Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

Пішов з життя багаторічний…

З сумом повідомляєм…

Населення: світ і Україна

Майже 4 000 народів…

Шаровари - це одяг…

Підставою для нашо…

«
»

Сімох побратимів втратили прикордонники шість років тому

11 липня – одна з найтрагічніших дат для прикордонного відомства України та не лише. Тієї кривавої п’ятниці 2014 року ворог реактивною артилерією обстріляв позиції захисників України під Зеленопіллям.

Того дня небесний легіон поповнили десятки бійців Збройних сил України та Держприкордонслужби. Війна забрала кращих…
Під Зеленопіллям загинув командир прикордонників (посмертно – генерал-майор) Ігор Момот, якого бійці, небезпідставно, називали батьком. Вимогливість та досвід бойових дій Ігоря Федоровича допоміг врятувати багато життів. Але своє життя командир не зберіг. Він вимагав, щоб підлеглі добре окопувались – це берегло їх від ворожих куль та осколків… Побратими пригадують, що тієї ночі полковник Момот майже не спав. Надранок приліг в наметі – не в окопі, не на землі, а – на тапчан – через проблеми зі спиною. 4.30 ранку почався обстріл, який завершив життєвий відлік Ігоря Федоровича.
Разом зі своїм командиром у вічність відійшли молоді побратими. Цей обстріл став фатальним для 20-річного Дмитра Сирбу з Одеської області, 22-річного Вільгельма Штолцеля  
із Закарпаття, 31-річного Олега Глущака  з Вінниччини.
Під час обстрілу отримав поранення 40-річний доброволець Павло Лазаренко, який повернувся з Іспанії, щоб захищати Україну. Воїн відмовився від евакуації, але через погіршення стану з колоною Збройних Сил був направлений в госпіталь. Колона потрапила під обстріл, Павло загинув. 
Того ж дня за 25 кілометрів від Зеленопілля – під «Довжанським» загинули ще два прикордонники, їм до ротації залишалося 2 дні. Прикордонники йшли на допомогу військовослужбовцям ЗСУ, блокпост яких обстріляли терористи. Сержант Василь Поляков, 23-річний воїн з Одещини,  першим зіскочив з БТРа, щоб надати допомогу пораненому. З’ясувалося, що допомога йому вже не знадобиться і Василь вирішив хоча б забрати тіло. В той момент пролунав постріл ПТУРа у БТР, який забрав життя 29-річного старшого сержанта Анатолія Луцка з Кіровоградщини. Василь Поляков спробував дістатися до другої бронемашини, але цю спробу обірвав ворожий снайпер, який влучив у потилицю захиснику України. 
Спочивайте з миром, побратими! Ми Вас пам’ятаємо! 
За участі рідні, друзів, побратимів, духовенства та небайдужих громадян у підрозділах Держприкордонслужби, на могилах Героїв, у Меморіальних комплексах та на ритуальних майданчиках сьогодні проходять заходи із вшанування пам’яті полеглих.

Наймасовіші заходи відбулися на Черкащині, у Головному центрі підготовки особового складу, звідки й вирушала на Донбас 2-га мотоманеврена група під керівництвом полковника Момота.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *