Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

Населення: світ і Україна

Майже 4 000 народів…

Шаровари - це одяг…

Підставою для нашо…

«
»

«Ми не люди, ми ‒ худоба»: «пригоди» на адмінкордоні з Херсонщиною

Пандемія коронавірусу ускладнила процес перетину адміністративного кордону між Кримом та Херсонською областю. Кореспондент Крим.Реалії поїхав на Каланчак, щоб спробувати перетнути адмінкордон і заїхати до Криму з території материкової частини України. Це зайняло у нього понад вісім годин, а левову частку цього часу він провів на відкритому сонці без доступу до питної води. Подробиці ‒ у матеріалі.

«Кажуть, вранці людей менше, сподіватимемося, що вийде швидше пройти, не 5-6 годин, як писали в Facebook», ‒ каже молода дівчина попутниці дорогою до українського КПВВ «Каланчак».


КПВВ «Каланчак» на адмінкордоні між Кримом і Херсонщиною

У мікроавтобусі, який довіз мене до адмінкордону, їхали всього сім осіб. Такий пасажиропотік під час пандемії вже став звичним, розповідав дорогою від Херсона до КПВВ Михайло ‒ водій однієї з транспортних компаній, яка здійснює перевезення в анексований Крим із декількох обласних центрів материкової України.

«Зараз рейси знову стали регулярними ‒ один на день, а до 3 липня їздили як доведеться», ‒ додав водій.

За 50 метрів до будівлі українського КПВВ групу людей, які перетинають адмінкордон, зустрічає перший український прикордонник. Він лише просить показати йому паспорт і показує, в яку з будівель потрібно йти для проходження контролю.


Українські прикордонники на пункті пропуску «Каланчак»

У приміщенні черги майже немає, працює одне вікно. Прикордонник запитує: «Звідки, куди?». Після цього тобі повертають пластикову ID-карту разом із червоним ламінованим талоном, який потрібно повернути на виході з КПВВ. Митний контроль на адмінкордоні відсутній, тому після паспортного люди відразу вирушають у бік російського пункту пропуску «Армянськ».



Завантажити відеосюжет на комп'ютер:

«Ви даремно витратите час»

Російський та український КПП розташовані на відстані 750 метрів один від одного. На підході до російського пункту пропуску молодий прикордонник зустрічає мене запитанням: «Громадянин РФ? Можна ваш паспорт?».

З такими ж словами він звернувся ще до декількох людей, зібрав у всіх паспорти і пішов до невеликого металевого приміщення, де стоїть стаціонарний телефон. Через невелике віконце видно, як він бере кожен паспорт, надиктовує в трубку якісь відомості та щодо кожного чекає на відповідь. Через пів години перші п’ять осіб, разом зі мною, отримують свої паспорти назад.

«У вас все добре, зараз покажете вміст валіз і можете проходити», ‒ говорить він мені.

До іншого хлопця ‒ громадянина України з материковою пропискою ‒ виникла низка додаткових запитань.

«У вас якісь при собі документи ще є? Копія російського паспорта мами є?» ‒ запитує російський прикордонник.

Молодий чоловік негативно махає головою.

«Ну, значить, вас не пропустять. Ви, втім, можете пройти, я не маю права вам перешкоджати, я можу тільки попередити, що ви даремно витратите час», ‒ каже прикордонник.

Молодий чоловік не звертає уваги на попередження і вирішує спробувати щастя безпосередньо на паспортному контролі.


Російський автомобільний пункт пропуску «Армянськ», ілюстративне фото

Перетин адміністративного кордону між Кримом та Херсонщиною громадянами України з реєстрацією на материку зараз можливий лише через вузький перелік причин, переважно, гуманітарного характеру. Хлопець, який пізніше назвався Андрієм, сказав, що їде до мами, яка отримала російське громадянство в Криму, але копії її паспорта у нього з собою немає. Є український паспорт і свідоцтво про народження, які доводять їхню з матір’ю спорідненість, але цього, як сказали російські прикордонники, недостатньо.

Між тим місцем, де у нас забирали паспорти та перевіряли ручну поклажу, і паспортним контролем ‒ ще приблизно 70 метрів. Дорога проходить вузьким, заґратованим із обох боків коридорчиком.

Проходячи ним, я знову почув, як двоє дівчат ‒ ті, яких я обігнав біля українського КПВВ, з надією говорили одна одній про те, що, можливо, сьогодні вдасться подолати адмінкордон швидше і, якщо пощастить, потрапити на самоізоляцію, а не в обсерватор.

«Усіх ‒ в обсерватор»

Біля маленької капітальної будівлі, де зазвичай розташовані пункти паспортного та митного контролю, а тепер ще й Роспотребнадзору, до 8:30 вже стоїть велика, але дезорганізована черга. На спробу поцікавитися, хто останній, дівчина, яка сидить прямо на асфальті в довгій білій сукні, відповідає, що цього тут вже ніхто не знає, оскільки за останні дві години жодна людина до будівлі так і не потрапила.

Дівчину звуть Сабіна. Вона ‒ студентка одного з київських ВНЗ. На російському КПП вона була о пів на першу ночі і з того моменту так і не змогла дістатися до паспортного контролю. За її словами, приблизно о 6:30 співробітниця Роспотребнадзору вийшла з будівлі, і більше туди нікого не пускали.

«Кажуть, що у них перезмінка. Скільки ще чекати, не говорять, відповідають: вже зовсім скоро», ‒ додає вона.

Це імпровізоване місце для очікування – невеликий квадрат із пластиковим дахом, тими ж зеленими ґратами і двома лавочками, частина з яких неодмінно опиняється на сонці. До 9 ранку, коли нова ранкова зміна заступає на роботу, температура повітря наближається до 30 градусів.

До 9:30 перших людей починають запрошувати в будівлю, черга перестає бути сумбурною, але лише на декілька хвилин.

«Сьогодні, сказали, усіх ‒ в обсерватор», ‒ говорить чоловік середніх років, який вийшов із будівлі. На мої додаткові запитання він пояснює, що в євпаторійських обсерваторах, за словами співробітниці Роспотребнадзору, звільнилися 90 місць і їх нібито треба заповнити. З цього моменту і до самого вечора черга буде розділена на дві частини: з одного боку ті, хто згодний їхати в обсерватор, з іншого ‒ ті, хто готовий чекати, поки там закінчаться місця, щоб потрапити на самоізоляцію.

Сльози на адмінкордоні


Сергій Аксенов

Наразі у Криму зберігається обов’язкова ізоляція в умовах обсерватора для громадян, які прибувають з-за кордону або з території материкової частини України. Раніше норма про ізоляцію поширювалася на всіх осіб, які прибувають на півострів. У червні ці заходи були ослаблені, проте російський глава Криму Сергій Аксенов на своїй сторінці в соціальній мережі «ВКонтакте» окремо наголосив, що на прибулих з-за кордону ці послаблення не поширюються.

На самоізоляцію за місцем проживання частіше вирушають севастопольці й ті кримчани, для яких у момент перетину адмінкордону не вистачило місць у наявних обсерваторах.

Тим часом черга почала рухатися, хоч і дуже повільно. Багатьох людей, які упродовж кількох годин чекали на вулиці, розвертають і відсилають назад: їхня причина для в’їзду не відповідає переліку, ухваленому російською владою, або ж, як у випадку Андрія, від них вимагають надати ті документи, яких у людей, які перетинають адмінкордон, при собі немає.

Деякі люди, виходячи з будівлі КПП назад у зону очікування, не можуть стримати сліз.

Катерина намагалася проїхати на територію Криму разом із чоловіком, у якого там живе літня матір. Її не пропустили, незважаючи на кілька спроб домогтися від російських прикордонників взаєморозуміння.

«Роспотребнадзору потрібно забити місця в обсерваторі, я згодна їхати в обсерватор, будь ласка, забирайте мене, ні ж, потрібно все зіпсувати», ‒ говорить вона, неспішно одягаючи рюкзак і йдучи назад ‒ у напрямку материкової частини України. Там її теж чекатиме двотижнева ізоляція, але вже в домашніх умовах.

Час від часу співробітниця Роспотребнадзору виходить із будівлі і відводить декількох людей вглиб прикордонного пункту. Там, на спеціально огородженій території, яка ледь проглядається з боку будівлі паспортного контролю, вони ще годину-півтори чекатимуть автобус, який відвезе їх до обсерватора.


Люди чекають автобус, який повинен відвезти їх в обсерватор

Без доступу до води

До полудня у багатьох закінчилася привезена з собою вода. Доступу до води на КПП немає, а температура повітря вже перевалила за 35 градусів. Деякі люди раз у раз намагаються попросити воду у прикордонників, але вони лаконічно відрізають: «У нас води немає».

Родичі або друзі тих, хто перетинає адмінкордон, декілька разів безуспішно намагаються передати пару пляшок мінералки з боку Криму на КПП, але прикордонники відмовляються передавати пакет і пропонують попросити про це співробітників Роспотребнадзору, але як саме це зробити, вони не говорять.

Телефоную на «гарячу лінію» відомства, намагаюся попросити якось прокоментувати ситуацію, що склалася.

«Єдине, що я можу вам запропонувати, ‒ це залишити скаргу в письмовому або усному вигляді», ‒ відповіла мені співробітниця відомства телефоном. За її інформацією, російські пункти пропуску на адмінкордоні працюють у штатному режимі, і нічого екстраординарного там не відбувається. На мою репліку про те, що я сам зараз намагаюся пройти прикордонний контроль, вона знову пропонує поскаржитися.

У приймальні підконтрольного Москві глави Криму Сергія Аксенова відповіли, що вплинути на ситуацію вони не в змозі, і запропонували зателефонувати Роспотребнадзору. Те ж говорять і російські прикордонники, до яких людям час від часу вдається звернутися.

«Ми тут не люди, ми ‒ худоба. Усім начхати, що води немає, що спека нестерпна. Моя подруга з Москви приїхала і вже давно в морі купається. А я, народившись і вирісши в Криму, вже дуже довго не можу потрапити додому. І ще два тижні в обсерваторі сидіти», ‒ бідкалася жінка похилого віку, яка, як і Сабіна, прибула на російський КПП приблизно півночі, але так і не потрапила всередину.

Не без везіння

Схожа ситуація і на іншому російському пункті пропуску – «Джанкой» (відповідає українському КПВВ «Чонгар» ‒ КР). 4-го липня житель Алушти Михайло Єльський (ім’я змінене на прохання нашого співрозмовника ‒ КР) перетинав адмінкордон і, за його словами, простояв у режимі очікування на російському КПП з 8:00 до 14:00.

Ситуація аналогічна, розповідає Михайло: люди опиняються в пікову спеку фактично на сонці, а навіси, встановлені в зонах очікування паспортного контролю, ніяк не рятують від літніх кримських температур. Доступ до прісної води на «Чонгарі» теж ускладнений: є кран із водою в туалеті, але пити її звідти ніхто з людей, які перетинають адміністративний кордон, не наважився.

Утім, декому щастить більше. Кримчанка Єлизавета Петрова, яка перетинала адмінкордон через КПП «Джанкой» у перших числах липня, розповіла мені, що пройшла російський пункт пропуску за 40 хвилин. На час очікування автобуса її разом із кількома іншими людьми відіслали до приміщення з кондиціонером і м’якими стільцями. Матерям із немовлятами навіть були готові надати можливість погодувати немовлят, але ті відмовилися.

«Так, я читаю в соцмережах, що на кордоні відбувається щось аномальне. Сама довго думала, їхати чи ні. Але ризикнула і мені, певно, сильно пощастило», ‒ констатує Єлизавета.


Люди чекають автобус, який повинен відвезти їх в обсерватор

«Невідомо, скільки це триватиме»

Ближче до 14:30 черга рідшає. Ті, хто не має наміру їхати в обсерватор, розосереджуються вздовж периметра території для очікування паспортного контролю. Сабіна як і раніше відмовляється їхати в обсерватор, постійно телефонує комусь і вмовляє людей, які очікують її, їхати додому, бо вона «вийде ще нескоро».

«Краще ще 5 годин тут, ніж потім 14 днів в обсерваторі», ‒ пояснює свою логіку вона.

Всередині будівлі КПП працює кондиціонер. Черга до стійки Роспотребнадзору з шести осіб уміщається в вузькому проході між стіною і поручнями, що відділяють вхід до будівлі від кабінок паспортного контролю. Співробітниця Роспотребнадзору заповнює бланки приписів про обсервацію вручну. Кожен припис ‒ у двох примірниках, на одну людину йде близько 15 хвилин. Прикордонник працює значно швидше. Практично кожній людині він на камеру зачитує розпорядження про різні обмеження на перетин адмінкордону.

Я чекаю своєї черги ще приблизно годину, а потім проходжу на паспортний контроль. Російський прикордонник говорить, що мені ніякого розпорядження не випишуть, адже обмежень на в’їзд та виїзд у мене ще немає. Він сканує мої документи, заповнює щось у комп’ютері і каже стандартне: «Щасливої дороги». Далі ‒ митниця.

‒ Ви в Європі були, я чув? Там, як я розумію, легше вже з цією пандемією? ‒ запитує митник, переглядаючи на сканері мої валізи та рюкзак. «Значно легше», ‒ відповідаю я.

‒ А у нас ще не відомо, скільки це все триватиме.

Адмінкордон між материковою Україною і Кримом

Після анексії Криму Росією на початку 2014 року між материковою Україною і півостровом проліг формально адміністративний, але фактично – справжній кордон. У Херсонській області на адмінкордоні з Кримом працюють три контрольні пункти в’їзду/виїзду – «Каланчак», «Чонгар» і «Чаплинка».

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *