Проповідь Блаженнішого Святослава у неділю перед Воздвиженням

Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує не загинув, а мав життя вічне.

Сьогоднішня неділя в ритмі нашого літургійного року називається неділею перед Воздвиженням. Наступної неділі ми будемо святкувати свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Тому сьогоднішня неділя начебто є таким вступом, приготуванням до того великого свята. Більше того – Євангельське читання, яке ми чуємо сьогодні, пояснює нам, кого ми побачимо розп’ятим, пояснює причину, чому це сталося, вказує нам мету, чому задля кого і чого світові об’явилося Таїнство животворящого Христа Господнього.

Якраз сьогодні, у цю неділю, нам треба собі дати відповідь на ці три питання, бо коли наступного тижня ви прийдете і побачите на тетраподі хрест Господній, ви знали, чому, хто, задля чого? І дослівно відповідаючи на тих три питання благовіст Євангелія від Йоана нам каже, що так Бог полюбив світ, що віддав свого Сина єдинородного, щоб кожен, хто ввірує в Нього не загинув, а мав життя вічне. Бо Бог послав свого Сина не щоб світ засудити, але щоб нас з вами спасти.

Іншими словами Таїнство Хреста є найповніше об’явлення того Бога, в якого ми з вами віримо, об’явлення Бога, який є любов’ю. Ми часто чуємо слово «таїнство» в різних аспектах церковного життя. Таїнство тут не означає таємниця, якийсь секрет. Навпаки. Таїнство об’явлене означає, що Бог хоче все про себе людині розповісти, Себе їй дати. Але це таїнство Божої любові є настільки велике, що скільки б ми про нього не чули, скільки б ми Бога не пізнавали, Він є завжди новий, завжди цікавий і завжди перевершує усі наші уявлення, сподівання і все, що ми можемо про Нього досі знати.

Для того, щоби увійти в це Таїнство, яке нам сьогодні об’являє Євангеліє вказуючи на Хрест Господній, давайте пройдемося по кількох дієсловах, які ми чуємо в сьогоднішній фразі. «Бог полюбив…, дав…, щоб кожен хто вірує не загинув, але мав життя вічне». Божа любові, яку так оспівує євангелист Йоан, – це є любов, яка себе дає. Бог нас любить не вимагаючи нічого взамін. Бог нас любить не за те, що ми маємо, що ми вміємо, які ми з вами є розумні, добрі. Більше того – це Таїнство Божої любові якраз нас тому і дивує, тому що Бог любить грішника, бо хоче його врятувати. Каже апостол Павло: Христос помер за нас, коли ми були грішниками. Може за доброго чоловіка хтось би і віддав своє життя, каже він, а Він помер за нас, коли ми були Його ворогами, коли ми Його не знали, коли ми Його відцуралися (пор Рим 5, 6-8).

Отож Бог любить, даючи себе. Бог Отець дав найбільше, що Він має, – найбільший плід від вічної Божественної любові, свого Сина єдинородного. Це наче є головний мотив Таїнства Хреста, чому? Бо Бог нас любить.

Наступне дієслово теж дуже цікаве, щоб кожен, хто вірує, не загинув. Та Божа любов є животворящою, яка оживляє, лікує, а тому рятує.  Задля чого Господь Бог нам хоче ту свою любов подарувати? Щоб ми мали життя вічне! Ми чуємо сьогодні про змія, якого колись в пустелі підняв Мойсей. Бо ізраїльтяни грішили проти Бога, їх змії кусали, вони помирали… І щоб їх урятувати від цієї отрути, Бог сказав Мойсеєві спорудити мідяного вужа. І кожен, хто дивився на нього, у тому отрута переставала діяти. Але це начебто є лише передвісником тої Божої любові, яка є антиотрутою від смерті.

Кожного разу, коли ми з вами грішимо і відчуваємо, що ця гадюка зла нас кусає, смертоносна отрута начебто поширюється по нашому тілі, Господь Бог хоче вкласти в ту рану животворящу силу своєї любові. Животворяща любов Божа є антиотрутою проти смерті. Тому так важливо є, щоби ми могли відкрити перед тою Божою любов’ю свої рани, бо Він не хоче нас засудити. Його погляд на нас є поглядом лікаря, який хоче вилікувати, врятувати, зберегти, дати життя вічне.

Божа любов дає, Божа любов є животворящою, вона рятує.

Як ми сьогодні чуємо слово «любов» у сучасному світі, можливо, це найбільш знецінене людське слово. Бо дуже часто, коли ми чуємо це слово, зокрема в контексті споживацької культури любов означає те, що приносить задоволення і те насолоду, що можна взяти із найменшою за це відповідальністю.

Пригадую, як одна дівчина мені розповідала, як змінився її світ, коли вона почала використовувати смартфон з гарною фотокамерою. Каже, що до того часу, коли вона ходила в музей, бачила гарний краєвид, вона насолоджувалася красою, а тепер хочеться все зафіксувати на фото. Замість переживати красу та відчувати цінність дарованої миті хочеться її привласнити. Хочеться її мати! Навіть у храм багато людей приходять зі смартфонами і замість того, щоб молитися, починають робити фотографії, аби начебто привласнити ту красу, ту подію, яку вони бачать. Та звичайна споживацька любов «бере» і хоче взяти чим побільше і чим поменше віддати. Взяти чим побільше без будь-якої особистої за це відповідальності.

Яка різниця між любов’ю Божою, яка дає і споживацькою, яка хоче тільки брати! Між тою Божою любов’ю, яка животворить і тою людською любов’ю, яка привласнює! Божою любов’ю, яка дає нам можливість нам «бути» – бути собою, бути людиною, бути Церквою і тою людською любов’ю, яка хоче «мати» – мати все у своїй маленькій кишені якомога більше! Споглядаючи Таїнство Животворящого Хреста Господнього ми починаємо усвідомлювати, що замало тільки мати якості людини, треба бути людиною, казав Блаженніший Любомир, замало мати родину, треба бути сім’єю, замало мати Церкву, треба бути нею, бути частиною життя тої спільноти…

Замало мати батьків – треба бути їх добрими дітьми, замало лише мати дітей – потрібно бути батьками!  Тому християнська віра – це є школа Божественної християнської любові. Господь Бог дарує нам цю любов, щоб ми навчилися любити свого ближнього, навіть самого себе так, як це робить Господь Бог. Це добре знають батьки, які люблять свою дитину, дають усе, що мають, аби вона могла жити, була здоровою, щоби увійшла в суспільство… І це Таїнство Хреста Господнього в житті кожної віруючої людини, Хреста Господнього як того джерела Божественної любові, яке сьогодні відкривається і дається нам, щоби ми були його причасниками.

У нашій Церкві, навіть тут у парафії Собору є окрема спільнота, яка називається «Віра і світло». Вона служить дітям з особливими потребами. Ми часто їх називаємо неповносправними… Ще є окрема спільнота, яка називається «Ковчег», де молоді дівчата і хлопці створюють простір Божої любові для тих дітей і тих осіб… І кожен, хто перебуває в тому русі, в особистому контакті з тими людьми, знає одну дуже важливу істину – ті діти можуть багато чого не знати в нашому з вами житті в нашій поведінці, але вони відчувають до глибини душі, чи та людина, яка зближається до неї, її любить чи ні. Вони вміють чітко розрізнити мотив вашого наближення, відчувають подих Божої любові у спільноті Христової Церкви або її відсутність

Один з волонтерів цього руху якось розповів мені історію, як якось один хлопчик уночі розбудив його і показав рукою на Розп’яття і сказав одне єдине слово: «Чому?».

Я дуже прошу вас, як ви наступного тижня прийдете до храму і побачите піднесеного на хресті нашого Спасителя, побачите розп’ятого нашого Бога, який усе дав, щоби ми мали життя вічне, згадайте собі це питання і відповідь, яку нам сьогодні дає на нього Боже Слово: «Чому? Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує не загинув, а мав життя вічне».

Амінь

+Святослав

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *