Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

Хто вони, кобзарі ХХІ…

Запрошуємо ознайоми…

Дуже часто читач дивує…

Сьогодні ми погово…

«
»

Олександр Ходос – шлях від краю безодні

Історія цієї людини не може залишити байдужим жодного – навіть серед найпрагматичніших скептиків.

Прапорщик Олександр Ходос – один з прикордонників, які у 2014 році без вагань вирушили на Схід держави для посилення українсько-російської ділянки кордону. Але дійсність виявилася інакшою. Кордон необхідно було не охороняти, а обороняти. Ворог обстрілював позиції прикордонників як з території Росії, так і з тилу. З’явилися перші поранені та загиблі. Терористи почали замикати «кільце» та оточувати українські підрозділи. На початку серпня прикордонники отримали наказ передислокуватися.

Під час виходу з оточення українські військові потрапили у «Довжанський котел», обстріли з «градів» були безперервні. 6 серпня, під час однієї з таких ворожих атак, неподалік населеного пункту Маринівка, що на Донеччині, Олександру Ходосу осколком реактивної ракети «град» знесло пів голови.

Шанси на життя були мізерними. Але його, як і інших поранених, витягнули з поля бою та евакуювали у Амвросіївську лікарню. Потім – польовий госпіталь. Професійна допомога військового нейрохірурга залишила прикордоннику шанси на життя.  

Далі – лікарня ім. Мечникова, що у Дніпрі. Кілька складних операцій, зустріч з рідними, надії на подальше одужання.

У 2015 році у Головному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби, Олександру була проведена унікальна операція. У черепну коробку прикордонника хірургічним шляхом була встановлена титанова пластина. Вдало проведене медичне втручання дало «зелене світло» для повернення до повноцінного життя.

Не залишилося осторонь і рідне відомство. Учаснику АТО Державна прикордонна служба у рідних Черкасах придбала житло. І хоча військову службу Ходосу довелося залишити, Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів запросив Олександра на роботу цивільним інструктором.

Спогади про війну – річ страшна. Особливо коли мова йде про загиблих друзів. У 2014-му Олександр Ходос втратив на Сході багато побратимів, інші і досі відновлюються після поранень. Але ніхто не здається, кожен підтримує товариша по зброї. Вони сильні духом!

  • Якщо доля знову запропонувала би пройти цей шлях воїна – я би з радістю погодився, – говорить Олександр Ходос.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *