Громадськість Польщі вимагає відновити прізвища упівців на меморіалі в Верхаті.

У Польщі когорта громадських діячів, які представляють польсько-українське середовище і працюють над розвитком польсько-українського діалогу, висловили глибоке обурення з-приводу заміни меморіальної таблиці на могилі воякам УПА на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві на безіменну. Вони звернулися відкритим листом до міністра культури Петра Глинського з вимогою відновити список імен та прізвищ загиблих та повернути напис «Полягли за волю України», повідомила польська журналістка Ізабелла Хруслінська.

Фото www.facebook.com/volodymyr.viatrovych

Відкритий лист став реакцією на заміну знищеної вандалами меморіальної таблиці на могилі УПА на горі Монастир поблизу с. Верхрата у Підкарпатському воєводстві напередодні візиту президента Польщі Анжея Дуди в Україну. Підписанти, зокрема, акцентують увагу на тому, що таке «безіменне відновлення» не відповідає вимогам міждержавної угоди між Україною та Польщею, яким охороняється цей пам’ятник.

Фото www.facebook.com/volodymyr.viatrovych

Відкритий лист з вимогою не забирати у загиблих право на пам’ять, повернути повний перелік імен та прізвищ упівців та напис з оригінально таблиці «Полягли за волю України», крім міністра культури, також надіслали у канцелярію президента Республіки Польща Анжея Дуди, президенту Інституту національної пам’яті Польщі Яцеку Шареку, голові Комітету національних та етнічних меншин польського парламенту Ванді Новицькій, міністру внутрішніх справ та адміністрації Маріушу Камінському та президенту Асоціації українців у Польщі Петру Тимі.

Подаємо лист повністю:

«Позбавляти прізвищ померлих – більшовицький звичай». Лист до міністра культури.

Шановний пане міністре,

У січні цього року, у зв’язку з черговим актом профанації та спустошення української могили в гміні Горинець, в колишньому селі Монастир, ми звернулися до пана міністра, висловивши обурення та рішучий протест громадських кіл, митців, інтелектуалів, римо-католицьких священиків, журналістів та активістів проти знищення українських могил на території польської держави (ми згадуємо імена підписантів протесту в кінці листа).

Ми також звертали увагу на те, що незважаючи на плин років, могила все ще не була внесена до реєстру військових могил та пам’ятників, що на практиці означає, що польська держава не забезпечує її охорону.

Форма вшанування на могилі воїнів УПА, які загинули 2 і 3 березня 1945 року в бою проти підрозділів НКВС, була визначена у Меморандумі про взаєморозуміння на засіданні Спільного комітету Ради із захисту пам’яті і мучеництва та Головної ради Спілки українців у Польщі 6 березня 1998 року. Яцек Куронь брав активну участь у вищезгаданих домовленостях як тодішній голова парламентського комітету з питань національних та етнічних меншин.

Кілька днів тому, у зв’язку з візитом президента Анджея Дуди в Україну, було оголошено, що меморіальна дошка на могилі в с. Монастир, розбита польськими націоналістами та провокаторами, «оновлена». Насправді таблицю не «оновили», а замінили таблицею із абсолютно іншим написом. На дошці, встановлені у 1998 році, були усі імена та прізвища загиблих воїнів УПА та напис: «Вони полягли за вільну Україну». У даний час на дошці є дуже загальна інформація, що тут поховані українці, які загинули в боротьбі проти НКВС.

Ми обурені фактом заміни таблиці з повним усуненням імен та прізвищ полеглих українських партизанів та напису з оригінальної таблички. Видалення прізвищ є для нас варварським актом відбирання суб’єктності у полеглих, адже існує їх повний перелік, і вони не є невідомими. Дошка висловлювала повагу до людей, які загинули, і до ідеї, за яку вони боролися.

Кожен, хто помер, поліг або був убитий, незалежно від своєї національності, віросповідання чи формування, в якому воював, має право після смерті, як і протягом життя, зберегти свою суб’єктність та особистість – зберегти своє прізвище. Позбавляти прізвищ мертвих – більшовицький звичай.

З обуренням та великим болем ми читаємо про акт заміни меморіальної таблиці загиблим людям табличкою, що стирає їхні імена. У листі у січні ми звертали увагу на значення другої профанації могили на горі Монастир – розтрощені шматки надгробку викинули в сусідню яму разом з українськими рушниками, зірваними зловмисниками із сусідніх дерев, які повісили представники нашого польсько-українського середовища біля могили 3 листопада 2019 року. Зловмисники хотіли продемонструвати, що громадяни Польщі, які мають українську національність, не мають права на цвинтарний простір у польській державі. Це викликає найгірші історичні асоціації: жорстоко стерши слід їх існування з громадського простору, їм було відмовлено у праві на пам’ять. Пригадуємо, що у 1998 році професор Владислав Філар та Анджей Лупанський, члени Всесвітньої асоціації воїнів Крайової армії Волинського району, які воювали проти українців на Волині в 1943/44 роках, не заперечували імен та прізвищ тих, хто похований на могильній дошці в Монастирі.

Ми також не можемо зрозуміти, на якій підставі усунено напис: «Полягли за вільну Україну». Цей напис був затверджений Анджеєм Пшевошником, який був головою Ради із Захисту Пам’яті та Мучеництва.

У попередньому листі ми підтримали постулат Спілки українців у Польщі про те, що влада Республіки Польща у діалозі з польськими громадянами української національності повинна розробити модель регулювання питання про українські могили та пам’ятники, що становлять частину нашої спільної історичної спадщини, зокрема історичної спадщини польських громадян української національності. На жаль, встановлення нової дошки зі зміненим змістом, таємно від громадськості та представників української громади в Польщі, доводить, що державні установи, відповідальні за меморіалізацію, могили та кладовища в нашій країні, не мають нічого спільного з постулатом Спілки та вимогами щодо його реалізації, висловленого громадськими колами в Польщі.

Ми також нагадуємо, що коли на початку 1990-х років негативні емоції та агресія з’явилися щодо Опольської Сілезії, коли німецька меншина почала відбудовувати могили місцевих німців, сілезів, які загинули, або встановлювати символічні могили солдат Вермахту, ситуація була вирішена шляхом діалогу з представниками німецької меншини в Польщі. У той час, хоча це був тривалий процес, вдалося узгодити форму написів, яку можна було застосовувати до всіх пам’яток війни. Наразі в Польщі не виникає проблем з німецькими пам’ятними заходами, включаючи вшанування пам’яті солдатів Вермахту.

Важко зрозуміти, в чому причина неможливості прийняти подібне рішення через понад 20 років, адже процес розпочався позитивно у 1998 році Радою із Захисту Пам’яті та Мучеництва у співпраці зі Спілкою українців у Польщі саме при встановленні меморіальної таблиці на місці поховання УПА на горі Монастир.

Ми звертаємося із проханням відновити на меморіальній таблиці на могилі на горі Монастир список воїнів УПА та напис «Полягли за волю України». У комюніке офісу президента України Володимира Зеленського, оголошеному у зв’язку з зустріччю двох президентів, зазначено, що Україна чекає відновлення імен загиблих.

З найкращими побажаннями, Ізабелла Хруслінська, Данута Куронь

Підписали:

Едвін Бендик, Мартина Богачик, Влодзімєж Богачик, Галина Бортновська-Дамбровська, проф. Пшемислав Чаплінський, Анна Дамбровська, Томаш Достатні О.П., Кристина Енгелькінг, Беата Фудалей, Гжегож Гауден, Константи Ґеберт, Агнешка Глінська, Вітольд Горовський, Єжи Іллг, Кристина Янда, Ярослав Курськи, Анджей Ледер, Магдалена Лазаркевич, проф. Анджей Менцвель, Йоанна Онишкевич, Януш Онишкевич, Гжегож Пац, Бартош Пєхович, Юзеф Пініор, Данута Пшивара, Юзеф Пулуовський О.П., Анда Роттенберг, Ніна Смолар, Євгеніюш Смолар, Павло Смойнєжський, Павло Смоленський, Гражина Станішевська, Кшиштоф Становський, проф. Єжи Стенпінь, Рафал Р. Сушек, Анджей Шептицький, проф. Йоанна Токарська-Бакір, Магдалина Тулі, о. проф. Альфред Вежбіцкий, проф. Марек Вільчинський, Агнешка Вішнєвська, Міхал Войцещук, проф. Анна Вольф-Повєська, Кристина Захватович-Вайда.

Варшава, 13 жовтня 2020 р.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *