Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

Населення: світ і Україна

Майже 4 000 народів…

Шаровари - це одяг…

Підставою для нашо…

«
»

Магістр – духовний пастир

«Монастир – це школа всіх чеснот. Тут навчають граматики – тобто покори, риторики – мовчання, філософії – пам’яті про смерть і суд, богослов’я – знання Бога…», – зі вступу до монаших Уставів ХVII століття.

Монастир – це місце одкровення, місце, де нам являється Бог. У монастирі ми знаходимо досвід справжнього, безпосереднього і таємничого спілкування з Богом, такого спілкування, яке робить нас причетними Богу.

Входження в чернечу спільноту — це органічний процес: не так, що прийшов — і назавжди. Особі дається час, щоб пожити в спільноті, придивитися до неї, а спільнота вивчає особу, що прийшла. Людині завжди потрібен час. Монаша традиція має свій випрацюваний досвід, який враховує цю потребу людини та оберігає її від поспішних рішень.

Коли Ісус Христос покликав своїх учнів, він не залишив їх самими на цій дорозі одкровення Бога, вибору, спілкування та формування чеснот, а сам формував їх як тоді, впродовж свого прилюдного життя, так і сьогодні через Духа Святого. Господь не завжди діє напряму, а через посередництво Церкви і тих осіб, яких покликано бути провідниками інших покликаних до богопосвяченого життя. Починаючи від апостолів, пустельників, засновників монашого життя, цих осіб називали по різному: духовними отцями – аввами, духовними матерями, духовними провідниками, наставниками духовного життя, вихователями, форматорами, сьогодні тих хто супроводжує перші кроки ченців і черниць називають новим словом – магістрами. Господь любить зближатися з людиною через іншу людину.

Магістр (від лат. Magister «вчитель») – це людина духовних чеснот: покірність, розсудливість, дух побожності та молитви, дотримання чернечих правил, належна повага у щоденному житті, обізнаність із богослов’ям; характеризується вагомими інтелектуальними та моральними здобутками; наявністю педагогічного таланту й вміння подавати приклад поведінки для новиків. Бути магістром – це бути співучасником у дії Отця, що за посередництвом Святого Духа формує в серцях юнаків і дівчат образ, думки й почуття Сина (Фил. 2,5).

З історії наших попередників читаємо:

Щодня магістр новіціату відвідував новиків, дізнаючись про їхнє духовне зростання. Він насамперед навчав чернечих чеснот: християнської науки, побожності, мовчання та покори, умертвіння тіла. Новики мали вчитися читати та писати по-руськи, а також уміти читати ноти. За час новіціату майбутні іноки були зобов’язані, принаймні три рази, провадити реколекції (духовне оновлення, очищення, духовне навчання, усамітнення в молитві). До обов’язкових елементів виховання та навчання входили ранкові та вечірні медитації (духовне вдосконалення, роздуми), до яких читалися два пункти з Євангелія, читання житія святих, слухання духовних лекцій, що читалися в трапезній, проповідей. (Юрій Стецик, Чернецтво Святопокровської Провінції ЧСВВ (1739 – 1783): Просопографічне дослідження, Монографія).

У всіх формах богопосвяченого життя в УГКЦ (Монастирях, Чинах чи Згромадженнях) молоді люди які щойно одягають чернечий одяг перебувають під проводом магістрів. Тому Церква й Патріарша Комісія у справах монашества ставиться з особливою увагою і повагою до людей які посвячуються цьому служінню.

Магістри весь час вдосконалюються, як через конференції, семінари, курси, школи форматорів, і т. п., так і через духовні вправи, реколекції, дні усамітнення з Богом … Патріарша Комісія у справах монашества, у свою чергу, декілька разів в році проводить зустрічі магістрів всіх Інститутів богопосвяченого життя УГКЦ. Під час зустрічей є можливість почути фахового доповідача чи одного із магістрів який ділиться досвідом, а раз в році поспілкуватися з главою Церкви. Підбір актуальних тематик, праці в групах, спілкування – є моментами взаємного збагачення, наповнення і навіть духовного відпочинку.

Служіння магістрів в чернечій спільноті, а тим самим в Церкві – це покликання жити і працювати для добра спільноти і особи, а тим самим забезпечити молодій людині стійкість і фаховість в духовній боротьбі та даруванні своєї посвяченості іншим підчас дорослого чернечого подвигу.

За матеріалами: monashestvo.org.ua

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *