Як бути добрим учителем. Дню освітянина присвячується

Професія педагога вимагає, щоби учитель був у ресурсі, не був виснажений, тому що це є взаємодія з іншими людьми. А ці інші люди – це малі особи, які стають особистостями. Кожен з них має свій характер, свої обдарування… І дуже важливо для вчителя бути в тонусі, аби розпізнати в кожному таланти і здібності.

Зрозуміти дітей завжди непросто. Для цього потрібно бути потужною особою, аби з дітьми добре і відповідно поводитися.

Учителі часто вигоряють на роботі. Особливо тепер, коли в час корона вірусу діти мають особливі освітні потреби. Тому потрібно, аби вчитель час від часу ходив на підвищення кваліфікації. Є різні духовні програми, завдяки яким учитель може краще усвідомити свою роль. Де він зрозуміє, що це не тільки він навчає, виховує чиюсь дитину, що через нього сам Бог виховує. Інноваційні підходи теж можуть допомогти.

Сьогодні вчителі в Україні мають вибір, де їм підвищувати свою кваліфікацію. Сьогоднішній закон про освіту це дозволяє. Важливо, аби вчитель користав з кожної нагоди.

Учитель повинен бути свідомий того, що він має турбуватися про себе, бо в залежності від того, наскільки учитель у ресурсі, залежить якість його роботи.

Важливо, щоб учитель сам прагнув удосконалюватися і бути в тонусі, а не примусово ходити на підвищення кваліфікації, тому що «так треба» і просто відбував свій час. Сьогодні є багато можливостей для цього в інтернеті, які можуть давати дуже хороший результат, просто треба знати, як їх дидактично застосовувати, а цьому вчать на різних курсах підвищення кваліфікації.

Не може бути добрим учителем, той, який не дбає про свій ресурс, про своє фізичне, психічне та духовне здоров’я.

Ми християни розуміємо, що духовне здоров’я – це стан благодаті душі. Для цього потрібно брати участь у різних реколекціях, прощах, можливо мати свого духівника, приступати до святих таїн… Жити відповідними цінностями і бачити у своїх учнях гідність, образ і подобу Божу, поважати цю дитину, незалежно від того, які почуття дитина викликає.

Водночас потрібно говорити про навантаження для вчителя, бо коли вчитель перевантажений, то він не має часу на відновлення свого ресурсу.

І в цьому потрібно себе підтримувати, щоби не вдаватися до якогось насилля чи зневаги.

Звичайно, коли вчитель має якісь психічні розлади чи розлади особистості, тобто коли вчитель є токсичний, його не можна допускати до дітей. На жаль, таке інколи трапляється у закладах освіти. Діти переважно про це говорять, вони так чи інакше це розуміють і розповідають про поведінку вчителя. І тут важливо вірити дітям і серйозно це трактувати.

У нашій Католицькій школі в Києві ми стараємося, аби вчителі не були з дітьми цілими днями. , Звісно, для дітей дуже важливо, аби їх водночас не дуже багато людей виховувало. Але це складно забезпечувати, бо вчительці, скажімо, яка вчить до обіду, потрібно дати час, аби вона відновилася, а діти хочуть саме її, щоб вона з ними гуляла, щось робила.

Тож наші вчителі проводять з дітьми не більше двох повних днів на тиждень.

Мало хто уявляє, якою виснажливою і затратною є праця вчителя. Це є не лише навчання, але й кропітка виховна праця. Учні дивляться на вчительку, як вона поводиться і беруть з неї приклад, наслідують її.

Христофора Буштин, засновниця першої Католицької школи в Києві,
Голова Комісії у справах освіти та виховання УГКЦ,
сестра Чину сестер служебниць Непорочної Діви Марії

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *