Синергія виконавця і слухача…

Збірник наукових ро…

Я не чакаў такога…

Сёння нашым суразм…

Я не очікував такого…

Сьогодні нашим спі…

Важливо вчитися у класиків…

Сьогодні нашою спі…

Я не маю рецепту…

Сьогодні нашою спі…

Кернесюґенд

м. Харків, вул. Д…

В Ірпені утворено…

Нещодавно в Ірпені …

РЕАЛІЇ, ЯКИХ НЕ ХОЧЕМО…

Творився часопис пі…

«
»

Пройшов рік як українські військові моряки повернулися з російського полону.

7 вересня виповнюється рівно рік, як полоненні моряки, утримувані Кремлем в заручниках, повернулися до України. Ми досі пам’ятаємо сльози рідних при зустрічі в аеропорту, пам’ятаємо, як вся країна спостерігала за довгоочікуваною подією. Далі була реабілітація, сотні інтерв’ю, повернення в соціум…
7 вересня 2019 року. українці по всьому світові прикуті до телевізорів та інтернету – в аеропорту Бориспіль проходить обмін полоненими. 35 українських громадян повернулися в Україну. Серед них 11 політв'язнів, яких у різний час незаконно затримали та тримали за ґратами в Російській Федерації. Додому також повернулися 24 моряки, яких затримали у Керченській протоці восени 2018 року, коли ті на трьох суднах планово прямували з Одеси до Маріуполя.
Після визволення військовослужбовці тривалий час знаходились на реабілітації – звикали до життя на волі. Кожен з них розумів – так як раніше, вже не буде. Змінилося бачення світу, цінності, пріоритети. Далі були зустрічі із журналістами, волонтерами, нагороди, відзнаки… Хтось отримав путівки на відпочинок, житло.
Минув рік. Як же склалася доля українських захисників?
Кримчанин Володимир Балух після повернення з ув'язнення активно брав участь в акціях на підтримку п'ятого президента України Петра Порошенка, коли проти нього почали порушувати справи у ДБР та Офісі генерального прокурора. Став активним політичним діячем. Втім, річниця звільнення стала для нього роковою. Саме в ніч з 7 на 8 вересня у столиці біля будинку, де проживає Володимир, на нього напала група злочинців. Після сильного побиття Балух потрапив до реанімації і досі не прийшов до тями.
Роман Мокряк був командиром артилерійського катера «Бердянськ» – одного з суден, які захопили російські військові восени 2018 року. Після полону Мокряк ремонтує навігаційне обладнання військових кораблів. Каже: служити на борту не може через стан здоров’я.
Комендор-сигнальник Сергій Цибізов продовжив службу на катері «Нікополь», який відремонтували у червні цього року після того, як його Україні повернула Росія.
Продовжив службу на «Нікополі» і Андрій Оприско. У лютому 2020 року він пройшов курс підготовки з лідерства базового рівня у рамках багаторівневого сержантського вишколу.
Моторист-електрик Юрій Без’язичний після повернення переніс операцію на коліні. Старший комендор Андрій Артеменко продовжив службу на «Бердянську». У листопаді 2019 року він одружився зі своєю дівчиною Мариною. А в липні цього року у подружжя народилась донька. Андрій Ейдер, комендор-сигнальник, теж одружився. Зараз продовжує службу. Його батько раніше розповідав, що Андрій пішов вчитися на військового психолога.
У лютому 2020 року Владислав Костишин таки здобув ступінь магістра в Національному університеті «Одеська морська академія». Через полон він завершив навчання на рік пізніше. Також отримав диплом і його однокурсник Богдан Головаш. Наприкінці лютого йому вручили погони старшого лейтенанта.
Командиру 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування Денису Гриценку після повернення з ув'язнення видалили пухлину у нирці. За словами лікарів, ще кілька місяців полону могли стати для моряка смертельними. Комендор-сигнальник В'ячеслав Зінченко вступив до вишу і змінив спеціальність: тепер він навчатиметься на зв’язківця.
Заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування Сергій Попов після звільнення лікувався у госпіталі в Одесі. У березні пішов на підвищення по службі, а з липня проходить курси підвищення кваліфікації в Національному університеті оборони України імені Черняховського.
Комендор Віктор Беспальченко у жовтні 2019-го святкували весілля. Ще влітку він і його наречена Тетяна одружилися у московському СІЗО «Лефортово», де його утримували. Комендор Володимир Терещенко продовжив контракт – зараз служить на буксирі «Яни Капу». Командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування Юрій Будзило продовжив службу. Командир рейдового буксира «Яни Капу» Олег Мельничук продовжує командувати судном.
У травні 2020 року до Одеси після ремонту повернулия катери «Нікополь», «Бердянськ» та рейдовий буксир «Яни Капу». Екіпажі провели серйозну роботу з їх відновлення і тепер судна знову «в строю».
Колишнім військовополоненим знадобився рік, аби навчитися мріяти ще про щось, окрім домівки, втім, на першому місці – перемога у російсько-українській війні, повернення окупованих територій та українських кораблів, що залишилися на півострові.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *