«Військова відповідь росіянам мала шанси на успіх»: про дії України під час анексії Криму Росією

Державне бюро розслідувань України назвало «справжні причини та умови», що сприяли анексії Криму у 2014 році. Згідно з повідомленням на сайті відомства, до неї призвели «злочинне скорочення Збройних сил України» та незаконні організаційні зміни в них, підрив мобілізаційної готовності, знищення системи протиповітряної оборони і відсутність заходів реагування на зовнішні загрози.



На думку слідчих, колишній начальник Генерального штабу ЗСУ Володимир Замана за співучасті експрезидента Віктора Януковича та двох колишніх міністрів оборони Павла Лебедєва і Дмитра Саламатіна в період з 2012 до 2014 року «підірвали обороноздатність, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, чим вчинили державну зраду». Відносно цих осіб вже завершене досудове розслідування, підкреслили в ДБР. Публічних коментарів з цього приводу з боку обвинувачених або їхніх адвокатів поки немає.

Передумови і причини анексії в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучим Олександром Лащенком обговорювали колишній голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Сергій Куніцин, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз та український військовий експерт Олег Жданов.

‒ Сергію, що ви думаєте з приводу списку передумов анексії, озвученого ДБР?

Переважно я з усім згодний. Запобігти тому, що в підсумку сталося, було складно, але можливо. Це, звичайно, був зручний для нападу Росії час, коли в Україні змінилася влада, а в силових структурах і Збройних силах служили люди, поставлені Віктором Януковичем. Звичайно, не всі були зрадниками: у Генштабі працювали ті, хто попереджав про анексію, про плани Росії. Наскільки я знаю, навіть був розроблений план проведення навчань, які б запобігли анексії шляхом висунення в Крим українських підрозділів з материка. Однак ці накази так і не були віддані, тоді як патріоти України на півострові чекали якогось рішення.


Сергій Куніцин

‒ А чи бачили ви особисто як представник президента України в Криму політичні шляхи вирішення цієї кризи?

Мені здається, тоді, наприкінці лютого ‒ початку березня 2014 року, була упущена можливість утримати Крим у складі України
Сергій Куницин

Куніцин: Безумовно. На так званий референдум тоді збиралися винести зовсім не входження Криму до складу Росії, а формування утворення з колосальними повноваженнями у складі України. Я запропонував скликати Верховну Раду і делегувати Криму будь-які повноваження, реанімувавши відповідний закон 1992 року. Це відразу знецінило б первинний варіант «референдуму»! Уже до такого рішення можна було б додати дії військовослужбовців ‒ не обов’язково воювати, але вжити певних заходів. Усе це ‒ навіть незважаючи на розвал української армії. Мені здається, тоді, наприкінці лютого ‒ початку березня 2014 року, була упущена можливість утримати Крим у складі України. Все ж росіяни були впевнені в захопленні півострова не до кінця ‒ дивилися, як реагуватиме на них населення, українська армія тощо.







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Алхімія окупації: свідчення очевидця

‒ Який день, по-вашому, став точкою неповернення?

Куніцин: Усе розвивалося настільки динамічно, що мені складно сказати. Головне було ось що: чим менше ми пручалися в політичному та інших сенсах, тим впевненіше почували себе росіяни.






Photo Gallery:
Крим після анексії. Життя півострова в перші місяці окупації (фотогалерея)

‒ Спасибі. Ахтем-аг’а, ваша думка щодо озвучених передумов анексії?

Чийгоз: Я думаю, що це неповна картина. Тоді як згадується роль деяких військових у здачі національних інтересів, інші винесені за дужки, і за ці роки зрушити цю справу з мертвої точки не вдалося. Хоча я сам давав свідчення у прокуратурі Автономної Республіки Крим щодо цього і говорив, зокрема, про роль останнього голови уряду АРК Анатолія Могильова в анексії. Нашим слідчим органам потрібно розуміти, що спроба вивести когось за дужки ніколи не дасть повноцінної картини.


Ахтем Чийгоз

‒ Варто зазначити, що сам Анатолій Могильов в інтерв’ю Радіо Крим.Реалії стверджував, що в межах своїх повноважень зробив усе для того, щоб захистити територіальну цілісність України.

Треба чітко зафіксувати основні аспекти того, як Крим здавали на догоду російським інтересам усі ці роки до анексії
Ахтем Чийгоз

Чийгоз: Я думаю, оскільки ДБР не взяло на себе функції політичного аналізу, то це має зробити держава ‒ в особі президента, парламенту. Треба чітко зафіксувати основні аспекти того, як Крим здавали на догоду російським інтересам усі ці роки до анексії, включаючи ігнорування політичних прав кримськотатарського народу… Зараз, шість років по тому ми знову потрапили в таку ситуацію, коли виникає відчуття, що нас знову здають. Питання Криму відсунулося на задній план, при цьому влада абсолютно неправильно діє і після стількох років загалом правильної політики починає здавати наші тимчасово окуповані території.

Переговорні процеси йдуть непогано, але роль України в Європі та міжнародних інституціях різко знизилася після того, як декілька років вона була дуже суттєвою. Все це змушує сильно турбуватися про те, що наша боротьба в Криму може виявитися марною, враховуючи, що саме кримські татари отримують шалені терміни за спротив окупації. Так що найважливіше зараз ‒ змінити сформований вектор політики України.

‒ Дякую. Олеже, ви як військовий експерт що можете додати до висновків українських правоохоронних органів?

Жданов: Мені дуже шкода, що ДБР займається пошуками цапів-відбувайлів. Я вважаю, що ми втратили Крим у результаті особистого рішення Олександра Турчинова. Саме він як виконувач обов’язків президента України не віддав наказ про захист територіальної цілісності України ‒ ось і вся історія. Закон прямо зобов’язує його вживати таких заходів!







БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Там, де у Криму виконували наказ, виходили і зі зброєю, і з прапорами»

Мені не дуже зрозуміло, на підставі чого ДБР проводить причинно-наслідковий зв’язок між станом Збройних сил України на початку 2014 року та втратою півострова. Адже застосування армії не було, і ми не можемо оцінити, утримали б ми з її допомогою Крим чи ні. Давайте тоді почнемо з Леоніда Кравчука, який здав українську ядерну зброю, через що Росія 20 років по тому наважилася напасти і захопила Крим! Можливо, цей зв’язок й існує, однак при тому ж жалюгідному стані Збройних сил Україна у травні 2014 року змогла відстояти Донбас.


Олег Жданов

‒ Зазначу, що сам Олександр Турчинов в інтерв’ю Крим.Реалії говорив, що в умовах зміни влади Збройні сили були практично паралізовані. Ну ось, припустимо, він як виконувач обов’язків президента віддав би наказ воювати за Крим і його виконали б. З огляду на блокування українських військових частин у Криму, шанси перемогти Росію взагалі були?

Якби Україна тоді діяла рішуче і чинила збройний спротив, не було б війни на Донбасі
Олег Жданов

Жданов: Ви перебільшуєте. Насправді така відповідь мала б величезні шанси на успіх. Первинне висування російських військ ішло з міста Севастополя, і було б достатньо заблокувати його силами двох батальйонів та одного артдивізіону. Плюс у Криму була підтримка місцевого населення ‒ кримських татар, які продемонстрували силу 26 лютого 2014 року в Сімферополі. Повірте, якби Україна тоді діяла рішуче і чинила збройний спротив, не було б війни на Донбасі. А зараз, у 2020 році у нас немає ні плану, ні стратегії, і Крим виявився взагалі виведеним за дужки. Насправді треба бити в усі дзвони і долучати міжнародні механізми безпеки через ООН. Якщо нічого не робити, Крим нам не повернути.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До цього працював три роки на «Громадському радіо». Народився в 1969 році в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

    “>

    Підписатись

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *