Отці василіяни проведуть наукову конференцію «Василіянський чин та Замойський провінційний собор Унійної Церкви 1720 року»

23 жовтня 2020 року у монастирі Св. Йосифа оо. Василіян, в Брюховичах, відбудеться наукова конференція «Василіянський чин та Замойський провінційний собор Унійної Церкви 1720 року». Конференція приурочена трьохсотлітньому ювілею собору.

Її метою ї є переосмислення спадщини Замойського собору в тісній співпраці й взаємодії Церкви та академічного середовища. Організатори сподіваються на фахове обговорення широкого спектру проблематики провінційного зібрання 1720 р., виходячи із сучасних богословського, душпастирського, екуменічного, культурного й соціального контекстів, як в Україні, так і в інших країнах Центрально-Східної Європи.

Триста років тому, а саме 26 серпня – 17 вересня 1720 р., у сучасному польському місті Замостя, відбувся провінційний собор Руської Унійної Церкви, другий в її історії від часів проголошення Берестейської унії. На собор зібралося понад сто сорок учасників на чолі з апостольським нунцієм Джіроламо Ґрімальді, митрополитом Левом Кишкою, сімома іншими унійними владиками і протоархимандритом Василіанського чину Антонієм Завадським. Замойський собор розробив масштабну програму реформ Унійної Церкви, що наголошувала на інтегральній єдності з Римським Апостольським престолом та на словʼянсько-візантійських джерелах її обрядової спадщини. З перспективи сьогодення, найважливішими рішеннями собору були: 1) інституційне об’єднання в одне ціле всіх єпархій Київської митрополії; 2) кодифікація більш як столітнього досвіду єдності Унійної Церкви з Римським Апостольським престолом, апробована Святішим Отцем; 3) збереження східнохристиянського етосу Унійної Церкви за одночасної адаптації елементів латинського благочестя; 4) поява помісного права Київської унійної митрополії, однією з основ якого стало законодавство єпархіяльних соборів і василіянських капітул. Упродовж майже двох століть Замойська реформа визначала організаційну структуру, богословʼя та пасторальну програму Греко-Католицької Церкви, а почасти й інших унійних спільнот у Центрально-Східній Європі. Рішення у Замості також мали потужний вплив на тогочасну руську (українсько-білоруську) культуру, торуючи їй шлях в європейську цивілізацію доби Бароко і Просвітництва.

У стосунку до Василіянського чину Замойські постанови мали значно менший вплив, адже його правові й організаційні засади були сформовані ще за часів Йосифа (Велямина) Рутського, поєднуючи східні монаші правила Св. Василія Великого і латинські чернечі регули (зокрема Товариства Ісуса), устійнені Тридентським собором 1545−1563 рр. Тож найважливішим рішенням Замостя щодо Василіянського чину було організаційне об’єднання всіх обителей «нової унії» в одне згромадження, яке вдалося реалізувати за наполяганням Римської курії лише в 1739−1743 рр., коли постали дві окремі провінції – Покровська (коронна, руська) і Святотроїцька (литовська), організовані в одну чернечу спільноту − Ordo Sancti Basilii Magni Ruthenorum. Папська булла Венедикта XIV «Inter plures» 1744 р. апробувала цю реформи, підтвердивши правочинність постанов Замойського і Тридентського соборів щодо оо. Василіян. Значно потужніший вплив законодавство 1720 р. мало на василіянські жіночі монастирі, що підлягали владі місцевих унійних владик. Під впливом Тридентської реформи, отці Замойського собору постановили закрити ті обителі сестер василіянок, що не мали належного утримання, а також запровадили сувору клявзуру і систематичний контроль з боку єпископських візитаторів (для яких собор затвердив спеціальний питальник) за внутрішнім життям цих чернечих спільнот.

Програма наукової конференції – за посиланням http://missiopc.blogspot.com/2020/10/1720-2020.html#more

Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами http://missiopc.blogspot.com

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *