємо план, тесані з каменю деталі, знаємо, що притвір був добудований, були сходи, дзвіниця. Маємо і схематичне зображення костелу Воздвиження Чесного Хреста на гравюрі Боровського, Пернера. Силует та фундамент – і ми можемо робити моделювання”, – каже реставратор.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *