Нам слід читати твори класиків білоруської та української літератури в оригіналі. Олена Анісім

Сьогодні нашою співрозмовницею стане білоруська мовознавець, голова Товариства білоруської мови ім’я Франциска Скарини, наукова співробітниця Центру вивчення білоруської культури, мови та літератури Національної академії наук Білорусі Олена Анісім. З нею ми поговоримо про те, що сьогодні турбує білоруських діячів культури та що українці повинні знати про білоруську літературу.

Читати цей текст в оригіналі (білоруською)

Ким є для вас постать вчителя Янки Здольника, з “Тутейших” Янки Купали? Якою Ви бачите роль сільських учителів у формуванні білоруської модерної нації?

Вчитель у Білорусі завжди виконував роль вихователя в широкому розумінні. Він не тільки навчав грамоті, а й давав приклад політичних поглядів, сприяв формуванню патріотизму, як в учнів, так і в дорослих, це коли ми говоримо про вчителів двадцятого століття. Янка Здольник – типовий образ, водночас позитивний. Адже, якщо порівняти з трилогією Якуба Коласа «На ростанях», серед сільських вчителів були різні люди.

У чому для Вас проявилась відмінність Білорусі та білорусів після Ваших подорожей студенткою республіками колишнього Совєтського Союзу?

Особливість Білорусі у мене асоціювалась з моїм рідним селом, з Вітебщиною – батьківщиною моєї матері. Все це сформувалось ще до вступу у Білоруській державний університет. Тож, коли я почала подорожувати  республіками Совєтського Союзу, то моя батьківщина кликала мене образом річки, малюнками зимових завірюх та засніжених полів.

Як Ви прийшлі до усвідомлення необхідності відродження беларусшчини, тобто, білоруської справи в Білорусі? В чому її коштовність для Вас особисто?

Коли ми ще студентами згуртувались у Білоруську майстерню співів та драматургії  “Майстроўню”, ми не думали про гучні слова, про відродження. Ми наповнювали своє молоде життя білоруським народним мистецтвом: співами, танцями, театральними постановками, обрядовими сценами. Потім це набувало розголосу, ставало привабливим для інших. Згодом хтось пішов далі, зайнявся політикою у дорослому житті. Я через деякий час поринула у суспільне життя. І Товариство білоруської мови – це логічне поле моєї діяльності.

Не секрет, що за даними ЮНЕСКО ООН, становище білоруської мови в Білорусі продовжує залишатись під загрозою? Які зусилля Товариство білоруської мови, яке Ви очолюєте, спрямовує для покращання цієї ситуації? Якою Ви бачите роль білоруської держави в цьому процесі?

Товариство білоруської мови імені Франциска Скарини з самого початку свого існування вживало різні заходи для того, щоб білоруська мова займала належне місце в освіті. Тут можна згадати діяльність фракції Білоруського народного фронту у Верховнам Савете (багато хто став депутатом через ТБМ), проводили зустрічі з батьками, з письменниками, щоб заохотити дітей та їхніх батьків до навчання білоруською мовою. Але після референдуму 1996 року в нашій країні відбулися такі процеси, що представникам громадянського суспільства стало неможливо потрапити до шкіл. Ми видаємо декілька газет білоруською мовою, декілька журналів, стояли біля витоків створення незалежного телеканалу “Белсат”. Нарешті, заснували університет з білоруською мовою викладання та багато чого ще, маю на увазі конференції, видання збірників.

Як сучасний білоруський рух спирається на історичні здобутки білоруського народу?

Сучасний білоруський рух, як це бачна щодня і повсюдно, базується виключно на національній символіці. Більш широко, чим раніше використовується білоруська мова. Більш широко розходиться історична література. Це надає білоруському руху опору виразний національний характер.

Чим для Вас є сучасні протести в Білорусі? Чого більше в них, на Ваш погляд – неприйняття влади чи бажання змін?

У сучасних протестах вочевидь виявляється незадоволення діями влади, а отже, і бажання позитивних змін. Перш за все, демократизації громадсько-політичних процесів, лібералізація підприємницької діяльності.

Що слід зберегти і від чого відмовитись білоруській державі в майбутньому, безвідносно до персоналій керівників?

Білоруській державі варто використати досвід попередників у державному будівництві, включаючи досвід Білоруської народної республіки. Варто знайти механізми і відмовитись від посади президента та перейти до парламентської форми правління.

Який закордонний досвід варто використати на білоруській землі для покращення ситуації (у тому числі, для розвитку та відродження ролі білоруської мови)? Яким є для Вас досвід української держави у цьому питанні?

Для поліпшення ситуації з білоруською мовою можна використати досвід європейських країн (Чехії, наприклад), Ізраїлю, Казахстану. Україна має великий досвід у плані національного будівництва, тому треба користуватись і цим досвідом. При цьому аналізуючи сильні та слабкі сторони. Найбільш правильно, з того, що зробила Україна – це переведення навчання в університетах на українську мову.

Якою Ви бачите в майбутньому роль Товариства білоруської мови та проекту ТБМ – національного білоруськомовного університету імені Ніла Гілевича? Чи маєте Ви надію, що найближчим часом середня та вища освіти в Білорусі, принаймні переважно, буде білоруською мовою?

Наше завдання (для Університету ім’я Ніла Гілевича найбільше) – у вихованні національно орієнтованої політичної еліти. Коли влада, не сьогодні, так завтра, буде надавати школам статус освіти хоча би за результатами Перепису населення та зробить інші кроки в цьому напрямку, то можна сподіватись, що освіта білоруською мовою стане переважаючою.

Що вчителька білоруської мови та літератури, що має багаторічний досвід, та й надалі, співробітниця Національної академії наук Білорусі, може порадити нашим українським читачам для кращого знайомства з білоруською культурою та літературою?

Я би дуже хотіла, щоб ми читали твори наших класиків білоруської та української літератури в оригіналі. Щоб дітям читали дитячі вірші різними мовами. Я досі люблю творчість Якуба Коласа та Янки Купали. Але є також і багато цікавих сучасних авторів, я люблю Віктора Мартиновича, деякі речі Альгерда Бахаревича, Тетяни Борисік та багатьох інших. Найголовніше, що як в сучасній, так і в класичній літературі можна знайти твори на будь-який настрій та смак. Мрію про те, щоб з’явилися кінематографічні твори з різніх тем, що є спільними для нас. Це можуть бути як історичні, так і більш сучасні теми.

Красно дякую Вам за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

Довідка. Олена Анісім. Народилася 28 вересня 1962 року в селі Савоні Стовбцького району Мінської області, Білорусь. Батьки – сільські вчителі. Білоруський мовознавець і політик. Голова Товариства білоруської мови імені Франциска Скарини (з 2017 р.), науковий співробітник Центру вивчення білоруської культури, мови та літератури Національної академії наук Білорусі. Колишній депутат Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь VI скликання (2016 – 2020).

Сатирична трагікомедійна п’єса “Тутэйшыя” (українською “Місцеві”) класика білоруської літератури Янки Купали (справжнє ім’я Іван Домінікович Луцевич). Трагікомедійний фарс поєднує білоруські народні сценічні традиції та своєрідний метафоричний стиль. П’єса ґрунтується на роздумах автора про історичні шляхи та майбутнє білоруського народу. У п’єсі він метафорично зображує Білорусь, як розіп’яту між Росією та Польщею. Купала висловлює глибоку стурбованість за долю духовної спадщини білоруського народу, за його національну свідомість.

Трилогія “На ростанях” (українською “На роздоріжжі”) Якуба Коласа. Епічна трилогія класика білоруської літератури Я. Коласа, один із перших білоруських романів, який мав велике значення для розвитку жанру роману в білоруській літературі . Складається з трьох частин: «У Поліській глушині», «У глибині Полісся» та «На роздоріжжі». Зображає широку картину життя сільської інтелігенції та простого селянства на початку ХХ століття.

Інші наші розмови з цікавими особами у розділі Літературне інтерв’ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *