Про п’ять ознак Інтернет-залежності – психолог Шпиталю Шептицького Ольга Кітура

Всі чи майже всі речі в нашому житті мають свої «плюси» і «мінуси», й Інтернет і все з ним пов’язане – не виняток. Саме тому сьогодні говорять про новий вид залежності, пов’язаний із цим, поза сумнівом, великим винаходом – Інтернет-залежністю, а точніше – соцмережевою залежністю. Про причини цього явища і певну самодіагностику на предмет «інтернетоголізму» у «Психологічній порадні» розповіла психолог Центру психічного здоров’я при Шпиталі Шептицького Ольга Кітура. Це – перша із циклу програм на цю тему.

Інтернет як засіб інформації та комунікації – лише інструмент, який сам по собі не є ні хорошим, ні поганим: все залежить від того, як ним користуватися, з якою метою, і, звісно, від його контенту. Безумовних плюсів цієї комунікаційної мережі та її продуктів багато: доступ до будь-якої інформації у будь-який час, зближення людей, можливість заробітку та самопромоції тощо. Все це перетворює Інтернет на нагальну необхідність для сучасної людини. Але треба знати й про пастки, які уже стають очевидними – аж до того, що психологи говорять про залежність, зокрема, від соцмереж.

Про два «полюси» Інтернету

«Явище Інтернет-залежності – це спектр, де на одному полюсі – все-таки залежність, з усіма її ознаками, а на протилежному – почуття потоку, відчуття щастя і єднання зі свіітом, – каже психолог. – Посередині – людина, яка практично і з холодним розумом використовує Інтернет як інструмент…»

Отже, про полюс залежності: у цьому стані спостерігаються навіть медичні ознаки, спільні для всіх залежностей – як от тютюнопаління, алкоголізму, залежності від азартних ігор тощо. І найперша з цих ознак – постійна потреба у цьому предметі, його висока цінність. У випадку з Інтернетом – це потреба постійно бути на зв’язку, аби перевірити новини, пошту чи месенджер, зайти у соцмережі, щось там запостити, прокоментувати, подивитися скільки «лайків»… Друга ознака – збільшення часу перебування у соцмережах, тобто «дози» Інтернету.

«Третя ознака – наявність абстинентного синдрому. Це момент, коли людина, з якихось причин, не може бути на зв’язку, не може прийняти свою «дозу» – і її починає «ламати». Це дуже показовий момент: скільки годин чи діб ви можете не заходити у мережі чи месенджер – звичайно, якщо це не пов’язано з роботою, бо це трохи інше…»

Ще одна ознака, яка повинна насторожити, – емоційність у ставленні до, в даному випадку, можливості перебувати в Інтернеті, тобто наскільки це цінно. А цінним це може бути настільки, що все інше втрачає вагу і значення: людина починає нехтувати своїми обов’язками – побутовими, робочими, сімейними, заради цього «зависання». І п’ята ознака – коли на грунті «інтернетоголізму» псуються стосунки, й на проблему починає звертати увагу близьке оточення: людина ніби присутня фізично, але насправді відсутня, тому що вона там, у соцмережах. Якщо всі ці ознаки співпадають, можна говорити про залежність.

Другий полюс у стосунках з Інтернетом – стан потоку і єднання з іншими, коли людина реалізує свій потенціал, свою творчість, свою працю. «Здається, ніби це схоже на залежність, тому що також має сильне емоційне забарвлення, але це не так, – каже Ольга. – В даному випадку, важлива відповідь на питання – для чого мені Інтернет? Якщо людина сконцентрована на тому, що вона робить, усвідомлює і розуміє, що соцмережі – лише інструмент для чогось іншого, що Інтернет – не все її життя, це – не залежність. Так само, як розуміє, що й постійне перебування у цьому стані потоку і ейфорії не є сенсом життя, тому що це неможливо…»

Джерело: Живе Радіо “Воскресіння”

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *