Присутність дитини у мережах – маркер її стосунків з батьками, – психолог Шпиталю Шептицького Ольга Кітура

Інтернет і соціальні мережі – повсякдення не лише дорослих, а й для дітей і підлітків. Навчання, розваги, он-лайн комунікація з друзями і вчителями – безумовні плюси мереж, проте потрібно знати і про їх мінуси та небезпеки. І це не лише «інтернет»-залежність, а й деструктивні впливи, які можуть зламати ще нестійку психіку. Про ці та інші речі – у черговій програмі тематичного циклу «Психологічної порадні» говорила психолог Шпиталю Шептицього Ольга Кітура.

Діти заводять профілі у соцмережах десь із 10-11 років. Забороняти це немає сенсу з багатьох причин, одна із яких – приналежність до певного середовища і оточення, одним із атрибутів якої є своя сторінка у соцмережах.

При цьому батьки повинні знати, що їхні діти там бачать, з ким спілкуються, чим діляться. Навчити дитину правилам безпеки в Інтернеті набагато важливіше, ніж просто щось не дозволити, заблокувавши небажані матеріали, профілі чи взагалі вилучивши гаджет. Так само важливо знати й самим батькам про Інтернет-небезпеки, які сама дитина не завжди усвідомлює: окрім залежності і неприйнятного контенту, це кібербулінг (цькування і приниження в он-лайні), жорстокі картинки та відео, небезпечні ігри (можна згадати відому «гру» «Синій кит»), шахраї, злочинці тощо.

Тому найперша загальна порада батькам – і щодо Інтернету, і загалом: розмовляйте зі своїми дітьми, цікавтеся їх життям – подіями, переживаннями, проблемами. Показуйте, що вам можна довіряти – і підтверджуйте це щодня.

Заходи безпеки перебування дітей і підлітків у соцмережах

  • Контроль профілю
  • «Створення профілю дитини у соцмережі – великий маркер її стосунків з батьками, тому що це – не про контроль, а про довіру, – підкреслює Ольга. – І у цьому також батьки можуть і повинні бути союзниками своєї дитини, друзями чи «френдами» її сторінки. З одного боку, це доступ до інформації її профілю, з іншого – можливість щось порадити чи застерегти…»

    Від чого треба застерегти й уберегти у першу чергу, то це

  • Небезпечні «френди»
  • Це можуть бути дорослі люди, які додаються у «друзі» дитини – з кумедними нікнеймами і аватарками, такі цікаві і «круті» на перший погляд. Велика небезпека у тому, що це можуть бути ті, хто спокушає дитину – викласти якісь фото, зустрітися у реальному житті тощо. Ці «аватари» можуть бути шахраями, які вивідують конфіденційну інформацію про сім’ю, вимагають гроші, це можуть бути дилери легких і не дуже легких наркотиків тощо.

    «Загалом, добре знати, чим цікавляться друзі, з якими спілкується нащадок – і у мережах, і в реальному житті, – підкреслює Ольга. – Тому що йдеться про вплив середовища, яке активізує певні інтереси і схильності. І тут, знову ж таки, треба цікавитися – чому той хлопець чи та дівчинка стали такими важливими для вашої дитини, що так привабило у них… І це, знову ж таки, – про підтримання контакту, довіри, а не про допит…»

  • Прості правила техніки безпеки
  • Це – як правила дорожньої безпеки, своєрідні «права», без яких не сідають за кермо. Ці речі потрібно пояснити дитині від самого початку, щоб вона усвідомлювала реальні загрози й не думала, що тато з мамою просто щось заборонили. Нижче – кілька основних із цих правил.

    Правило №1: не ділитися особистою інформацією у мережах

    Тобто – не публікувати свій номер телефону та адресу, в тому числі електронну, номер школи, адресу родичів, не кажучи про номери банківських карток та інші речі. І, звісно, не ділитися цією інформацією з «френдами». Відключити геолокацію при додаванні фото у соцмережах.

    Правило №2: антивірус, блокування спливаючих вікон

    Це базове правило дасть можливість відсіяти значну частину вірусного контенту на «вході». Варто показати дітям безпечні сайти, де вони можуть подивитися кіно, послухати музику чи пограти у якусь гру, і зробити закладки на ці сайти.

    Правило №3: надійні паролі

    Хороший пароль – складний, і, головне, це секрет. Потрібно пояснити дитині, що свій пароль, окрім батьків, не можна давати нікому, навіть найкращим друзям. І сказати, що коли заходиш в Інтернет з чужого комп’ютера чи гаджета, не забувати виходити зі своїх облікових записів – це, як закрити своє помешкання на ключ. Ніхто ж не хоче, щоб хтось там порядкував без дозволу господаря, правда?

    Правило №4: остерігатися «данайців, які приносять дари»

    Вище згадувалося про шахраїв і злочинців, які втираються у довіру до дітей і підлітків, – зокрема, і через соцмережі. Тому дуже чітко потрібно пояснити дитині: дорогих подарунків просто так не буває. Те, про що просять незнайомці, – зазвичай, набагато дорожче, ніж дитина чи підліток може собі уявити (інформація про батьків, фінансові документи, інтимні фото самої дитини тощо). 

    Те ж стосується й спілкування в Інтернеті: дитина ніколи не повинна погоджуватися на приватний чат з віртуальним незнайомцем, як і, тим більше, на зустріч у реальномі житті. Просто поясніть дитині: за фотографією симпатичного підлітка чи гарненької дівчинки може ховатися 50-річний злочинець.

    Правило №5: не публікуй того, про що пошкодуєш

    Варто відразу пояснити дитині, що в Інтернеті нічого видалити неможливо: те, що там з’явилося, залишиться у загальному доступі, навіть якщо пост чи коментар видалено. Тому перш, ніж щось писати чи коментувати, варто подумати. Те ж стосується й публікації фотографій, які самі по собі є документом.

    Інтернет-залежність і кібербулінг

    Це – про речі, які мають травматичний вплив на психіку будь-якої людини. Для підлітка, із його ще нестабільною психікою і віковими кризами, це – підвищені ризики і «червоне світло» для батьків.

    Щодо Інтернет-залежності, то перебування у мережах та Інтернеті загалом по 5-6 годин на добу, – уже тривожний знак. Якщо спостерігається так званий синдром відсутності – коли дитина ніби є, але думками далеко, батьки повинні насторожитися. Так само, коли понад усі речі і заняття перевага надається Інтернету.

    Кібербулінг як новий прояв насильства і цькування – напевно, один із найнебезпечніших моментів, пов’язаних із соцмережами. На сьогодні Україна входить в першу десятку країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11-15 років. Іноді кібербулінг – цькування в Інтернеті, навіть небезпечніший, ніж фізичне побиття, оскільки завдає глибоких психічних травм і може призвести до депресій чи навіть суїциду.  

    У цих випадках батькам потрібно втручатися негайно і звернутися по фахову допомогу.

    "Живе радіо Воскресіння"

    Джерело

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *