Господня молитва: що означає прохання «і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого»?

У 23-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ пояснив зміст останнього прохання Господньої молитви – про випробування. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.

Дорогі в Христі брати і сестри!

Ми з вами наближаємося до завершення нашої духовної мандрівки словами Господньої молитви, молитви «Отче наш». Багато разів ми згадували, що цю молитву нас навчив молитися наш Господь і Спаситель Ісус Христос. Сьогодні запрошую вас роздумати над завершальним проханням цієї молитви, яке для багатьох сучасних людей є певним викликом, можливо, не до кінця зрозумілим. Це прохання неначе вінчає Господню молитву. Ми молимося: «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство і сила, і слава Отця і Сина, і Святого Духа». Що означає ця спокуса? Чому на завершення цієї молитви ми наче вчимося стати віч-на-віч зі злом в нашому щоденному житті?

Спокуса є екзаменом на зрілість

Слово «спокуса» в контексті Книг Нового Завіту, зокрема Господньої молитви, означає випробування, екзамен на зрілість. Ми маємо дуже цікавий приклад того, як Господь Бог випробовує, наскільки Його слуга по-справжньому вірить Богу, довіряється Йому. Це подія, про яку, мабуть, усі знаємо. В історії читаємо про патріарха Авраама, який, отримавши сповнення Божої обіцянки (будучи вже в похилому віці, в нього народився син Ісаак), чує від Господа, щоби той свого сина, єдину свою надію, плід Божої обіцянки, приніс Богові у жертву. Це було велике випробування віри Авраама, випробування віри батька віруючих людей всіх часів і народів. Авраам таки бере свого сина і йде на гору, щоби принести його Богові у жертву. Ми знаємо, що Бог не так хотів загибелі Ісаака, як хотів перевірити, наскільки повно Авраам довіряється Богові.

Апостол Павло каже нам, що це переконання, ця віра Авраама була настільки сильною, що він розумів, що якщо Бог дав йому цього сина, Він зможе його навіть з мертвих воскресити. Розумів, що Богові варто довіряти і довіряти до кінця. Адже в Божих руках лежить наше життя і наша смерть, наше життя на землі і життя у вічності.

Ми знаємо, що ця жертва Авраама є прообразом хресної смерті нашого Спасителя. Авраам є прообразом нашого Бога Отця, який жертвує людині свого єдинородного сина для того, щоби сповнилися всі обітниці, всі пророцтва, написані про страждаючого Слугу Господнього у Книгах Священного Писання.

Ми, які кажемо, що віруємо в Бога, повинні в той чи інший спосіб виявити, наскільки ми справді є тими, за кого себе видаємо. Впродовж нашого життя ми переживаємо дуже багато різних обставин, які перевіряють, наскільки ми дійсно є тими, за кого себе видаємо перед обличчям цього світу. Отож спокуса тут означає не так заохочення до злого, як екзамен на зрілість того, хто вірить.

Визнання власної слабкості

У цій молитві ми начебто ісповідуємо перед нашим Богом, що ми деколи є слабкими у нашій вірі. Ми не є такими закоріненими у вірі, як Авраам. В тих чи інших обставинах нашого життя ми часом є маловірними.

В Новому Завіті образом такого віруючого чоловіка, скелі віри є постать святого апостола Петра. Але й він мав моменти, коли захитався у вірі. Пригадаймо собі ходіння Петра по воді, коли в певний момент він засумнівався в тому, що робить. А Христос йому дорікнув: «Чого ти засумнівався, маловіре?» В момент страстей Христових Петро тричі відрікся Спасителя, тобто перейшов свій момент випробування у вірі. Але в певний спосіб відчув потім свою власну неміч, навернувся. Однак Христос його не залишив, але зробив його скелею віри, на якій будує Церкву.

Випробування Бога

Самого Ісуса Христа диявол спокушає в пустині, немовби випробовуючи, наскільки він справді є Божим Сином, який прийшов у світ, щоби спасти кожну людину. Але цікаво, що під час своєї спокуси у пустелі Христос, начебто вказує, що часом ми, люди, спокушаємо Господа Бога, перевіряємо Його. Хочемо перевірити, наскільки Бог є сильний, могутній і здатний уже на наш перший поклик нас врятувати. Тому Христос каже: «Не будеш спокушати Господа Бога твого».

Підготовка до боротьби

Цим завершальним прошенням про випробування Христос немовби готує своїх учнів до боротьби. Готує нас до того, щоб ми не надіялися на наші власні сили, коли нам треба буде стати перед обличчям зла. Ми просимо: «Не випробовуй нашу віру, Господи, бо ти знаєш, що вона слабка, але радше укріпи її, не дозволь, щоб ми були спокушувані злом понад наші сили. Але Ти Твоєю власною силою визволи нас від лукавого». Лише тоді, коли ми не надіємося на силу власної віри, на власну здатність протистояти злому, але, як Авраам, цілковито довіряємо тільки Богові, не собі, ми можемо перемогти усяке зло у нашому житті. Зробимо це силою благодаті Святого Духа, силою померлого, розп’ятого і воскреслого Спасителя, тою силою, якою сповняє молільника, який промовляє молитву «Отче наш», наш Бог і Отець.

Відвага бути свідками Бога, в Якого віруємо

Ми читаємо у псалмах, що кожного дня Господь Бог, споглядаючи на мене і на вас, нас перевіряє, нас досвідчує. Глибоко заглядає в наше серце, щоб побачити, ким ми є насправді. Цим завершальним проханням ми просимо, щоб у нашому щоденному житті, в тих складних обставинах, які переживаємо, ми дали добре, справжнє, християнське свідчення. Щоб ми були справжніми свідками Того, в Кого ми по-справжньому віримо. Ми просимо, щоби Господь Бог дозволив, допоміг нам бути справжніми. Справжніми віруючими. Справжніми віруючими, які завдяки силі Божій перейшли випробування. Справжніми християнами, які мають здатність перемогти зло. Справжніми християнами, які мають здатність посвідчити нинішньому світові Бога, який навчив нас молитися.

Нехай молитва «Отче наш» буде осердям, змістом нашої особистої молитви! Нехай усі її прохання будуть Євангелієм, яке викарбуване у нас на серці. А наш погляд на ближнього нехай буде добрим поглядом люблячого Бога, до якого ми через молитву кожного дня покликані уподібнюватися. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

+ Святослав

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *