Я не очікував такого морального підйому від своїх співвітчизників і дуже радий за нього. Андрій Мельников

Сьогодні нашим співрозмовником стане відомий білоруський бард, літератор і небайдужий громадянин Білорусі Андрій Мельников. Ми поговоримо з ним про те, як українці сприймають білоруську музику, про сучасні події в Республіці Білорусь та про те, що українці мають дізнатись з білоруської культури.

Читати цей текст в оригіналі (білоруською)

Доброго дня. Ми познайомилися під час Вашого перебування у Харкові в серпні 2015 року. Яке враження справило на Вас наше місто?

Доброго дня. Подекуди Харків нагадував мені Мінськ. Загалом, мені було досить комфортно та цікаво. У Харкові, як казав один політичний діяч минулого, я відчув позитивну динаміку.

Тоді ж місцеві білоруси влаштували невеликий концерт із Вашим сольним виступом. Як українці сприймають білоруські пісні?

Ті, хто був на моєму концерті, добре все сприйняли. Загалом, я підозрюю, що зараз українці сприймають білоруські пісні з більшим інтересом, ніж півроку чи більше часу тому.

Ви активний діяч білоруського Відродження кінця 80-х – початку 90-х років ХХ століття. Як Ви прийшли до беларусшчини, тобто, до білоруської справи?

Перш за все через кохання до свідомої білоруски. І такий шлях до білоруської справи не є ексклюзивним. Серед тих, хто одразу спадає на думку – класик білоруської поезії, автор гімну “Могутний Боже” Наталія Арсєннєва та помітна сьогодні білоруська поетеса і перекладачка, українка за походженням, Віра Бурлак.

І таких прикладів більш ніж досить. Зрештою, існує білоруська харизма, білоруське послання, мета, завдяки якій білоруський (не етнічно, а духовно) народ може служити та в деяких його проявах вже служить людству. На місце знищених мільйонів етнічних білорусів прийшли, як мінімум, десятки тисяч талановитих креативних етнічних не-білорусів, які прийняли для себе білоруській шлях. Але це надто широка тема для окремої розмови, а може й для круглого столу чи конференції.

За інформацією ЮНЕСКО, мовна та культурна ситуація в Білорусі щодо білоруської мови залишається дуже загрозливою. Як білоруси протистоять русифікації у своїй країні?

Існує універсальна відповідь як. Ми приносимо у світ нашою власною мовою, щось цінне для Всесвіту. Білоруське слово Nexta (Хтось) відоме нині мільйонам, якщо не десяткам мільйонів представників лише неслов’янського світу, не кажучи вже про слов’ян. Слово, яке стало символом та брендом свободи інформації, мирної боротьби та при тому всьому відсутністю егоїстичного випирання одиниць. Це як той Одіссей, що осліпив велетня-людожера Поліфема. “Хто мене осліпив? – Нехта!!!” (Хтось).

Тобто мова повинна стати більшою за самоцінність. Через неї мають транслюватись у світ головні та універсальні духовні цінності: любов, свобода, міра, правда… І це забезпечить їй довге життя при всіх загрозах ззовні.

У 1996 році ви випустили альбом “Гэта мы” з однойменною піснею. Ця пісня стала своєрідним гімном патріотичної молоді Білорусі того часу. Які ваші пісні популярні зараз? Або якому з усіх Ваших творів Ви надаєте перевагу?

Завдяки чудовому музикантові та харизматичному організатору народних співочих зібрань Сяргею Долгушаву пісня “Гэта мы” (“Це ми”) зараз знову в тренді. З неї розпочинається збірка “Гідні пісні” – такий масовий збірник пісень для тих, хто співає білоруською мовою.

І зараз я віддаю перевагу останній і найкоротшій пісні написаній мною. Десь півроку тому, склав такі рядки:

Правдою жити, волею жити – національна ідея.

Національна ідея – жити любов’ю.

Не секрет, що тривалий час Вам і Вашим однодумцям було надзвичайно важко проводити концерти в Білорусі. Чи покращилась ця ситуація зараз?

Так, покращилась. У недержавному секторі шанувальників нашої творчості стало на порядок більше. Там, поза державними установами, просто серед людей, ми зараз організовуємо ці концерти.

А яким ще проектам Ви жертвуєте час та натхнення?

Після завершення серії “100 видатних діячів білоруської культури”, в якій моя частина становить 17 книг – 17 особистостей, я деякий час розказував про діячів білоруської літератури на сайті BUDZMA.BY. Пандемія коронавірусу та національне пробудження білорусів середини 2020 року поставили мене перед рішенням відкласти продовження цих історій, а також величезне літературне дослідження “Сисав Псалтир” про творчість білоруського поета Анатолія Сиса з несвідомим, але влучним, у білоруському руслі коментуванням збіркою “Сис” Псалтиря царя Давида до більш відповідних до того часів.

Зараз уникати від суспільної ситуації бачу для себе підлим, хоча в тихі часи мені, мабуть, не потрібно нічого більше за можливість писати тексти та ділитися отриманими в них відкриттями із зацікавленою аудиторією, ділитися своєю творчістю з людьми, яким вона подобається, жити в розміреному ритмі разом з дорогими і близькими мені людьми…

Я маю запитати Вас і про поточну ситуацію в Білорусі. Якими, на Вашу думку, є сьогоднішні протести в Білорусі? Ви очікували такого морального підйому від співвітчизників?

Перш за все, це протест покоління молодшого за моє. Покоління, яке не було так отруєно совком – його бездуховністю, безжалісністю, безнадійністю, брехнею… Я не очікував такого морального підйому від співвітчизників і дуже радий за нього.

Яким особисто Ви бачите майбутнє Білорусі та білорусів? Якими повинні бути відносини білоруської держави з сусідами?

Майбутнє нам невідоме. Але є гідний шлях самураїв, яким зараз ідуть найкращі білоруси та білоруски. Розумію, комусь може бути смішно – які же ви самураї, якщо не можете захистити своє жіноцтво?!

Я приймаю це звинувачення як належне. Замало дотепер у переважної більшості з нас, включаючи мене, духовної сили на безумовну беззаперечну самопожертву, тремтить всередині страх перед можливими травмами та безмежними знущаннями! Але переможемо! Є на кого рівнятись. Стільки тисяч беззбройних людей засвідчили в Білорусі таке подолання! Як продовження самурайського прикладу слабко озброєних слуцьких полків століття тому, у протистоянні з гарматами, кулеметами та бронепотягом дивізії китайців під червоним прапором… Сором перед білоруськими героями і молитва, вірю – допоможуть завершити нам наш земний шлях справді гідно.

Дуже ціную неприйняття насильства в білорусів. Це те, у чому білоруси насправді християни. Нагадаю, що організаторами сучасного держсадизму в Республіці Білорусь є син небілоруса Лу, держвбивця Шейман та держберія Караєв. Коли Лу захотів більше садизму, він звернувся за допомогою до Росії та найняв колишній “Беркут”.

Відносини білоруської держави із сусідами повинні бути адекватними, гідними, доброзичливими та вдячними.

На Вашу особисту думку, що українцям потрібно дізнатись про білоруську культуру? Яких білоруських письменників та які білоруські тексти повинен прочитати український читач? З якими творами білоруських поетів та музикантів мають ознайомитись наші співгромадяни?

Українцям варто просто цікавитись кращим у білоруській культурі. Вона багато чим відрізняється від української, хоча історично дуже близька. Раджу прочитати Володимира Караткевича, Василя Бикова, Саломею Пільштинову, Світлану Алексієвич, Павла Севяринця, Віктора Марціновича, Ригора Климовича, Миколу Пушкіна, Михайла Кукабаку, Юрія Станкевича, Володимира Арлова, Максима Клімковича, Владислава Ахроменку, мене. Ще десятки цікавих авторів, шукайте – знайдете…

Серед творів білоруських поетів, вважаю, українцям слід прочитати вірші Янки Купали, поему “Нова земля” Якуба Коласа, “Сповідь” Лариси Геніюш, звернути пильну увагу на мемуарну літературу, нон-фікш, не-совкову літературну творчість, що поетів, що інших діячів білоруської культури. Нарешті, білоруську поезію, шановні українці, читайте, якщо можливо, в оригіналі. І відкриєте для себе десятки цікавих неназваних мною поетів та поетес…

Щодо білоруських музикантів: вони – айсберг, в якому для мене переважна більшість вартої уваги музики – під водою. Окрім найбільш розкручених імен, раджу просто звернути увагу на тих, хто грає та співає для нової пробудженої Білорусі – там нас, я впевнений, чекає багато чудових відкриттів. Якщо залишимось живими та здатними чути…

Красно дякую Вам за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

Довідка: Андрій Мельников. Білоруській бард, поет, літератор.

Альбом 1991 року “Спогади”.

Альбом 1991 року “До останнього комісара”.

Альбом 1994 року “Пісні вигнання”.

Альбом 1996 року “Це ми”.

Альбом 1996 року “Шлях”.

Альбом 2008 року “Під знаками орла і погоні”.

Альбом 2012 року “Як з острова на фарватері”.

Альбом 2012 року «Зуби на долоні».

Головна тема пісень барда – Бог, Батьківщина, любов, національне відродження та життя в пострадянських реаліях. Пісні А. Мельникова стали класикою білоруської бардівської пісні.

Посилання на Youtube-канал Андрія Мельнікова

Інші наші розмови з цікавими особами у розділі Літературне інтерв’ю w

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *