Синергія виконавця і слухача…

Збірник наукових ро…

Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

«
»

Зберегти не можна знищити

Вже за кілька тижнів на Львівщині має знову з’явитися управління охорони об’єктів культурної спадщини. Про це оголосили в Львівській ОДА наприкінці липня. Переоблік старих, виявлення і внесення у списки нових об’єктів, реставрація і пошук додаткових коштів для неї, а також промоція – це і багато іншого, обіцяють обласні чиновники, буде серед обов’язків новоствореного управління. Саме ж воно має стати частиною департаменту архітектури та містобудування. Поки нову структуру створюють, “Z” спробував детальніше розпитати у різних сторін процесу, яким вони бачать пам’яткоохоронне управління Львівської ОДА.

Чому йдеться про відновлення управління?

На Львівщині тільки офіційно є понад 8,5 тисяч пам’яток архітектури. У різний час ними опікувалися у Львівській ОДА то управління охорони культурної спадщини, то департамент, то просто відділ. Кілька років тому, власне, управління культурної спадщини черговий раз ліквідували, залишивши однойменний відділ у складі департаменту архітектури. Так само за свого губернаторства, у 2015-у, Олег Синютка зліквідував і Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. Львівські пам’яткоохоронці протестували проти такого рішення і постійно наполягають: для такої кількості пам’яток, як має Львівщина, обов’язково мусить існувати якісний, сучасний і дієвий орган опіки.

Андрій Салюк,

голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

 

Ми роками вимагаємо створення окремого органу у Львівській ОДА. Він, безперечно, мав би бути незалежним. Що менше всіляких підпорядкувань, то краще. Нове управління має діяти у кількох напрямах: охорони і збереження пам’яток, моніторингу за дотриманням чинного законодавства, співпраці з громадськістю та комунікації і, окремо, роботи з пам’ятками, які належать до списку ЮНЕСКО. Тобто це управління має забрати також повноваження органу, який опікується центральною частиною Львова, внесеною до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відповідно, від цих завдань обласні управлінці можуть відштовхуватися, коли формують завдання, стратегію і команду.

Цілу низку пропозицій та вимог озвучує і голова ГО “Народна дія”, громадська діячка Олеся Дацко. Вона є третьою стороною у судовому процесі, який стосується скасування розпорядження Олега Синютки щодо ліквідації Державного історико-архітектурного заповідника у Львові. Позивачами у цій справі є Львівське товариство охорони пам’яток та Єврейський комітет. Та, крім усього іншого, п. Дацко наголошує: за кільканадцять років загрозливими стали послідовні процеси зі знищення архівів, які стосуються саме культурної спадщини. 

 

Олеся Дацко,

голова ГО “Народна дія

“За останні 15 років у нас повністю ліквідовують архіви, які стосуються пам’яток культури. А саме пам’ятки є матеріальними носіями історії України. І це робиться на обласному та державному рівнях. Ющенко запровадив реєстр національного надбання, де справді була інформація про всі пам’ятки. Але він був власністю якогось інституту. Прийшов Янукович і зліквідував той інститут, а реєстр запровадили новий, який донині є на сайті Мінкульту. Але даних зі старих реєстрів там нема, всі пам’ятки від 2011 року туди вносять як нововиявлені. Львівщину, наприклад, там представляютьу більшості об’єкти єврейської спадщини. Українських внесено дуже мало. У 2017 році Мінкульт змінив визначення пам’яток – ними перестають бути заповідники та ареали. У 2014-15-му ЛОДА ліквідувала відділ охорони культурної спадщини, не передавши нікому офіційно архівів. А тепер, коли існує загроза знищення інституту “Укрзахіпроектреставрації”, не зрозуміло, що буде і з їхнім архівом. Тому одне з головних завдань нового управління – зберегти архіви та систематизувати їх”.

Як треба берегти пам’ятки?

Усі архітектори, громадські діячі та пам’яткоохоронці погоджуються, що найголовніше – аби нове управління охорони культурної спадщини в обласній адміністрації було дієвим і вчасно реагувало на порушення. 

Микола Бевз,

завідувач кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Львівської політехніки, доктор архітектури

“На жаль, вже довгий час ми жодних реакцій чи ініціатив від області у цій галузі не бачимо. Навіть те, що відбулося кілька років тому в Славську, показує, якої великої опіки потребують, зокрема, сакральні об’єкти. Адже на Львівщині найбільше пам’яток дерев’яної архітектури в Україні. Саме тому в новому управлінні мають бути архітектори, мистецтвознавці, архітектори, археологи, спеціаліст з дерев’яної архітектури, юрист…  Всі ці люди потребують відповідних повноважень від держави, і, водночас, орган управління спадщиною мусить бути абсолютно незалежним, підпорядковуватися заступнику голови ОДА”.

Вже багато років професор Бевз співпрацює з польськими архітекторами, пам’яткоохоронцями та вишами. З власного досвіду розповідає про те, як бережуть свою культурну спадщину наші західні сусіди. Каже, у Польщі пам’яткоохоронна вертикаль працює майже ідеально. У них є заступник міністра культури, який займається тільки охороною пам’яток. Йому підпорядковуються воєводські консерватори, які мають свої управління і свої штати. Крім воєводських управлінь, існують ще міські консерватори. Крім того, костел також має свою структуру, яка дбає про охорону і реставрацію пам’яток костельної архітектури та творів мистецтва, які з нею пов’язані. Всі вони взаємодіють.

До того ж, кожне більше місто у воєводстві, як наш Дрогобич, наприклад, може мати так само свою делегатуру. Тобто, там також є штат з кількох працівників, які в цьому місті займаються темою спадщини і підпорядковуються воєводському управлінню. Ця делегатура має свій архів, свої приміщення, приймає рішення, погоджує документацію, робить нагляд над пам’ятками у межах якоїсь території чи міста. 

У Польщі так само є заповідники, є, так звані, пам’ятки історії. І це – цілі центри міст, оголошені пам’ятками історії. Відповідно, ця пам’ятка історії має особливий статус заповідника і може мати свою дирекцію. 

“Без згоди воєводського консерватора не можна провести жодного розкопу. Саме йому підпорядковується, в тому числі, археологічна служба. Воєводські консекрватори реагують на всі роботи. Коли наша українсько-польська бригада працювала в Холмі, то щороку ми отримували дозвіл на проведення археологічних робіт, де чітко вказувалися об’єми, мета тощо. Якщо після розкопок ми виявили якісь, скажімо, старі фундаменти, відразу воєводський консерватор реагував, приходили уповноважені особи, які все фіксували. Ми в письмовій формі мусили подати їм всі наші висновки та документацію щодо цього об’єкту. І якщо ми хочемо продовжити дослідження й для того нам потрібно розібрати частину того культурного шару, який виявили, все це відбувається з їхнього дозволу. А де ви у Львові таке бачили? У Львові півтора місяці не зупиняли будівництво фонтану на площі Галицькій. Ми боролися, щоб його пересунути. Хоч на стадії видачі завдання на проєктування фонтану всім було відомо, що там був храм 16 століття і є його фундаменти. У Львові і області абсолютно нічого не працює. І це лише один приклад. То давайте зробимо таку структуру, яка би контролювала видачу завдання, і контролювала все на всіх необхідних рівнях. У тому числі, коли приймають рішення, що далі робити з виявленою пам’яткою археології”, – продовжує Микола Бевз.

Аби не вийшло, як завжди…

Заявити про відновлення – це одне, а відновити – зовсім інше. Деякі архітектори побоюються, щоб не почалося все з доброго наміру і не завершилося як завжди. Один із них Іван Щурко. Пам’яткоохоронець та громадський діяч наполягає на тому, що новий пам’яткоохоронний орган має бути максимально незалежним у структурі ЛОДА, його команду потрібно підбирати дуже ретельно, аби була справді фахова, використовувала сучасні підходи, а також вміло комунікувала не тільки з середовищем галузі, а й з громадами, яким належать чи в управлінні яких перебувають пам’ятки.

 

Іван Щурко,

пам’яткоохоронець, громадський діяч

“Наразі я дуже обережно ставлюся до повідомлення про відновлення управління охорони культурної спадщини в Львівській ОДА. Хотілося б вірити, що нову структуру створять, і вона стане справді дієвою. Тут, крім структури та стратегії, потрібна велика увага до кадрового наповнення, повноцінний ресурс і реальні повноваження. Інакше – мало що вийде. Важливим завданням для новоствореного органу мала би стати промоція, освіта і зміна свідомості населення. Саме цієї складової мені завжди дуже бракувало в обласних пам’яткоохоронних структурах. 

Нове управління має публічно обговорити і затвердити стратегію роботи на 3-5 років, а крім того, обласним програмам, які стосуються реставрації об’єктів спадщини, обов’язково потрібна тяглість. Маю на увазі, щоб справді відновити пам’ятку, потрібно часом кілька років, але процес призупиняти не можна. Відтак і фінансування має бути щорічно, не можна перескакувати туди-сюди. Ще одне завдання: налагодити якісний контроль за роботами, бо в нас часто є так, що сама реставрація не краща від людської самодіяльності”.

Добре, що створюють, але не туди підпорядкували, вважає Богдан Гой, голова Львівської обласної організації Національної Спілки архітекторів України. Архітектор відразу зазначає, що його думка – колективна, адже питання відновлення управління охорони культурної спадщини області обговорили на правлінні обласної Спілки архітекторів. 

“Наша колективна думка, що це мав би бути окремий структурний підрозділ адміністрації, яким курує заступник голови, котрий відповідає за культуру. Щодо архітектури – один заступник, щодо культури – інший. Бо в нас на сьогодні всі питання, які стосуються пам’яткоохоронного законодавства – це відповідальність міністерства культури. Фактично, Міністерство культури мало би виконувати таку ж функцію, як у Польщі – Міністерство культури і спадщини. Тобто вектор має бути трошки інший.
Якщо управління залишається у департаменті архітектури – це дуже неправильно. Департамент контролює фінанси, які виділяють на розвиток будівництва і архітектури. А коли цей же департамент буде працювати з об’єктами спадщини, то виникають проблеми. Адже він не може дбати про збереження культурної спадщини, у нього протилежні інтереси. Будь-яку реставрацію, дотримання охоронних зон пам’ятки не можна розглядати виключно з точки зору будівництва”, – наполягає очільник обласної Спілки архітекторів.

Про ситуацію з підпорядкуванням управління ми спитали в ініціатора відновлення цього органу – заступника голови Львівської ОДА Юрія Холода. Управлінець запевняє: під кінець року питання про офіційне перепідпорядкування мають підняти знову.

Юрій Холод,

заступник голови ЛОДА

“Я від початку курую процес відновлення управління охорони культурної спадщини і спілкувався про це з багатьма архітекторами та пам’яткоохоронцями. Розумію всі ризики того, що воно буде всередині департаменту. І сам відстоюю, що з нового року його потрібно вивести з департаменту і зробити незалежним органом, підпорядкованим одному з заступників голови ЛОДА. Наразі ж у нас тривають тендерні процедури щодо закупівлі матеріалів і послуг для реставрації тих об’єктів, які мають отримати фінансування з обласної програми на 2020 рік. Але якщо управління стане окремою юридичною особою, ці всі процеси більше не зможе юридично провадити департамент, як є зараз. Через зміну юридичної особи, тендерні процедури доведеться оголошувати ще раз, будуть проблеми з проплатами, а тому ми ризикуємо, що більшість коштів просто не встигнемо використати до кінця бюджетного року. Тому повернутися до питання окремого управління, поза департаментом, обов’язково потрібно приблизно у листопаді”

 

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *